ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Крилатий син України  

Дуліби й ірпіні — на грецькій землі

Від патріотичного духу — до ефективного руху

У генералів власна шкала мужності

Організатори об’єднали в «Сцені українського авангарду» живопис, графіку та ескізи для вистав, які надихають мистецтво і дизайн презентаційного життя і в ХХІ столітті.
Залишимо поза межами статті, які досягнення науки вплинули на явища авангарду, котрий пошматував канони класичного мистецтва. У творах експозиції, окрім специфіки таланту, заявлені соціологія кольору і динамічний ритм сільського креативу. Новаторство концепцій теж сприяло тому, що наші митці стали лідерами світового мистецтва.
Нині, коли етично-естетичний провокатив став складовою сучасного арту, пересічного глядача вразять, напевно, тільки суми, за які продають на світових аукціонах твори декого з цієї когорти художників. 

До здобуття Україною державної незалежності цю масштабну історичну подію офіційна влада воліла замовчувати. Та і як можна було згадувати, коли битва, а радше її результати, проливала небажане світло на історію начебто безхмарних взаємовідносин двох сусідніх народів.
Понад те, нищівна поразка північного сусіда стала історичною раною для російських вояків і водночас — своєрідним зубним болем для науковців, громадськості, всіх, кого цікавить минуле Батьківщини.
Кілька років тому один із відомих ведучих російського телевізійного каналу назвав сюжет про річницю битви «Опа, опа — війна під Конотопом». В’їдливо мережачи плетиво з вигаданих аргументів і фактів, він усіляко виляв журналістським хвостом, намагаючись із поразки зліпити таку-сяку пластилінову кулю. 

Перебираючи домашній архів, натрапив на кілька світлин із середини 80-х років минулого століття, коли в серпневі дні випало відпочивати у славнозвісних Токарях-Бережках, що під Лебедином на Сумщині.

Запам’яталися насамперед цілюще соснове повітря і лагідна прозора вода Псла, на берегах якого проводили ледь не всі дні. Звісно, ті, хто потребував окремого лікування чи особливого медичного нагляду, отримували їх у повному обсязі. Так було тоді, так є і нині. З єдиною хіба що різницею: тепер міжгосподарський санаторій «Токарі» — суперсучасний оздоровчо-лікувальний заклад із новітньою медичною технікою і устаткуванням, комфортними умовами для проживання та іншими принадами, що урізноманітнюють будь-який відпочинок. 

Звернімося до передісторії. У 1995 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) зареєструвала епідемію туберкульозу в Україні. Відтоді показник захворюваності на цю недугу невпинно зростав: з 41,6 випадку до рекордного показника — 84,1 на 100 тисяч населення у 2005 році. Під загрозою опинилися державні зобов’язання України перед міжнародною спільнотою щодо обмеження поширення ВІЛ/СНІД та туберкульозу. Вочевидь саме тому захворюваність на туберкульоз стала раптово зменшуватися і скоротилася з 83,2 у 2006 році до 67,2 випадку на 100 тисяч населення у 2011 році. 

Правонаступниця  Радянського Союзу — Росія — не гребує жодним тоталітарним здобутком «імперії зла». На озброєння взято всі її підступні методи. Відверта брехня — чого тільки варті заяви її очільника про можливість здобути перемогу у  Великій Вітчизняній без участі України. Пряме військове втручання — адже людське життя не варте для них і шеляга. Тому в день, коли Друга світова прийшла на нашу територію, передусім пам’ятаймо, яких колосальних втрат зазнали українці за ті чотири роки. І робімо все для того, щоб якнайменше їх було нині. Герої не вмирають! 

Укладати карти місцевості, як відомо, люди навчилися ще кілька тисячоліть тому. Ці мапи дають змогу відповісти на численні запитання, до яких зокрема належить і поняття «історичні землі». Його актуальність для нас незаперечна хоча б у тому, що поряд з Україною розташована держава Росія, яка з давніх-давен цікавиться сусідськими землями, називаючи їх своїми. Нині російські ЗМІ, а за ними і значна частина росіян, дедалі частіше промовляють мантру «Все навколо наше!».

Panem et circenses — «хліба і видовищ». Цей лаконічний вислів давньоримського поета-сатирика Децима Юнія Ювенала описував водночас й устремління тодішнього римського народу, й важелі, які використовували «верхи» для втримання влади. Технологія патриціїв не втратила дієвості донині. Актуальними залишаються й бажання мас, про які писав Ювенал. При цьому видовищ дедалі більшає. Чому?.. 

Нещодавно в Херсоні закінчився XVI Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», який щорічно проводить Обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша. А людиною, яка 16 років тому генерувала цей плідний мистецький проект, є його генеральний директор — художній керівник Олександр Книга.

Враховуючи, що нині театр у Херсоні — це своєрідний містоутворюючий чинник і його бренд, то заслуга в цьому і Олександра Андрійовича. Він, народжений 55 років тому майже в День театру, впевнений: і в досить непростий для країни час мистецтво загалом і театр зокрема життєво потрібні. Бо це, як за Гоголем, «кафедра, з якої можна сказати людям багато доброго». 

У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

Трагічний рейс

Ейзенхауер йшов до Тараса пішки

Довге відлуння пострілів