Panem et circenses — «хліба і видовищ». Цей лаконічний вислів давньоримського поета-сатирика Децима Юнія Ювенала описував водночас й устремління тодішнього римського народу, й важелі, які використовували «верхи» для втримання влади. Технологія патриціїв не втратила дієвості донині. Актуальними залишаються й бажання мас, про які писав Ювенал. При цьому видовищ дедалі більшає. Чому?..

Чим менше роботи, тим більше дозвілля

Тривалість робочого дня під впливом економічного і технологічного розвитку в більшості країн скорочувалася. За даними британської організації Gapminder Foundation (2011 р.) в 2000-х середня тривалість робочого часу на тиждень становила у США та Франції 35 годин, у Німеччині коливалася в межах 35—40 годин, в Нідерландах працювали лише 27 годин на тиждень. Згідно зі ст. 50 нашого Кодексу законів про працю, тривалість робочого часу в Україні не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Як бачимо, тенденції скрізь однакові. При цьому в людей збільшується великий ресурс, повз який не міг пройти бізнес. Я маю на увазі вільний час, який людині пропонує провести цікаво індустрія дозвілля. Зрозуміло, не «за так». Чим меншою стає тривалість робочого дня, тим більшають можливості заробляти на дозвіллі. Тут і спорт, і туризм, і мода, і ресторанна справа, і передусім мас-медіа, враховуючи час, який люди віддають телебаченню, Інтернету — комфортним і недорогим способам витратити свої вільні години для отримання вражень, переживань, не напружуючись, не докладаючи зусиль (фізичних, інтелектуальних).

За даними дослідження, проведеного торік поважною українською організацією Індустріальний телевізійний комітет, тривалість щоденного телеперегляду середньостатистичним глядачем — майже 4 години 40 хвилин на добу!

Спільні слабкості гуртують

При цьому рейтингові вимірювання одностайно свідчать про велику популярність передач, фільмів, серіалів, де показано чиюсь слабкість, пороки, погані вчинки тощо. Чи не відбувається це тому, що на рівні підсвідомості вади інших роблять типовими, майже ординарними, наші, м’яко кажучи, не кращі дії, думки?.. Це дає змогу заспокоїти себе тим, що, мовляв, «всі за таких обставин вчинили б так само». Спільні слабкості — жадоба, брехня, підступність, ненависть, мстивість — перелік можна продовжувати! — гуртують. Крім того, чим більше дивишся ТБ, тим більшає юрба екранних «своїх», а у великому натовпі чи почуєш тихий голос власної совісті?.. Риторичне запитання, тут навіть виникає відчуття своєї правильності, бо не може бути так, що така маса — й усі неправильні. Навпаки!

Та було б дуже сумно, якби щойно сказане вичерпувало мотиви інтересу до контенту, про який ідеться. Є ще один привабливіший аспект, який, упевнений, теж здебільшого не осмислюється і діє як відомий «25-й кадр». Людська слабкість проявляється у якихось конфліктних, екстремальних ситуаціях (реальних чи вигаданих авторами — не суттєво). Їх розв’язання моделює в художніх і документальних творах різноманітні варіанти поведінки, які є в тому числі й повчальним, навчальним матеріалом для глядача. Та й це не все! Загалом, не пропонуючи на екрані конфлікту, біля телевізора глядача довго не втримаєш або спровокуєш перемкнути канал.

Коли немає зіткнення позицій, цінностей, прин?ципів чи навіть сил, умінь, тобто немає протиборства, дуже швидко стає зрозумілим, що далі нічого несподіваного не станеться, тобто продовження дійства не принесе нової інформації, а саме вона — джерело інтересу. Знане, зрозуміле, передбачуване не варте того, щоб витрачати на нього час.

Схожа ситуація — небажання дивитися — й зі спробами передати за допомогою контенту складні смисли, адже це перетворює вільний час на невільний: вимагає напружуватися, думати, розмірковувати, тобто розумової роботи. Тому такі низькі, а в кращому випадку невисокі рейтинги передач, які потребують «увімкнути мозок».

Інтернет теж пливе до жовтого берега

Телебачення нині — творець і поширювач продуктів масової культури. Воно мусить орієнтуватися на найширшу аудиторію, бо без цього не розв’язати фінансові проблеми — не продати глядацький час рекламодавцям. Тому воно мало апелює до високого, а радше налаштоване на низьке, побачене чи ніби через шпаринку, чи крізь прозоре скло, тому воно полюбляє гламур, не втомлюється в гонитві за сенсаціями, нарощує питому вагу «жовтих» новин, інфотейнменту (гібридних сюжетів розважально-новинного характеру).

До того ж берега припливає нині наш Інтернет, який зі зростанням проникнення вже не обмежується найпросунутішою частиною суспільства (інтелігенцією, молоддю), а рекрутує дедалі більше вчорашніх суто телеглядачів, людей старшого покоління. Інновації у сфері цифрових технологій роблять привабливим за рівнем якості перегляд у мережі контенту телеканалів. Окрім такої собі глядацької інтеграції аудиторії обох платформ — ТБ та Інтернету, відбувається і технічна інтеграція за рахунок впровадження технології Smart-TV (збільшення парку телевізорів, які мають вихід у WWW й непогано там почуваються).

Усе це дає змогу переносити результати досліджень вітчизняної інтернет-аудиторії, яка ось-ось здолає рубіж у 20 мільйонів користувачів, на телеаудиторію, з великою вірогідністю казати про схожість їхніх інтересів.

Про ці інтереси навесні нинішнього року довелося почути цікаву розвідку на Міжнародній конференції «Нові медіа — нові можливості», яка зусиллями НАМ (Незалежної асоціації мовників) щороку проходить у Києві. Головний висновок цієї розвідки: сайти — теж місце переважно не дуже інтелектуальних розваг. Найбільшу увагу середньостатистичного користувача Інтернету привертає простий контент, що не примушує думати: котики, квіточки, песики. Соціальні мережі — друга за ступенем привабливості група сайтів. Далі йдуть ресурси, які пропонують кінофільми і… порнографію. Четверту сходинку за рівнем інтересу посідають новинні сайти (у некризовий час), найменше відвідувачів там, де намагаються передати якісь наукові знання.

Ситуація, яку бачимо, тренди, що спостерігаємо, свідчать про бізнесові перспективи таких мас-медіа, як телебачення та Інтернет: потік видовищ з екранів і моніторів ставатиме дедалі потужнішим.

Олександр МАКАРСЬКИЙ,
професор, для «Урядового кур’єра»