Моя зустріч із Дмитром Михайловичем відбулася одразу після репетиції «Травіати», яку він проводив в оперній студії Національної музичної академії. …Жорж Жермон кілька разів поспіль устиг завітати до помешкання Віолетти (адже виконавиць цієї партії було дві, і кожна мала проспівати цю сцену). Також двічі повторювали вкрай напружену кінцівку третього акту. Нарешті концертмейстер згорнула ноти, співаки розійшлися, і ми почали розмову з нашим героєм… 

У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

Краще — без коня

Весь світ — на пагорбах Печерська

Українська альтернатива «конці» 

На кіноекрані він тепер здається залізним пітекантропом: перший трактор в українському селі як прогрес цивілізації 30-х років ХХ століття і диво для тогочасних людей. 
Надто перед очима їхніх нинішніх молодих нащадків при смартфонах, з яких можна почути й побачити будь-який куточок світу. Переважно такі глядачі недавно зустрілися у столичній «Кінопанорамі» із «Землею» Олександра Довженка — за останньою версією реставрації й реконструкції цієї стрічки 2012 року в живому музичному трактуванні

Біда прийшла вночі. Дитину забрала «швидка допомога». Потрібна термінова операція, сказали в лікарні, але робитимемо лише тоді, коли внесете вісім тисяч гривень…
— Ті гроші, — обливаючись сльозами, розповідала жінка першому заступникові міністра охорони здоров’я Русланові Салютіну, який чергував на прямій телефонній лінії Кабінету Міністрів, — ми збирали опівночі. Дитину врятували. Але чому тисячі поставили вище за життя дитини?
— Лікарня, про яку ви повідомили, — відповів посадовець, — не підпорядкована міністерству, а столичній міськадміністрації. З’ясовувати, чому там так ставлять питання, ми не можемо.

У країні тривають передвиборчі баталії. Це, попри все, й своєрідне театралізоване дійство, в якому його учасникам треба грати не гірше, ніж на сцені. У Тернопільському академічному драмтеатрі ім. Тараса Шевченка вирішили завітати на передвиборну кухню, аби все смажене-варене політиками й кандидатами за омріяний мандат глядач побачив завчасу. Щоправда, за виставу взялися ще задовго до подій на Майдані, готувалися радше до народного волевиявлення наступного року. Але хід історії подію прискорив.  

Тут чисте море, величезні паркові зони оздоровниць, цілюще повітря, кілометри широких піщаних і, що важливо, безплатних пляжів.

Той, хто давно не був у степовій приморській зоні півдня країни, поза сумнівом, буде здивований. Тамтешні селища та їхня інфраструктура — це далеко не той «совок», який вони бачили ще 10 років тому. Бізнес побудував нові міні-готелі, створив розважальні заклади і туристські маршрути. Причому на різний гаманець. У цьому переконалася авторка цих рядків. 

Цей одеський санаторій називають українськими Карловими Варами, а водоймище, що дає йому лікувальні грязі та ропу, порівнюють зі славетним Мертвим морем. Великі білі корпуси санаторію «Куяльник» височіють над прилеглою Шкодовою горою та усією тутешньою малоповерховою заміською місцевістю. 

Нинішній рік 200-літнього ювілею Великого Кобзаря рясно розквітнув найрізноманітнішими заходами з увічнення пам’яті нашого Пророка. Допитливий читач «УК» мав зокрема змогу дізнатися з газети про цікаві виставки давніх листівок, які розповідають про Кобзаря, у Вінниці та в Кам’янці на Черкащині. Цей матеріал привернув увагу народного художника України, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка, директора видавництва «Криниця», яке видало монументальну працю «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890—1940», Леоніда Андрієвського. І він вирішив розширити рамки розмови на цю тему. 

Повороти долі несподівані. Але небайдужа людина їй не коритиметься, а прокладатиме свій шлях. Так було і з Петром Прокоповичем. Він народився 29 червня (12 липня) 1775 року у сім’ї священика. Звісно, батько-дворянин хотів, щоб син наслідував його справу. Тож із 1786 по 1794 рік Петро навчався у богословському класі Києво-Могилянської академії. Однак від служби священиком відмовився, мріючи продовжити навчання в Московському університеті.  

На ній для широкого огляду представлено понад півсотні ікон Богородиці ХVІІ—ХХІ ст. з колекцій Музею волинської ікони, митрополита Волинського і Луцького УПЦ (МП) Нифонта і митрополита Луцького і Волинського (КП) Михаїла.
Відкриття виставки не випадкове. Адже нині, коли на схід і південь українських земель прийшла біда і там лунають постріли та гримлять вибухи, звершення молитви про мир та збереження життя ближніх набуває особливого значення. А звернення до Богородиці у християнстві уособлює найвищий ступінь сокровенної молитви.