Цей одеський санаторій називають українськими Карловими Варами, а водоймище, що дає йому лікувальні грязі та ропу, порівнюють зі славетним Мертвим морем. Великі білі корпуси санаторію «Куяльник» височіють над прилеглою Шкодовою горою та усією тутешньою малоповерховою заміською місцевістю. 

Нинішній рік 200-літнього ювілею Великого Кобзаря рясно розквітнув найрізноманітнішими заходами з увічнення пам’яті нашого Пророка. Допитливий читач «УК» мав зокрема змогу дізнатися з газети про цікаві виставки давніх листівок, які розповідають про Кобзаря, у Вінниці та в Кам’янці на Черкащині. Цей матеріал привернув увагу народного художника України, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка, директора видавництва «Криниця», яке видало монументальну працю «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890—1940», Леоніда Андрієвського. І він вирішив розширити рамки розмови на цю тему. 

Повороти долі несподівані. Але небайдужа людина їй не коритиметься, а прокладатиме свій шлях. Так було і з Петром Прокоповичем. Він народився 29 червня (12 липня) 1775 року у сім’ї священика. Звісно, батько-дворянин хотів, щоб син наслідував його справу. Тож із 1786 по 1794 рік Петро навчався у богословському класі Києво-Могилянської академії. Однак від служби священиком відмовився, мріючи продовжити навчання в Московському університеті.  

На ній для широкого огляду представлено понад півсотні ікон Богородиці ХVІІ—ХХІ ст. з колекцій Музею волинської ікони, митрополита Волинського і Луцького УПЦ (МП) Нифонта і митрополита Луцького і Волинського (КП) Михаїла.
Відкриття виставки не випадкове. Адже нині, коли на схід і південь українських земель прийшла біда і там лунають постріли та гримлять вибухи, звершення молитви про мир та збереження життя ближніх набуває особливого значення. А звернення до Богородиці у християнстві уособлює найвищий ступінь сокровенної молитви.

Подвір’я замку Сент-Міклош, що у Чинадійовому Мукачівського району Закарпатської області, два дні з ранку до вечора дихало середньовіччям. Походжали пишно вбрані вельможі і прекрасні дами, звучала музика, кружляли хороводи, проходив ярмарок і… бряжчала зброя. Як-не-як, а головними героями були лицарі, для яких головне — перемогти в бою.
Хай це були бої сучасних воїнів — так званих реконструкторів минулого, та запал у них був неймовірний, а емоції били через край. Запеклі сутички обидва дні проходили під акомпанемент густого дощу, але фестиваль «Срібний татош», який відбувався втретє, не підмочив своєї репутації. Запалу бійців зливи не охолодили. Атмосфера була казковою. І гарячою.

Тестування та Донеччині та Луганщині буде перенесено з основної сесії, яка відбуватиметься з 3 до 27 червня, на додаткову — з 11 до 27 липня. «Ми рекомендували профільному міністерству та Українському центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) передбачити можливість перенесення тестування дітей у зв’язку зі складною суспільно-політичною ситуацією, загрозою життю і здоров’ю абітурієнтів, неможливістю доставити тестові завдання, збереженню конфіденційності тощо», — повідомив  журналістам під час брифінгу в Будинку уряду віце-прем’єр міністр Олександр Сич.  

Представники громадських організацій вважають, що кошти на ліки у держави є, навіть попри дефіцит бюджету і девальвацію гривні, потрібно лише бажання і політична воля їх знайти. Близько 6 мільярдів гривень відшукали в бюджеті на лікування українців під час проведення круглого столу «Аварійний вихід із медичної кризи в Україні».
За словами голови Благодійного фонду «Пацієнти України» Дмитра Шерембея, особливо важким тягарем економічна криза лягає на українців із хронічними захворюваннями.
Водночас міністр охорони здоров’я Олег Мусій наголосив, що бюджет МОЗ ще жодного разу не покривав потреб усіх державних програм на 100%. Адже більшість препаратів, що закуповують за цими програмами, імпортні, на їхню вартість вплинула економічно-фінансова криза. За словами міністра, через стрімке підвищення курсу валют ліки подорожчали на 40%, а введення ставки ПДВ 7% на лікарські засоби підвищує їхню ціну ще на 10%. Таким чином прогнозоване підвищення цін становить не менш ніж 50%. 

Із заступником директора Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Сергієм ГАЛЬЧЕНКОМ ми могли б говорити про творчість багатьох письменників, спадщину яких він досліджує і відкриває в ній нові грані. Один із них — Володимир Сосюра. Мій співрозмовник — лауреат літературної премії імені цього поета.

—  Сергію Анастасійовичу, коли вперше ви отримали нагоду ознайомитися з архівом Володимира Сосюри?

— Восени 1973 року дружина поета Марія Гаврилівна і син Володимир Володимирович прийняли непросте рішення: передати архів Володимира Сосюри на зберігання до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР. Чому непросте? 

Україна і світ загалом знає його як лідера кримськотатарського народу та екс-голову Меджлісу. У Криму співвітчизники називають сином Криму. Маючи таке визнання, ця людина залишається надзвичайно простою та невибагливою, а для мене, як для кримчанки, ще й дуже рідною.

Наша розмова з Мустафою-ага відбулася напередодні трагічної для кожного кримського татарина дати — 70-х роковин депортації. І так сталося, що цього дня ми говорили з ним не лише про біду минулу, а й про сумне сьогодення. 

Лауреатів престижного мовного змагання, яке  проводить Ліга українських меценатів, цього року 72: від третьокласників — до студентів університетів  і курсантів військових вишів та вчителів, учні яких посіли перші місця.  У Театрі імені Івана Франка 15 травня на їхню адресу надійшло багато привітань від влади, а до їхнього преміювання долучилися зокрема й деякі кандидати в президенти України та народні депутати.
З-поміж багатьох нагород, які отримали переможці ХІV конкурсу імені Петра Яцика, особливо зворушує особиста премія від голови Національної спілки письменників України Віктора Баранова: пам’яті його батьків Євдокії Іванівни і Федора Яковича. Віктор Баранов наголосив: «Кожна цивілізована держава має свої атрибути, обов’язкові й невід’ємні: це Державний гімн, Державний прапор і державна мова. Зневажати українську державну мову — таке саме, що не встати під час виконання Державного гімну, топтатися по Державному прапору або його спалити. Думаймо і про це».