Портрет цього блискучого спортсмена прикрашає фойє одного з найпрестижніших американських університетів у Стенфорді (штат Каліфорнія). А перші кроки до олімпійських вершин учень 77-ї київської середньої школи зробив у динамівській секції фехтування. У 80-х роках минулого століття в багатьох дворах на Печерську кипіли неабиякі фехтувальні пристрасті. Підлітки, наслідуючи кіношних героїв Жерара Філіпа та Алена Делона, до нестями рубалися на дерев’яних шаблях. Один із цих розбишак згодом сам стане кумиром молоді.
Сьогодні олімпійський чемпіон, шестиразовий чемпіон світу з фехтування на шаблях Георгій Погосов — гість «Урядового кур’єра».

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

«Я вірю, що Україна як держава буде»

Учитель художників

Прозорливість майстра

Таємниця «Справи Погружальського»

В Англії серед знакових особистостей у національному опитуванні Шекспір посів перше місце. А за ним — королева, далі — футболіст Девід Бекхем… Може, Англія — тому й Велика Британія, що в неї пріоритети саме в такій послідовності? 
Шекспір став супербрендом. Про нього напевне відомо, що він помер у 52 роки. Церква, де з ним прощалися, стала найвідвідуванішою в Англії, а 25-тисячне рідне місто, де аж п’ять будівель зберігають пам’ять про нього, — світовою туристичною Меккою. Та про його особистість і досі сперечаються фахівці. Одна з гіпотез стверджує, що Шекспір — це літературний феномен, який виник унаслідок листування леді та пера. Аристократична мораль тих часів не давала змоги їм засвідчити авторство сонетів і п’єс, яких вціліло лише 37. Тож жодної тоді не було надруковано.

Чи доводилось вам спілкуватися зі школярем — власником патенту на винахід? Далеко не всім, адже вони є не в кожній школі і навіть не в кожному районі. Такі діти — талант, майбутнє нашої науки. І саме їм, вихованцям Малої академії наук, довірили найпрестижніше місце на презентації інноваційних розробок установ НАН, готових до впровадження у виробництво, що відбулася в Національному комплексі «Експоцентр України». Важко повірити, але одна з учасників презентації — десятикласниця Людмила Ревуцька — власник уже п’яти патентів на корисну модель. А теми які! Приміром, «Роторний вітряк із рухомими вітрилами жалюзійного типу», «Геліоенергетична установка для перетворення сонячної енергії в електричну».  

Минулого місяця з відомої далеко за межами Криму української школи-гімназії в Сімферополі пішла її багаторічний директор Наталія Руденко. Під тиском так званої самооборони та міських чиновників вона вимушено написала заяву про звільнення. Цьому передувала заява Міносвіти Криму про нібито «внутрішню домовленість» перетворити українськомовну гімназію на російськомовну.
Це стало лише першим кроком на шляху русифікації освіти на півострові, що відбувається нині прискореними темпами: за інформацією мобільної групи правозахисників в АРК, оприлюдненій у Фейсбуці, цього літа вчителів за рахунок відпустки змусять пройти перекваліфікацію на російську навчальну програму.

Чим ближче зовнішнє незалежне оцінювання, тим традиційно більшає в Інтернеті звабливих пропозицій купити завдання та відповіді до цьогорічних тестів. В Українському центрі оцінювання якості освіти (УЦОЯО) наполегливо радять не вестися на це шахрайство, оскільки укладання тестів, виготовлення макетів та друк тестових зошитів відбувається в умовах суворої конфіденційності, отож ця інформація не може бути відомою будь-кому доти, доки абітурієнти не закінчать працювати над тестом. «Радимо учасникам зовнішнього оцінювання не користуватися такими послугами. Ви неминуче будете ошукані. Підтвердження цього — численні факти подібних дій, які мали місце в попередні роки», — повідомляють в УЦОЯО. 

«Урядовий кур’єр» починає цикл публікацій про підготовку до сезону літнього оздоровлення дітей в Україні в умовах фактично втраченого для відпочинку Криму.  В якому стані місця дитячого відпочинку? Куди відправити дитину? Ми вирішили почати з Одеси. 
Дев’ятирічний Назарко із Запоріжжя сам захотів прочитати Шевченкові поезії й продекламував їх із неабиякою майстерністю, не потребуючи жодних знижок з огляду на вік. А потім з дитячою безпосередністю розповів, як добре йому в «найкращому дитячому таборі»: «Тато з мамою казали, що раніше найкращим у нас був «Артек», а зараз — ось цей».

Не вперше співаю осанну туристичній Херсонщині, а вона не перестає вражати ще незвіданими перлинами. Цього разу відкриттям став Бирючий Острів.
Півгодини від Генічеська на швидкісному глісері — і нас зустрічає зовсім інший світ. У ньому діють закони природи, тому брати наші менші, які його переважно населяють, не надто переймаються присутністю людини. Перед нашою вантажівкою-позашляховиком раз по раз, наче граючись, стрімко проскакує довгий ланцюжок ланей, а ось невелика група статечних оленів до гостей поставилася стримано: навіть не поворухнулись, тільки поглядом провели. Цих видів копитних тут тисячі, а є ще муфлони, кулани, косулі… Про пташине царство — окрема мова. 

Цю доброзичливу людину добре знають краєзнавці Волині: заслужений працівник культури України Анатолій Квасюк авторитетний у галузі збереження й оновлення творів мистецтва та артефактів.
Створення чудотворної ікони Холмської Богоматері, якій віддав 15 літ свого життя герой матеріалу, деякі віряни приписують апостолові євангелістові Луці. Тим часом фахівці впевнені, що безцінний сакральний скарб, який нині є головною духовною святинею Музею волинської ікони, створений у Візантії в X—XI столітті. Є й припущення, що ікона може бути копією з давнішого оригіналу.

Після розмови з директором Українського інституту національної пам’яті Володимиром В’ятровичем, який вважає, що правду про Другу світову краще видно не з високих трибун, вознесених над блискучими парадами, а в пожовклих фото з родинних альбомів, кілька днів не міг написати ні рядочка. Усе думав: а чим же є День Перемоги для моєї родини? Який слід залишила на полотні саме мого роду та страшна війна?
Про свого діда Федосія пам’ятаю мало. І ще менше знаю про його фронтові будні — буквально кілька історій.
Історію про те, як скупався у студеній волзькій воді після влучення німецького снаряда в баржу, якою переправляли вояків у Сталінграді. З усіх виплив лише дід. Руки від колоди, в яку вчепився у пошуках порятунку, на березі ледве відчепили.