На телеканалі ТЕТ тривають зйомки другого сезону реаліті-шоу «Ікона стилю». Перший сезон завершився торік.

Тему програми обрано не випадково. Творці шоу відстежили рейтинги подібних програм і переконалися, що глядачів цікавить проблема вибору стилю, вміння правильно і красиво одягатися.

За задумом авторів програми, її головна відмінність від інших — відсутність  героїнь, які не розуміються на моді. За словами продюсера проекту Мартіни Макеєвої, якщо в проектах «Богиня шопінгу» і «Мода народу» була дозволена відверта вульгарність, то в «Іконі стилю» все по-іншому. 

Позавчора три автомобілі «швидкої допомоги» класу А, В та С, виготовлені  НВО «Практика», передали на експертизу фахівцям: перед тим, як масово поїхати до регіонів, де ними користуватимуться медики, зразки машин усіх класів мають пройти дослідження, котрі визначать, чи відповідають вони тендерним і технічним умовам та вимогам ДСТУ. Перевірятимуть «швидкі» спеціалісти  державного підприємства «Політехмед» МОЗ України.
Нагадаємо, що торік МОЗ закупило 1412 «швидких» різних типів на суму 921,4 мільйона гривень. Договір на постачання найбільшої кількості — 1165 авто — з Мінохоронздоров’я уклало НВО «Практика».

За сто кілометрів від Києва є село Житні Гори. Ось одна з версій цієї назви. 

Гори там справді є. Історичні джерела, пише в книжці «Житні Гори. Історія. Людські долі» Катерина Кузьменко-Лісовенко, стверджують, що вони мають рукотворне походження. Коли наприкінці XVI ст. на Київщині відбулося повстання під проводом К. Косинського проти польської шляхти, то загинуло багато людей. Їхні тіла ховали у братських могилах і насипали високі земляні пагорби — на пам’ять майбутнім поколінням. Жито, яке зійшло на могилах, і дало назву селу. Минуло багато часу, наголошує автор книжки, «стираються гори, які стали пагорбами, але історична пам’ять людей не може і не повинна  стертися».

«Це так природно — музика і час, і ваша скрізь присутність невловима». Як на мене, ці слова Ліни Костенко якнайточніше визначають суть мистецького проекту «Присутність», який відкрили в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Адже тут зуміли справді природно, закономірно поєднати образність із реаліями часу, а любов до мистецтва, до людей та України яскравими барвами засяяла-заграла в художніх творах, музиці, танцях.
Три роки тому в Тернополі організували мистецьку формацію «Сновиди». Одразу скажу, що це не заформалізована спілка, а добровільний творчий гурт. Під його парасольку стали професійні та самодіяльні художники.  Серед них — журналісти,  дизайнери,  педагоги, є археолог, льотчик і навіть  чемпіон країни з бодібілдингу. Вік — від шести  до шістдесяти років. За гасло обрали: «Вільно діяти в мистецтві».

І малеча, і дорослі щойно переступають поріг виставки, яка розгорнулася в регіонально-інформаційному центрі «Бузок», потрапляють у справжню казку. Адже тут їх зустрічають дивовижні постаті з найрізноманітніших матеріалів.

— Цього року експозиція нашої галереї складається з понад 200 робіт, —розповідає  директор  центру Алла Суфранова. — Це іграшки, створені як з традиційних матеріалів: кераміка, фарфор, пап’є-маше, запечені полімерні глини, так і за авторськими технологіями з натуральних матеріалів — вовни, бавовни. Вони дарують гарний настрій і налаштовують на очікування радісних сюрпризів. 

Проблема поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та породжених нею ризиків  актуальна для українського населення. Особливої гостроти набуло забезпечення ВІЛ-інфікованих осіб ліками. Ці та інші питання ми обговорювали з заступником голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Оленою ЄЩЕНКО.  

В Україні святкування Нового року за старим календарем — не просто чергове застілля, а наповнене чарівним змістом дійство, яке поєднало і язичницькі, і християнські традиції. На 13 січня припадає день преподобної Меланії, а 14-го — уславлюють святого Василя Великого. Напередодні Старого Нового року за давньою традицією відбувається народне свято Маланка із перевдяганням у фольклорних персонажів та тварин. Головні герої — Маланка, роль якої (як і всі ролі цього карнавального дійства) виконує хлопець, перевдягнутий у жіноче вбрання, та дід Василь. Традиційними образами цього свята є маски тварин — Кози, Ведмедя, Журавля, Бика, Коня та інших.  

Унаслідок медичної реформи структура первинної медичної допомоги стала більш чіткою та визначеною. Про це повідомили на брифінгу представники профільного міністерства.

Десь на Старий Новий рік водять Козу, а на Буковині з діда-прадіда Маланку — файну дівчину (цю роль зазвичай довіряють найвищому артистичному юнакові), довкола якої збирається ціла свита. Віками до неї входять незмінні Дід, Баба і Пан, традиційні міфічні персонажі з народних легенд і казок. А поруч із ними — хто вже на що здатний у своїй фантазії й вправності маскарадного костюма. Тут і найвідоміші політики світу, арабські шейхи з молодицями, моряки, що спустилися на вітрильнику з карпатських полонин, радянські колгоспники в обнімку із зірками Голлівуда та зарубіжної естради. І вся ця феєрична переберія виграє, співає, танцює, жартує, зачіпає перехожих, бажаючи їм щастя-здоров’я, частує усіх охочих горілкою (усе в міру!) із заткнутих кукурудзяними качанами штофів завбільшки з відро.   

…Пізнього вечора міською вулицею з вітерцем мчав велосипедист. А за якусь мить він з розгону в’їхав в іномарку, припарковану біля тротуару. Почувся дзенькіт та емоційний вигук щось на кшталт: «Стонадцять чортів!» Розпач молодика можна було зрозуміти, бо це нагадувало майже класичну ситуацію, коли горопашний «Запорожець» ненароком зачепив крутий «Мерседес». Утім, у цьому разі «попав» саме власник іномарки. Адже велосипедист почав сердито бурчати: мовляв, цих автомобілів розвелося стільки, що ні вдень, ні вночі нормальній людині не проїхати. А потім  заходився спересердя буцати ногами колеса автівки. Де можна спостерігати такі взаємини між автомобілістами та велосипедистами? Звичайно, в Амстердамі.