Рекламний блок у шоу «Зважені та щасливі» починається зі слів тренерів на кшталт: «Якщо ти зараз збираєшся зазирнути у холодильник, то завтра можеш стати нашим клієнтом». 

За сприяння НАН України 2013 року побачили світ  «Вибрані праці з фольклористики» у двох томах, а також «Літературознавчі праці» Ореста Зілинського. Їх  підготував до друку академік Микола Мушинка із Словаччини. Видання  приурочено до 90-річчя видатного україніста, славіста, фольклориста. А ще вони стали своєрідною реабілітацією  Ореста Зілинського на українській землі. Життям і творчістю Ореста Зілинського наш кореспондент поцікавився в академіка Миколи Мушинки, який приятелював з видатним фольклористом і славістом, досліджує його науковий доробок.    

Один давній знайомий якось знічев’я зізнався: давно відчував антипатію до Донбасу. Каже, після закінчення столичного університету був ладен їхати за розподілом у будь-яку з областей, окрім двох — Донецької та Луганської. Зрештою, саме про таке ставлення до краю лаконічно колись сказав поет: «Не Україна і не Русь, боюсь, Донбас, тебе боюсь…» 
Чого у конкретному разі остерігався мій знайомий? Бо в нього, як і в багатьох співвітчизників, промисловий край викликав стійкі асоціації: заводські димарі, шахтні копри і терикони, які забруднили довкілля. А щодо всього іншого Донбас довго був своєрідною терра інкогніта, оскільки споконвічні багатющі народні традиції відійшли на другий план, бо не дуже вписувалися у тодішню характеристику індустріального краю — «всесоюзна кочегарка», «становий хребет економіки». 

Найбільше аплодували вставному номеру «Маска» (який я для себе назвав «Ні — брехні»). Дати відсіч неправді, яка часто править світом, у потужному співочому монолозі закликав актор Євген Прудник. 

Кількість викликів служби екстреної медичної допомоги щодо гіпертонічних криз, повідомила на зустрічі з журналістами директор департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги МОЗ Тетяна Донченко, торік зменшилась на 30 %  у порівнянні з попереднім роком. Це, впевнена посадовець, результат державного регулювання цін на лікарські засоби для осіб з цією недугою.  Подібний підхід запроваджується і для боротьби з діабетом.
Не обійшла влада увагою і так звані ліки-сироти. Зокрема, йдеться про дорогі препарати для лікування важких хвороб, які не мають масового характеру. Виробникам невигідно з ними працювати. Але ж йдеться про життя людей. Так, виникло питання при захворюванні на мукополісахаридоз. З цього року закупівля препаратів для дітей фінансується з держбюджету.

 Виставка в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відбувається в рамках відзначення на державному рівні 100-річчя із дня народження Василя  Свиди — видатного майстра дерев’яної скульптури. 
Тематика перших робіт майстра  пов’язана з незабутніми спогадами дитинства. За силою емоційного впливу на глядача й досі однією з найвиразніших є скульптура «Поцілунок матері», яка зберігається в колекції нашого музею. Здавалося б, у такому складному для роботи матеріалі, як дерево, за допомогою різця не так просто передати емоційний стан персонажів. Та Василь Свида  зумів наділити дерево живим теплом материнської любові й синівської вдячності найдорожчій людині.

Де й шукати Діда Мороза, як не на північному полюсі України — в Чернігові? «Перший, перший! Я другий! Трохи зайнятий! Зателефонуй пізніше!» — почула у слухавці, набравши заповітний номер. Звісно, який Дід Мороз перед Новим роком вільний? Та ще й якщо у «паралельному житті» він  журналіст і звати його Сергій Гайдук. Людина неординарна, оригінальна і невгамовна. Перпетуум-мобіле. Тож зустрілися лише через три дні. Для початку передивилися світлини, на яких Сергій Микитович зафіксований з відомими артистами, політиками, першими особами держави — Діда Мороза шанують усі!  

А багаттячка святково-ностальгійного настрою на ярмарку «Різдвяний Арсенал» роздмухував навіть той, що там і не з’явився…
Він, плюшевий, без одного ока — як пірат, із нутрощами з тирси, ярмаркові світські раути не відвідує через поважний вік. Ще б пак, цьому клишоногому вже під вісімдесят літ, йому ще в довоєнні роки минулого століття довіряла свої дитячі таємниці тітка киянки Алли Федорової, після якої вже вона, племінниця, надала йому статус родинної реліквії у своїй оселі. З таким гралися діти і в 1960-ті роки, тому деякі відвідувачі ярмарку впізнавали його «онуків», яких продавала столична майстерня, а пані Алла, її представниця, підтверджувала їхні здогади ще й спільним іменем цих текстильних звірят — «Ведмідь із нашого дитинства».  Вони кумедні й зворушливі, лише з натуральних матерій виготовлені й самі, і їхнє вбрання, а гудзички та деякі атрибути до них (забавки іграшок) — дерев’яні. Нині вони святково одягнені до Нового року, в кожного в лапах — коник чи ялиночка.

  Що ж приготували нам на Новорічні свята українські телеканали?

«Україна» традиційно покаже «Пісню року» і «Блакитний вогник», де співатимуть незамінні Алла Пугачова, Крістіна Орбакайте, Микола Басков, Діма Білан.

Протягом кількох місяців в ефірі телеканалу тривало шоу «Як дві краплі води». Українські артисти конкурували за звання кращого музичного пародиста. Його ім’я стане відоме в новорічну ніч. Тоді ж глядачі побачать грандіозний гала-концерт.

Не запальним танцем і не величною піснею, а тривогою увірвався в хід розмови за «круглим столом», який днями зібрало Міністерство культури, голос генерального директора — художнього керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки Анатолія Авдієвського.

— Ми побували в 75 країнах, — сказав він, — маємо контракти за кордоном до 2016 року. А ось Україною гастролювати не маємо змоги. Попса їздить, а ми ні. Чому?

— Нам треба активніше працювати самим, — сказав міністр  Леонід Новохатько, — і об’єднувати  громадян на зміни у  психології: культура — не елемент ринку, а державотворчий інструмент.