Світовий досвід свідчить: найбільший вплив на ефективність будь-якої системи охорони здоров’я має стан первинної ланки, за нею — система екстреної допомоги і вже потім — рівень спеціалізованої допомоги. Адже саме на первинному рівні одержують допомогу до 80% громадян.
В Україні пропорції зовсім інші: частота звернень пацієнтів на первинний і вторинний рівень приблизно однакова. Це можна пояснити двома причинами: або українці вперше звертаються до лікаря тоді, коли потребують спеціалізованої допомоги, або вони не можуть отримати елементарних медичних послуг у свого дільничного лікаря. 

Представники Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні заявляють, що Міністерство доходів і зборів нарахувало їм заднім числом 3,3 мільйона антидемпінгового мита за шприци, які вони роздали безкоштовно людям, що вживають наркотики та входять у групу найбільшого ризику інфікування. І якщо це рішення їм не вдасться оскаржити, міжнародні організації можуть у кілька разів скоротити фінансування програм профілактики цих захворювань.
За словами виконавчого директора цієї благодійної організації Андрія Клепікова, шприци було ввезено в рамках реалізації загальнодержавної програми протидії поширенню ВІЛ/СНІДу і їх уже встигли розповсюдити.  

Благодійність і захоплення мистецтвом успадкувала від роду Варвара Терещенко, у заміжжі Ханенко. У музеї її імені сьогодні відкрито виставку «Сенс її життя. Варвара Ханенко – колекціонерка, благодійниця, музеєтворець».
Дід Варвари Артемій Терещенко заповів синам віддавати на доброчинність і церкву 80% прибутків. Якби колись в Україні суспільство «чистило себе» не під нав’язаного Леніна, а під Терещенків, Ханенків та інші шляхетні роди, ми б нині жили за найсовіснішого капіталізму.
Розмова кореспондента «УК» із заступником генерального директора Національного музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків Ганною  РУДИК — про незабутню велику українку Варвару Ханенко та її рід. 

Загалом, 1992-й, важкий для нашої молодої держави, став знаковим для Чернівців. Того року місто збагатилося одразу органним залом і симфонічним оркестром. Для оркестру, створеного на початку незалежності, перші роки були непростими. Нестача інструментів, відсутність бібліотеки, належних умов для репетицій, затримки зарплати і водночас — величезне прагнення музикантів до оркестрової гри. Як ведеться оркестрантам нині? Про це розмовляємо з головним диригентом та художнім керівником Академічного симфонічного оркестру Чернівецької філармонії Йосипом Созанським.

Давні й добрі традиції в нашій країні має цукроваріння. Про це свідчить історія одного з найстаріших у галузі заводів, який розташований у селі Жданівка, що в Хмільницькому районі на Вінниччині. Експонати в одній з кімнат його адмінкорпусу прокладають місток із минулого в сучасність і спонукають замислитися над значимістю «солодкого виробництва» для людини, місцевої громади, держави. 

Вона має невибагливу назву «Від серця до серця», однак значно відрізняється від попередніх. Так заінтригувала представників засобів масової інформації директор цирку Людмила Шевченко. «Від звичних номерів із тиграми й левами цього разу ми відмовилися. Нехай люди трішки від них відпочинуть: на арені виступатимуть інші тварини, — сказала вона. — Зокрема глядачів веселитиме один із фаворитів цирку — морж Султан». 

Cкільки можна! На телебаченні — черговий серіал. Але про це пізніше. А поки що повернімося в епоху, коли жив і діяв справжній і єдиний у своєму роді, воістину унікальний Шерлок Холмс, створений письменником Артуром Конан Дойлом. 

Парадоксально, але відносини між автором і героєм катастрофічно не склалися, наче Холмс був не літературним персонажем, а реальною людиною. «Нарешті я знищив тебе. І — назавжди!» — вигукнув Артур Конан Дойл, поставивши останню крапку в оповіданні про найвідомішого у світі детектива. Твір так і називався — «Остання справа Холмса».

На одному з занять викладачка російської мови запропонувала студентам театрального інституту написати твір на визначену тему. Віталій до завдання підійшов натхненно і, як би сьогодні сказали, креативно. Педагог, оцінивши це, навіть показала ним написане своєму чоловікові-письменнику. А той порадив взяти з автора твору слово, що він обов’язково писатиме, оскільки має до цього неабиякий хист. Студент запам’ятав пораду і надалі справді намагався мережити акровірші у вільний час від… театральної сцени, на якій здійснив понад сотню постановок, спектаклів, концертів, і зіграв безліч різноманітних ролей. А почалася сценічна кар’єра народного артиста України із бажання навчитися танцювати вальс.  

Галина Москвітіна — одна з найвідоміших українських графіків, яка свого часу ілюструвала видання «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова та Повне зібрання творів Вільяма Шекспіра. Прикметно, що у 80-х роках минулого століття художниця візуалізувала історії приблизно 70 книжок. Однак згодом вона вирішила зробити пробіл у творчій діяльності й вирушила до Індії та Китаю, де протягом п’ятнадцяти років усамітнення пізнавала духовні практики. Та позаминулого року мисткиня знову гучно з’являється в арт-просторі зі своїм «Кодексом світла». Сприйняття макро- та мікрокосмосів Галини Москвітіної побачили Мілан, Лондон, Тель-Авів, Нью-Йорк. Зважаючи на успішний продаж нових картин художниці на відомих аукціонах, можна твердити, що тематика її полотен зацікавлює дедалі більшу кількість поціновувачів мистецтва.  

Жартують, що коли школярик переходить до третього-четвертого класу, батьки, допомагаючи йому з підготовкою домашніх завдань,  вже починають почуватися… хм… не зовсім інтелектуалами. Що вдієш — така шкільна програма, котра схожа на казкового персонажа, який потрапив до печери з коштовностями і може залишити собі все, що винесе за один раз. От і старається набрати побільше. Чи варто так навантажувати школярів?
Про це розмовляємо з директором школи № 20 міста Чернігова Миколою КОНОНЧУКОМ.