Цю традицію 14 років тому започаткувала Закарпатська обласна держтелерадіокомпанія. Нині творчі роботи подали на конкурс автори з шести країн Центральної і Південно-Східної Європи, шістнадцяти регіонів України. Але не тільки свої фахові здобутки показували на фестивалі його учасники. Організатори також запропонували їм позмагатися в… кулінарній майстерності.

Алея від котеджів до головної будівлі готелю-ранчо «Золота гора», що неподалік Ужгорода, немовби створена для того, щоб можна було,  перебуваючи на свіжому повітрі, водночас і куховарити. 

Казка-бо й справді посідає особливе місце в духовній сфері нашого народу. Вона — джерело знань, у ній зашифровано життєвий досвід попередніх поколінь, віддзеркалено всі аспекти людського життя, розкрито ситуації й проблеми. І завжди перемагає добро…

Вони оселилися у столиці ще в День Незалежності. Квіткові герої всіма улюблених не лише українських, а й різних епосів. Роботящий Півень і ледачкуваті Круть та Верть, Колобок і козенята, Жар-птиця та Вовк Сіроманець, Баба-Яга, яка не лякає, а навпаки тішить око, будиночки, де, напевне, затишно почуваються улюблені персонажі, — усіх їх із квітів зробили вправні руки майстрів. 

Виставка з картинами, графікою, скульптурами та музичним супроводом на Алеї героїв нагадувала абстракцію, в якій навіть прогалини мали естетичний вигляд. Однак перше, що змусило зупинитися і покрутити головою з думкою «чи не перегрілася під сонцем», — сріблясті скульптури трьох дівчат, котрі спокійно … прошкували до лавки. Сіли, про щось тихенько перемовляються. Завбачивши фотоапарат, завмерли. Заради такої оказії варто було пожертвувати місцем у холодку. Тим більше, що то були не єдині дивовижні явища. Неподалік стояв золотавий юнак з такою ж  самою трояндою, а біля входу на виставку приязно усміхався Амурчик з луком, охоче повертаючись до дівчат, котрі бажали з ним сфотографуватися. 

Завидна доля випала написаним у далекому 1862 році Павлом Чубинським віршованим рядкам «Ще не вмерла України і слава, і воля». Півтора століття живуть ці слова у серцях українців, набувши нині статусу одного з головних символів нашої незалежності й державності. Глибоко символічно, що текст створив уродженець Великої України, а музику — галичанин Михайло Вербицький. Народжений їхнім талантом твір об’єднав українців ще задовго до того, як постала єдина і соборна Українська держава.  

Попри заклики лікарів утриматися від збирання грибів, восени українці дружними компаніями все-таки вирушають на тихе полювання. На заході країни збирання грибів — традиція, що передається з покоління в покоління, і жителі Закарпаття, Прикарпаття й Полісся знаються на тому, що можна класти до кошика, а що ні.

А ось на сході й півдні — інша ситуація. Не всі охочі до «тихого полювання» добре розбираються в грибах. Тому найбільше отруєнь такими дарами лісів саме в цих регіонах. Як правильно поводитися в лісі та що робити, якщо вже з’їли неправильний гриб, дізнавався «Урядовий кур’єр». 

Оригінали його фотополотен, надбаних за 45 років, — у парках і лісах Вітчизни й колишнього Радянського Союзу, які обмандрував у відрядженнях і приватних поїздках, а також у закордонні: торік на виставці «Йорданія очима українських художників» в Королівському культурному центрі Аммана йорданці дивувалися сюжетам Миколи Сиротенка не лише з української, а й з їхньої столичної флори. 

Десять днів в історико-культурному комплексі «700-річний запорізький дуб» тривала феєрія Першого всеукраїнського фестивалю народної творчості «Запорізький Спас». Свято, організоване Всеукраїнською федерацією козацького бойового мистецтва,  вдалося на славу! 

Китайський міфічний звір Кілін, або ж Цілінь, і гадки не мав, що стане дійовою особою українського міфу, запущеного у маси з легкої руки деяких мас-медіа. В Одесі підняли лемент з того приводу, що доправлені до шкіл області 885 комп’ютерів з китайської гуманітарної допомоги устатковані геть нестандартною операційною системою Kylin, котра була розроблена для потреб китайської армії і ніяк не може бути застосована в шкільному навчанні. Принаймні  у нас.

Вже перші дні поточного навчального року спростували ці повідомлення. «Це 100%  — брехня і наклеп», — каже начальник обласного управління освіти Тетяна Лазарєва. Вона спеціально відвідала кілька сільських шкіл, аби пересвідчитися, що отримана техніка працює як слід. Так, на комп’ютерах встановлена не найпоширеніша нині Windows, але й не міфічний Kylin. Тим, хто бодай трішки цікавиться комп’ютерною технікою, не треба пояснювати, що таке Linux. Доволі популярна операційна система, котра, на відміну від Windows, є цілком безкоштовною, оскільки є, по суті, розробкою ентузіастів зі всього світу. Навчання на базі безкоштовного Linux має чимало явних переваг: розширює комп’ютерний світогляд, дає змогу оволодіти навичками роботи з безкоштовною системою, що можуть дуже стати у пригоді, коли в країні реально почнуть боротися з нелегальним програмним забезпеченням. Більше читайте у статтях у стилі «Windows проти Linux», котрими рясніє Інтернет. 

Тут грала музика і плюскотіла вода, бігали Дюймовочки і крихітні ельфи. Вони весь час, ніби передаючи з рук у руки шапку-невидимку, кудись зникали з-перед очей заклопотаних матусь. Хоч було куди сховатися і без того чарівного атрибута: за величезний солом’яний гриб, за викладеного з квітів і плодів павича з велетенським барвистим хвостом, за вбраного у квіти симпатичного вітрячка.  Найлегше було затесатися між членів великої родини, на створення якої пішов, напевне, цілий віз гарбузів.  

Ще кілька років тому седнівські школярі забігали до кабінету директора Валерія Іванова і дивилися на макет нового навчально-виховного комплексу як на казку. Чи матиме вона щасливий кінець, залежало від дорослих, їхнього уміння і, головне, — бажання згуртуватися навколо цієї справи. На якомусь етапі будівництво, розпочате у 2007 році, мало не перейшло до розряду довгобудів. Тим часом учні продовжували мерзнути в 300-річному «панському» будинку — колишній садибі представників козацької старшини Лизогубів, де взимку температура повітря опускається до 10—12 градусів.