Актуальна тема

 Донеччина нині — один з найбільш постраждалих від війни регіонів України. Після повномасштабного вторгнення росії лінія фронту тут залишається однією з найдовших. Область зранена, змучена, але продовжує жити, тримає оборону і чекає визволення. Про те, які проблеми сьогодні розв’язують тут, які завдання ставлять, на що сподіваються і чим підкріплюють віру в нашу перемогу, розповів Укрінформу начальник обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

 Дискусія про укриття для громадян, якість і надійність бомбосховищ триває давно. Активно почалася вона з початком війни з росією ще 2014 року. Проте детальний аналіз стану сховищ, сподівання на поліпшення ситуації відчутних результатів, здається, дають мало. Ідеться не про відсоток готовності приміщень, який то зростає, то падає, а про спроможність захистити від ракетних обстрілів. Виявляється, багатьом людям під час повітряної тривоги ховатися фактично нікуди. Багато хто махнув рукою на свою безпеку.

Місцеві господині продавали кондитерські вироби та інші делікатеси домашньої кухні, які спеціально готували до цього заходу. А ті, хто не мав часу на приготування, ставали їхніми покупцями. Так сидоренківцям вдалося зібрати й передати на потреби ЗСУ 7071 гривню. 

 Село Молотків на Тернопіллі, в якому народився Володимир Мосейко, гітлерівські нацисти спалили 1943 року. Тоді загинуло 617 молотківців, серед яких було 92 дитини. Майже десять років пан Володимир як волонтер їздить з гуманітарною допомогою на передові позиції наших воїнів. Його душа жахається та болить від спалених, знищених уже тепер путінськими фашистами українських сіл і міст. Деякі з цих населених пунктів він відвідував, коли там буяло життя. «Прощення цьому немає!» — каже. І впевнений, що Україна неодмінно здолає рашизм. 

 Цю програму впроваджує благодійний фонд «Громадянин» разом з оздоровчим центром Fortis health. «Програма називається «Кіборги» і охоплює кілька напрямів діяльності. Один з них ми назвали «Реабілітація кіборгів». Вона передбачає надання допомоги з протезуванням пораненим захисникам, їхнє навчання, медичне, психологічне, соціальне і спортивне відновлення», — розповідає віце-президент благодійного фонду «Громадянин» і керівник програми «Кіборги» Олена Шмідт. 

 Любов Романюк уперше здала кров п’ять років тому, коли побувала в онкогематологічному відділенні обласної дитячої лікарні. Відтоді в центр переливання крові приходить кожні два місяці, частіше не дозволяють лікарі. Жінка має рідкісну групу крові — четверту, ще й мінусовий резус. Отже, її кров просто на вагу золота.

«Ми прішлі сюда навсєгда!..» Так ще недавно голосно хвалилися рашистські загарбники, увірвавшись до українських міст і сіл на півдні та сході України. Дехто із зайд після контрнаступальних операцій підрозділів Сил оборони справді залишився в українській землі надовго чи взагалі назавжди. Інші відступили, лишивши на місці колись симпатичних сіл потворні руїни, купи стріляних гільз, понівеченої зброї та техніки, а також майже суцільні мінні поля.

 Цього ранку «визволення» чи «захист» рашистами місцевих людей у тимчасово окупованому степовому селі на Запоріжжі відбувалися так само бридко та ще й гучно. На невеличку вулицю увіпхалася куца колона техніки. Попереду гарчав БТР, за ним гуцикали легковик і два автобуси. «Уніманіє, уніманіє!» заволав мегафон, лякаючи й без того сполоханих селян, які поралися на городах чи у дворах.

 Європарламент вимагає від російської влади зняти всі звинувачення та негайно звільнити двох українських підлітків Тіграна Оганісяна і Микиту Ханганова, які живуть у тимчасово окупованому Бердянську і яким загрожує 20-річне ув’язнення за нібито організацію саботажу проти армії рф. Про це йдеться в резолюції «Катування та кримінальне переслідування російською федерацією неповнолітніх українців Тіграна Оганісяна та Микити Ханганова», яку було ухвалено у Страсбурзі.  

 На Тернопільщині перша прийомна родина з’явилася в грудні 2005-го, а вже в липні наступного року відчинили двері й дитячого будинку сімейного типу. А ось організувати зустріч прийомних сімей краю вперше зуміли нинішнього червня. Ініціював форум «Щастя дитини — зростати в родині» обласний благодійний фонд «Майбутнє сиріт» за підтримки місцевої влади. 160 осіб, серед яких 82 дитини, стали учасниками заходу. 

 Масштабний злочин божевільного кремлівського диктатора на підтопленій Херсонщині проти України та всього людства виконав ще й певне пропагандистське завдання. Моторошні наслідки підриву рашистськими терористами Каховської ГЕС геть затьмарили не бажані для москви події на лінії фронту на донецькому та запорізькому напрямках.

 Війна майже не залишає нам можливостей і нагод налагодити особисте життя. Здається, ось-ось закінчиться ця страшна робота на шляху до перемоги, виженемо ненависного ворога — і тоді можна буде й про щось давно вимріяне подумати. Однак відкладати на потім те, що має статися вже сьогодні, не завжди виходить. Так було в Богдана з Інною. Товаришували, дружили довго, кілька років. А як пішов Богдан на фронт, розлуку терпіти стало несила. Телефонні дзвінки тільки додавали болю.