Як відомо, проблема зрошувального землеробства в Україні існує давно, але останнім часом набула небаченої гостроти через кліматичні зміни. Вона стала предметом ґрунтовного обговорення на пресконференції «Проблема дефолтів на зерновому ринку України», що відбулася недавно у Києві.

З офіційно зареєстрованих в Україні більш ніж 47 тисяч фермерських господарств тваринництвом займаються всього 1—1,5%. Тому що це непроста справа. Щоб ним успішно займатися, треба, крім стартового капіталу й землі, мати спеціальну освіту, приміщення і ще багато чого. А найголовніше — любити тварин і бути готовим перебувати на фермі майже цілодобово. Саме так господарює засновник ФГ «Мініч» у Козельщинському районі Полтавської області Олександр Мініч.

Коли йдеться про столові гарбузи, кулінарна уява неодмінно малює смачну калорійну кашу або ж запашне насіння. А якщо на цього городнього велета поглянути під історичним фольклорно-етнографічним кутом, то бачиться насамперед дівчина-наречена, селянська піч, яку вона сором’язливо колупає, зустрічаючи потенційних сватів та жениха. Саме гарбузу національна історія відвела непринадну роль персонажа, що сигналізує парубкові: він немилий і вона не хоче йти за нього заміж.

Селяни, перешкоджаючи спробам дерибану земель, протестують і перекривають дороги. Проте чиновники на місцях вдають, ніби нічого не відбувається, й наживаються на оборудках з годувальницею. Стали вже ділити громадські сінокоси й пасовища. Так було у містах Мена Чернігівської області, Золочів Львівської, селі Княжичі на Київщині. 13 гектарів громадських пасовищ «невідомі» віддали в користування агрофірмі на батьківщині Тараса Шевченка у селі Моринці на Черкащині.

Президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов вважає, що розвиток зернового бізнесу, зокрема експорту, неможливий без приватно-державного партнерства

Недавнього вихідного разом із дружиною вирішили піти на центральний ринок Сум із конкретною ягідною метою: чимало знайомих розповідали, що цього літа на прилавках розмаїтий і смачний урожай. Причому не тільки традиційних культур, як-то малина, аґрус, смородина, ожина, що притаманні слобожанському регіону, а й екзотичних новинок — чорниці й лохини, які високо цінують за вітамінні якості, але поки що не набули масштабного поширення. Щоправда, знайомі попереджали, що ці ягоди хоч і солодкі, ціна на них висока: від 110—130 до 270—300 гривень за кілограм.

На Харківщині зібрали 2,5 млн тонн ранніх зернових. Середня врожайність їх наразі становить 46,1 ц/га, тоді як у минулому році вродило 38,1 центнер з гектара. П’ять районів зібрали по 100 тисяч і більше тонн збіжжя.

Аграрії стверджують, що зважаючи на весну, у якої, як кажуть, було сім п’ятниць на тиждень, коли приморозки змінила спека, а після тепла знову похолодало, то це добра врожайність, якої, власне не чекали. 

Мало якому із законопроєктів пощастило менше, ніж злощасному 3131 та альтернативному 3131-д. Ми вже писали, що його ухвалення давно вимагали об’єднання сільгоспвиробників. Адже в Україні назріла необхідність вивести з тіні нелегальний обробіток сільськогосподарських наділів, з якого держава нічого не отримує. А таких наділів, за деякими оцінками, до 40% усіх орних земель держави (точніше ніхто не знає, бо вони перебувають поза офіційним обліком).

Аналітичний відділ Асоціації виробників молока (АВМ) повідомляє: експорт вітчизняної молочної продукції за першу половину нинішнього року знизився на чверть порівняно з тим самим періодом торік, до 116,2 млн доларів США. Водночас імпорт в Україну аналогічної продукції зріс аж на 160% і перевалив за 140 млн доларів. Відповідно, негативне торгівельне сальдо за цією групою товарів зросло на понад 24 млн. 

Проїжджаючи липневими днями дорогами південної Сумщини, зокрема Великописарівського, Охтирського, Липоводолинського та Роменського районів, помічаєш, що на тамтешніх полях хлібороби розпочали збиральні роботи. Однак жнивна географія день у день поступово розширюється — косовицю і обмолот поступово починають хлібороби інших районів, які традиційно пізніше долучаються до збирання.