Економіка

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Тут навіть криза відступає

    Від райцентру Краснопілля до українсько-російського кордону — рукою подати. Насамперед це стосується села Грабовське, що лежить коло лінії, за якою нейтральна смуга, а далі — територія іншої держави. Тут крайні хати сусідніх населених пунктів розділяють 100—150 метрів.

    На під’їзді до Грабовського на дорожньому посту «Волгу» зупинили прикордонники. Побачивши пасажирів, зауважили: знаємо, що ви з «Урядового кур’єра» — якось приїжджали готувати матеріал до свята прикордонників. Але знайомство знайомством, а служба вимагає порядку і пильності. Разом із фотокореспондентом пред’явили паспорти і за кілька хвилин уже були в Грабовському.

     

  • Олександр КРЮЧКОВ

    «Людина може все»

    Пригадую, як наприкінці 1980-х (працював тоді в Житомирі), забравши меншу дочку зі школи, йшов частенько до центрального гастроному міста, аби купити кілограм вареної ковбаси. Майже завжди доводилося вистоювати величезну чергу. Дочка якось навіть заснула на підвіконні в тому магазині. Завдання ліквідувати ганебне явище з чергами поставили перед Анатолієм Статіновим, якого 1987 року призначили міністром торгівлі України. На третій день своєї роботи новий керівник побачив по телевізору сюжет, в якому учасники одного з мітингів у Москві на весь екран розгорнули плакат «Хочемо жити, як у Херсоні» і одразу ознайомився з особовою справою начальника тамтешнього обласного управління торгівлі Володимира Чайковського й терміново вилетів у Херсон.

  • Іван ШЕВЧУК

    Щоб бізнес пішов як помащений

    Навіть у часи спокійніші від нинішніх запуск нових потужних виробництв не був для нашої країни річчю буденною. А коли новий завод — від першої палі й до першої продукції — народжується у країні, охопленій суспільними потрясіннями, війною та економічною кризою, то його появу можна назвати маленьким дивом. Саме воно було презентовано 16 липня на Одещині — неподалік найглибоководнішого в нашій країні порту «Южний». Найбільший і найсучасніший в Україні й один із найбільших у Європі олійноекстракційний завод збудувала компанія Allseeds усього за 17 місяців. Нині його потужність становить 2400 тонн соняшнику на добу. Універсальне обладнання може переробляти і ріпак — у цьому разі потужність становитиме 1800 тонн на добу або 1500 тонн сої. На заводі встановлено новітнє обладнання італійського, німецького, бельгійського та швейцарського виробництва. Уже зараз тут 250 нових робочих місць.

  • Валерій СЄДОВ: «Людина, яка працює, не може бути бідною, а має нормально жити й розвиватися»

    Напередодні професійного свята — Дня працівників металургійної та гірничодобувної галузі — голова Запорізького обласного комітету Профспілок працівників металургійної та гірничодобувної галузі України (ПМГУ) Валерій СЄДОВ розповів про пріоритети роботи профспілок в умовах воєнного часу. 

  • Юрій МАЗУР: «Для нашого заводу державна форма власності не ефективна»

    Вінницький завод «Кристал» — єдине в Україні підприємство, яке виготовляє діаманти. А в перші роки незалежності він та київський завод «Ізумруд» разом обробляли майже 3% світового обсягу ринку алмазів. Це багато! І виготовляли діаманти преміум-класу, тому мали залишитися на цьому ринку. Але  сталося так, що держава втратила дуже вигідний бізнес експорту діамантів. Про теперішній стан справ у галузі  розмовляємо з генеральним директором  ДП «Вінницький завод «Кристал»  Юрієм МАЗУРОМ. 

  • Олег ЧЕБАН

    Чому коровам купили австралійську «карусель»?

    Природній кмітливості та розпорядливості Миколи Сініченка можна лише щиро позаздрити: керівник господарства він уже 47 років і завжди мав гроші! Себто працював ефективно як за планової системи, так і в період розвалу економіки. Тепер, за ринкової моделі, він — справжній господар. «Від природи я економіст. І копійку, яка дається мозолями, не марную на забаганки, а вкладаю у виробництво», — ділиться секретами стабільного розвитку директор СТОВ «Хлібороб» Микола Сініченко.

  • Гірничозбагачувальна стабільність

    Багатотисячний трудовий колектив флагмана вітчизняної гірничодобувної промисловості ВАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат» відзначає 45-річчя з моменту виготовлення на ньому першої тонни товарного концентрату. Напередодні Дня металурга кореспондент «УК» побував у Комсомольську, де розташований ГЗК, і поспілкувався з його керівництвом, ветеранами та нинішніми членами колективу, а також очільником наймолодшого на Полтавщині міста. Розмовляли про сьогодення і плани на найближчу перспективу, про значення комбінату в житті міста й кожного з моїх співрозмовників зокрема. 

  • Олена ІВАШКО

    Військова доктрина проти кризи

    Державний концерн «Укроборонпромом», в підпорядкуванні якого перебуває Миколаївський суднобудівний завод імені 61 комунара, створив робочу групу. Завдання групи — розробити механізми та заходи з виведення підприємства з кризової ситуації. Аналогічна група буде створена при облдержадміністрації, до якої увійдуть і народні депутати від Миколаївщини. Про це заявив на зустрічі з трудовим колективом заводу голова облдержадміністрації Вадим Меріков. 

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК,

    Вікно в Європу відчиняє Німеччина

    Нові можливості для бізнесу напередодні відкриття зони вільної торгівлі України з ЄС дає програма «Готові до співпраці з Німеччиною». Вона працює в межах міжурядової угоди на рівні міністерств економіки та торгівлі обох країн і є донорською (тобто цілком безкоштовною) для малого й середнього бізнесу. Партнери програми на Рівненщині — облдержадміністрація та агенція із залучення інвестицій «Інвест Ін Рівне». 

    — Наша родзинка — місячне безкоштовну стажування в Німеччині. Учасник оплачує лише переїзд. І тут кілька варіантів: загальне стажування, колективне відвідування німецьких підприємств, тренінги, спрямовані на розвиток навичок, що допомагають успішно розвивати зовнішньоекономічні зв’язки, і компетенції щодо навичок ведення бізнесу в Німеччині.

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Нове обличчя галицького бездоріжжя

    Кому випадало їхати зі Львова до Івано-Франківська через селище Бібрку та Рогатин (до Івано-Франківська можна добратися також через Стрий, де дорога непогана, але після згаданого райцентру жахлива, чи через Перемишляни, але це теж не найкращі зайві кілометри), той надовго запам’ятає 41 кілометр бездоріжжя до межі сусідньої області: яма на ямі! Щоб не розбити авто чи не втрапити у ДТП, водіям доводиться маневрувати поміж вибоїнами та затрачати на дорогу вдвічі більше часу.

    Наступного разу, зізнається знайомий бізнесмен пан Зіновій, добре подумає, чи сідати за кермо авто, бо навіть його позашляховик не захищає від трясучки, чи добиратися іншим видом транспорту, що його абсолютно не влаштовує. Бо на сотню кілометрів доведеться кілька годин у поїзді змарнувати, до того ж не влаштовує розклад руху.