Економіка

Південна Родезія, британський домініон на півдні африканського континенту, була однією з найкоштовніших перлин у короні імперії. Основу її економіки становило добре розвинене високопродуктивне сільське господарство. Мало того що країна повністю забезпечувала себе зерновими, що для континенту нетипово, — тут виробляли на експорт і поціновану європейськими гурманами мармурову яловичину, і тютюн, чай, фрукти й овочі та продукти їх переробки, навіть вино.

Малі та середні агровиробники в пошуках швидких і дешевих сезонних грошей усе частіше дивляться у бік аграрних розписок. Саме цей фінансовий інструмент 20 років тому став у пригоді бразильським фермерам, умови господарювання у яких були подібні до українських: незначна держпідтримка і надвисокі ставки за банківськими кредитами. До слова про Бразилію, варто зазначити, що аграрні розписки змогли за два десятиліття згенерувати понад $30 млрд обігового капіталу для тамтешніх малих та середніх фермерів. 

Вітчизняні тваринники переживають чергове випробування: у Вінницькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Донецькій, Київській областях недавно зафіксовано чергові спалахи африканської чуми свиней. Наслідки економічно сумні: втрата поголів’я у підсобних господарствах населення і в сільськогосподарських підрозділах, загроза розповсюдження хвороби. І хоч в осередках захворювання вживають відповідних заходів з локалізації, аграрії й науковці б’ють на сполох: перед чумою необхідно поставити надійний заслін, який би гарантував динамічний і планомірний розвиток вітчизняного свинарства. Серед тих, хто конкретними справами допомагає протистояти хворобі, — науковці Сумського національного аграрного університету. Про відповідну роботу колективу, її результати й перспективи кореспондентові «УК» розповів декан факультету ветеринарної медицини СНАУ Олександр НЕЧИПОРЕНКО. 

Є результат — і це головне! Такий висновок-коментар напрошувався після кожного виступу (підкреслимо, що в усіх, хто піднімався на трибуну, горіли очі й дзвенів голос від задоволення від зробленого!) на ІІ Міжнародному форумі з хутра молодих дизайнерів. Його організатори — Українська асоціація хутровиків, Київський національний університет технологій та дизайну. Дійство відбувалося за підтримки Міжнародної хутрової федерації. 

Днями Президент України підписав важливий закон «Про ринок електричної енергії». Цей документ, згідно з угодою про членство України в Енергетичному співтоваристві, повинен вирішити низку питань: гарантування незалежності повноважень Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП); дерегуляція цін на електроенергію та створення незалежних структур для передачі й розподілу електроенергії (розмежування видів економічної діяльності). 

Наприкінці березня цього року сталася важлива подія в розвитку космічних технологій світу. Підприємство мільярдера Ілона Маска, відомого не лише електромобілями, а й планами польотів на Марс, уперше відправило ракету в космос повторно. Як правило, ракети-носії, доставивши на орбіту необхідні вантажі (кораблі, супутники тощо), відокремлюються і перетворюються на космічне сміття. Але вже понад два роки компанія SpaceX запускає свої ракети Falcon 9 і повертає їх перший ступінь назад. І ось одну з таких уже раніше запущених ракет використано вдруге: 30 березня з мису Канаверал у Флориді Falcon 9 відправив у космос супутник зв’язку SES-10. Перший ступінь ракети-носія повернувся: відокремився і сів на один з безпілотних кораблів-платформ SpaceX в Атлантичному океані. Чому про це розповідаю? Під час святкування Всесвітнього дня авіації і космонавтики та Дня робітників ракетно-космічної галузі України в Дніпрі на вітчизняному флагмані цієї галузі ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» з’ясувалося, що вищеозначені технології для наших ракетників не новина. То чому ж українська ракета не зробила того, що робить Falcon 9? 

Родина переселенців Людмили та Володимира Юркових з Донецька два роки варить сири в Краматорську. Навколишні селяни навіть почали докуповувати собі більше корів, бо вигідно здавати молоко цим милим і надійним підприємцям. Почувши назву їх бізнесу, важко не посміхнутися: «Скажи CHEESE». 

Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН нещодавно виповнилося 85 років. За цей час у ньому відбулося багато змін. Але завжди незмінним залишався його статус головної наукової установи у своїй галузі. Про те, як колектив інституту справляється з викликами сьогодення, розповідає його директор заслужений працівник науки і техніки України Василь ВОЛОЩУК.

За даними Держстату, в 2016 році в економіку України іноземні інвестори вклали 4,406 мільярда доларів прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Це на 642 мільйони доларів (або на 17,1%) більше, ніж 2015-го. Цього року (за словами голови Офісу Національної інвестиційної ради при Президентові України Юлії Ковалів) очікують щонайменше 3,5—4 мільярди доларів. Ніби непогано. Але у 2008—2009 та 2012 роках Україна отримувала щороку від 8 до 10 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Щоб вийти хоч на ці показники, нашій економіці, стверджує пані Ковалів, потрібно 2—3 роки. 

Сільське господарство на Миколаївщині могло б стати галуззю, яка витягла б на достойний рівень усю економіку області. Якби важку працю селян високо цінували, та не встромляли палки в колеса керівникам успішних підприємств і самим підприємствам, якби кредитна й фінансова політика держави була більш сприятливою до аграріїв. Та навіть в умовах, що гальмують розвиток агробізнесу, на Миколаївщині є приклади вдалого господарювання. Один з них — державне підприємство «Дослідне господарство «Агрономія» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, що розташоване в Арбузинському районі. 

Саме на таку оцінку, на думку президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Івана Томича,  заслуговує діяльність влади щодо підтримки аграрної галузі загалом і фермерства зокрема. Сумний показник: якщо до 2009 року чисельність фермерів стабільно зростала, то останніми роками країна втратила майже третину цієї кількості. Як вважає Іван Томич, це негативно вплинуло на всю соціальну обстановку в країні, адже саме фермери були осередком продуктивних сил, основою збереження села як спільноти, вони створювали більшість робочих місць, підтримували соціальну сферу.

Тернопільський молокозавод свою виробничу історію розпочав писати майже 60 років тому. В 1990-х, коли українська економіка стала на рейки ринкових відносин, багатьом підприємствам цієї галузі так і не вдалося піднятися, вижити.