Історія

На старий Новий рік у Меджибізькій фортеці, що на Хмельниччині, можна потрапити на середньовічне одруження, взяти участь у лицарських застіллях, побувати на турнірах: з 14 по 16 січня тут проходитиме зимовий фестиваль військово-історичної реконструкції "Зимова Вежа-2011".

Історія світового розвитку свідчить: усі революції супроводжувалися протистоянням і збройною боротьбою, яка переростала у величезну трагедію для народів. В Україні змагання різних сил тривало майже три роки. Під впливом жовтневих подій піднялися національні сили проти прибічників Тимчасового уряду Росії. Але влада перейшла не до рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, як в Росії, а до Української Центральної Ради (УЦР), яка очолила національно-визвольний рух і проголосила Українську Народну Республіку (УНР).  

Хор був створений далекого 25 вересня 1945 року. Ще коли перебування Закарпаття у складі України не було скріплене міждержавними договорами, почався пошук молодих талановитих виконавців, які б гідно представили пісенне мистецтво краю на головних сценах тодішнього Радянського Союзу.

Дружба, слов'янське братерство єднають український та болгарський народи протягом віків. У різні періоди історичного розвитку наші народи приходили на допомогу один одному, їхні взаємозв'язки сягають углиб віків - у часи Київської Русі та Першого Болгарського царства і до сьогодення. Історія зберегла багато прикладів спільної боротьби проти чужоземного поневолення.

Селищу Вишнівець, що на Тернопіллі, - 615 років від першої писемної згадки. Впродовж тривалих століть це містечко було важливим торговельним і культурним центром, оборонним форпостом. А ще - родовим гніздом князів Вишневецьких і, зокрема, Дмитра (Байди) Вишневецького, який 1550 року заснував Запорозьку Січ.

"...Народився я в серці Малоросії - чернігівському Конотопі, тож не може раптом з мене вийти якийсь там тамбовець, могильовець чи калужанин, ба навіть бердичівець - кожному своє", - не без гордості писав про своє походження Михайло Драгомиров. Більше того, за тодішніх суспільно-політичних умов він не приховував своїх українських симпатій, часто ставав на захист рідної мови і, за словами історика Д. Багалія, відвідуючи Харківщину, "розмовляв по-українському і щиро любив Україну та її побут".

"Увезу тебя я в тундру", "Морзянка", "Лада", "Не повторяется такое никогда", "Мой адрес - море", "Через две зимы", "Крыша дома твоего" - ці пісні свого часу "гриміли" на всю колишню країну. Наймолодші слухачі були в захваті від "Улыбки", "Чему учат в школе", "Дважды два четыре", "Девчонка из квартиры 45", "Детства последний звонок". Автор цих пісенних текстів - уродженець шахтарського Донбасу Михайло Пляцковський.

- Мій батько ніколи не забував, якого він роду-племені, а пісня "Дивлюсь я на небо", котра полилася з його вуст на космічній орбіті, розповіла всьому людству, що в космосі не просто громадянин СРСР, а українець, - сказала на відкритті музейної експозиції донька космонавта N 4 Наталя Березна.

Незбагненна і трепетна справа - тримати в руках історичні документи, яким по 250-300 років. Тим більше, якщо вони написані рукою Павла Полуботка...

В селі Ставки Веселинівського району відбулися культурно-історичні заходи з нагоди проведення Днів європейської спадщини в Миколаївській області та 200-річчя переселення німців до Північного Причорномор'я. Зокрема, відкрито пам'ятну дошку, де зазначено про заснування німцями-колоністами у 1819 році поселення Ватерлоо (нинішні Ставки).

Вересневої днини 480 років тому місто Бережани отримало магдебурзьке право. Серед іншого тодішній польський король Сигізмунд дозволяв двічі на рік організовувати ярмарки. Теперішня місцева влада відчула поклик віків і вирішила теж скликати ярмарок щороку, але із суттєвою прикладкою - "фестиваль". Власне, свято Бережанського замку й задумали проводити, аби хоч на мить повернути минуле.

9 жовтня цього року Булатовичу виповнилося б 140. І що далі в часі відходить ця дата, то ціннішою і значимішою стає розмаїта спадщина, яку він залишив для нащадків. Як зазначають історики, цей герой умовно прожив два повноцінних життя. Перше - як відважний воїн, учений-географ. Друге - смиренним ченцем і православним публіцистом. Життя Олександра Ксаверійовича було настільки бурхливим і заплутаним, що навряд чи колись вдасться скласти повний і правдивий опис його долі.