Самоврядування

Чотири роки Закарпаття залишалося островом поза материком децентралізації в Україні. Ініційоване урядом об’єднання громад наштовхнулося тут не на сприяння, а на протидію обласної влади. Перспективний план з децентралізації депутати схвалили тільки два місяці тому. Зрозуміло, що область упевнено посідала останнє місце в Україні із впровадження реформи.

Добігає завершення 2019-й, а разом з ним спливає термін чинності генерального плану Києва. Його розробили ще наприкінці минулого тисячоліття, у 1997-му. Затим ще довго допрацьовували, тож офіційно ухвалили лише 2002-го. Автори плану зазначали, що розрахували показники до 2020-го. Нині він уже стукає у двері.

На вулиці сніг, холодний вітер, а майже в кожній селянській оселі місцевих громад буковинського Придністров’я довкола славного Хотина цими зимовими днями смачно пахне достиглими соковитими плодами, вирощеними дбайливими руками тутешніх господарів.

Що потрібно, аби реформа з децентралізації успішно завершилася і які підводні рифи підстерігають її на цьому шляху? Про це за круглим столом у Рівному говорили народні депутати від області, представники органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, експерти офісу реформ регіонального відділення Асоціації міст України.

Цими днями у Тростянці на Сумщині розпочали цикл презентацій пріоритетних напрямів стратегічного розвитку місцевої ОТГ на найближчу п’ятирічку. Першим став масштабний проєкт «Тростянець — місто спорту».

Сумська область належить до регіонів, де процес децентралізації проходить доволі високими і якісними темпами. Та як справедливо вважає директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, надзвичайно важливо максимально враховувати чинники, які в майбутньому впливатимуть на формування місцевих бюджетів. Адже їх наповнюваність повністю залежатиме від того, наскільки ефективною буде економічна спроможність громад і насамперед сільських.

Галицинівській ОТГ у Вітовському районі Миколаївської області багато хто відверто заздрить. І є причини. Громада одна з перших створених в області й найуспішніших. Пощастило їй і з сусідством. На її території Миколаївський глиноземний завод, один з найбільших платників податків серед підприємств Миколаївщини. Свого часу тоді ще Галицинівська сільрада за підтримки обласної влади домоглася, щоб завод сплачував податки саме на тій території, де розташований і де проживають його працівники.

Хоч би коли приїхав до села Береза, що за кілька кілометрів від давнього Глухова, на якомусь з об’єктів неодмінно тривають будівельні роботи. Ось і цього разу поблизу амбулаторії помітив новобудову, поряд з якою — будівельні матеріали. Одне слово, те, що вказує на близьке новосілля.

Ті, хто недавнього суботнього дня побував у невеличкому, однак надзвичайно охайному і затишному селі Слоут Глухівського району, були  приємно вражені різнобарвним духовним дійством — етнічним фестивалем «Сіверське перевесло». Хоч і кажуть, що перший млинець, як правило, глевкий, це не про винятковий для громади і Сумщини захід, який став масштабним панно культурно-мистецьких традицій Сумщини.

Галицинівська ОТГ у Вітовському районі одна з перших у Миколаївській області, яка випробувала на собі всі плюси й мінуси децентралізації. Їх попереджали, що буде непросто. Втім, наважилися. Адже мали потужну фінансову основу у вигляді підприємства — давнього соціального партнера. Громада об’єдналася із шести населених пунктів: сіл Лупареве, Лимани, Прибузьке, Українка, Галицинове та селища Степова Долина. Понад дев’ять тисяч жителів. Із чималого бюджету громада 80% спрямовує на освіту, виховання дітей, навчання їх сучасних і традиційних предметів.

Останнім часом село Костилівка в Рахівському районі на Закарпатті привертає до себе дедалі більшу увагу. Хоч цей гірський населений пункт і дотаційний, життя тут триває на повну силу. А все через уміле використання природних чинників, людської ініціативи й завдяки вдалій співпраці зі спонсорами.

А й справді, що можна зробити, коли народилася і вже викристалізувалася варта зусиль задумка, яка, без усіляких сумнівів, може дати неабияку суспільну користь, але її реалізація впирається, як це найчастіше буває, у брак фінансування? Скільки таких ідей, не впроваджених ноу-хау загубилося на узбіччі розвитку України!