Забезпечення соціальних прав і потреб людини — головне завдання держави і владних структур фактично в усіх країнах. Особливої актуальності ці питання набувають там, де тривають збройні конфлікти. Нині це стало дуже вагомим і для нас. Надто у контексті того, що й досі не можемо навіть точно обрахувати кількість внутрішньо переміщених осіб, яким соціальна допомога потрібна найбільше. За даними структурних підрозділів соціального захисту населення Мінсоцполітики, в областях на підконтрольній українській владі території нині перебувають близько 1,5 мільйона ВПО. Проте дані місцевих управлінь Державної служби з надзвичайних ситуацій від них значно різняться у бік збільшення. Чому так і що болить цим людям у царині їхніх соціальних прав, розповіли представники громадських організацій переселенців під час недавньої прес-конференції.
Соцполітика
Реалізація права кожної дитини на життя в сімейному колі є визначальною в соціальній політиці нашої держави загалом і в Запорізькій області зокрема. Нині на первинному обліку служб у справах дітей у краї перебуває 3750 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За дев’ять місяців 2017 року створено сім прийомних сімей та два дитбудинки сімейного типу. Нині в області існує 207 прийомних сімей, в яких виховується 432 дитини, та 31 дитбудинок сімейного типу з 211 дітьми (з урахуванням переселенців із зони проведення АТО). Тож можна стверджувати, що в області багато уваги приділяють підвищенню стандартів захисту прав дітей.
Днями Президент підписав закон про посилення відповідальності за несплату аліментів. Відтепер тому з батьків, хто ухиляється від цього фінансового обов’язку, буде несолодко: новий закон не дозволить забути про власне дитя і спокійно відпочивати на елітарних іноземних курортах чи полювати, водночас розповідаючи в суді, що роботи немає і грошей теж. Звісно, цей закон не змусить батьків любити дитину, але фінансово підтримувати її все-таки доведеться.
Для України соціальний захист осіб з інвалідністю є серед державних пріоритетів. За даними Міністерства соціальної політики України, на початку 90-х років минулого століття загальна кількість осіб з інвалідністю становила майже 3% усього населення країни, а на сьогодні – це майже 6% жителів України. Зважаючи на таку сумну статистику, державна соціальна політика спрямована на розширення соціального захисту осіб з інвалідністю, а саме: на поліпшення не лише фінансово-матеріальної підтримки, а й створення сприятливих умов для повної реалізації прав людей з обмеженими можливостями, враховуючи їхні потреби та інтереси при прийнятті державних рішень.
Через кілька місяців школярі стануть абітурієнтами, а там і студентами навчальних закладів. Від правильно обраної стежки залежатиме, чи стануть у пригоді здобуті в аудиторіях знання, чи не змарнують студентські роки діти, зрештою, чи будуть вони щасливими, опанувавши омріяну спеціальність. До вибору майбутньої професії варто підійти розважливо.
Вагомим підсумком ефективної роботи працівників служби зайнятості Житомирщини стало скорочення кількості безробітних. Станом на початок грудня цього року їхня чисельність порівняно з аналогічним показником торік зменшилась на 2,6 тисяч осіб, або на 17%. Кількість роботодавців, які співпрацюють із службою зайнятості, збільшилася на 5% та становить 7 тисяч. Чисельність вакансій у базі даних обласної служби зайнятості зросла на 9% і сягає 42 тисяч. Працевлаштовано за січень — листопад 32 тисячі осіб, що на 5% більше, ніж було за відповідний період торік.
Нещодавно міжнародна спільнота вкотре відзначила День людей з особливими потребами. Рівно 25 років тому Генеральна Асамблея ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем людей з інвалідністю. Тож в усіх країнах на найвищому рівні обговорювали проблеми цих людей та шляхи їх розв’язання. Україна, звісно, не стала винятком.
Міністр соціальної політики України Андрій Рева під час робочої поїздки провів засідання у Полтавській облдержадміністрації, на якому говорили про проект «Рука допомоги». Цей проект реалізують у Полтавській, Харківській та Львівській областях. Його мета — повернути на ринок праці безробітних, які отримують від держави допомогу, і людей, яким довелося покинути зону конфлікту на сході країни. Крім того, він стимулює українців займатися підприємництвом.
За останніми даними, в Україні зареєстровано близько 2 мільйонів внутрішньо переміщених осіб та понад 300 тисяч учасників АТО, які вже отримали посвідчення учасника бойових дій. За сухими цифрами — люди і родини, які чекають на допомогу від держави. І більшість із них — у розв’язанні однієї з найболючіших проблем — житлової. Так само, як сотні тисяч українців, які не мають власних квадратних метрів або потребують термінового покращення умов проживання.
Мабуть, більшість людей навіть не замислюється над, здавалося б, такими звичними речами, як дістатися до супермаркету або аптеки, потрапити в поліклініку чи відділення Пенсійного фонду, провести вечір з друзями у театрі або кінотеатрі, пройтися історичними місцями міста чи прогулятися парком. Проте є ті, хто не має змоги вільно пересуватися через стан здоров’я.
Для повернення окупованих нині частин Донеччини й Луганщини Україна готує спеціалістів, які налагоджують співпрацю з населенням таких територій. Це офіцери цивільно-військового співробітництва. «Сіміки», як їх називають через натовський термін Civil-Military Cooperation. «Урядовому кур’єру» про діяльність групи військово-цивільного співробітництва у складі оперативно-тактичного угруповання «Луганськ» розповів її командир Валерій Басалига.
Участь у бойових діях для багатьох чоловіків стає переломним моментом, що змушує переглянути життєві пріоритети і прагнення. Війна загартовує характер і породжує бажання бути незалежним. Можливо, тому чимало учасників АТО після повернення додому мріють започаткувати власну справу. Проте самому без досвіду, підготовки, капіталу не впоратися.