Нещодавно Європейський парламент більшістю голосів схвалив доповідь щодо імплементації Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. У ній наголошено на ефективності впровадження реформи з децентралізації влади, яку Євросоюз визначає як одну з найуспішніших в Україні. Однак голови районних рад і депутати нарікають, що через останні зміни в законодавстві ради не спроможні виконувати надані їм широкі повноваження, оскільки фактично позбавлені коштів.

Революція Гідності стала знаковою історичною подією для України та ключовим елементом державотворення. Вона визначила незворотність європейського шляху України. А Герої Небесної Сотні стали уособленням відваги та самовідданості.

В Офісі Президента 19 лютого відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України під головуванням Володимира Зеленського. Було розглянуто низку важливих питань у військовій, енергетичній галузях та у сфері державної безпеки. Про це йдеться на сайті Президента України. 

«Подумаєш! Ну, сказала дівка не «решта», а «здача». Ну, вилаялася спересердя. Але ж культурно: «Блін!» Що? «Вигук блін — слово-паразит?» А хіба такі є не тільки серед людей? То тепер слід казати млинець? А хіба людину за це треба ось так катувати? А вони відразу схопили під руки, відвезли кудись і влаштували розправу. Двоє лобурів тримали в руках напоготові стоси шкільних підручників, а третій почав голосно декламувати українські вірші. І навіть змусив вивчити напам’ять один із них. Зі словами «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Ага, станеш тут цуратися. Тому нещасна схопила подарований їй підручник «Українська мова» для учнів 5 класу, пообіцяла вивчити і дременула. І що? Відтепер, бідолаха, навіть отой паразитичний «Блін!» лише подумки каже. А вголос вигукує по-новому: «Трясця!»

Є в тисячолітніх Лубнах місцина з особливою енергетикою, яка надихає на творчу звитягу тих, чий талан — розповідати правду про історію українського народу. Вона наче магнітом притягує обраних. Інакше чим пояснити, що на ділянці землі на вулиці Лісній,1, де у першій половині минулого століття жив автор «Жовтого князя» Василь Барка, згодом, сам не знаючи, поставив хату Володимир Малик (21.02.1921— 31.08.1998). Твори його, щойно з’являлися у вільному продажу, зачитували до дірок, і нині вони входять до першої п’ятірки вітчизняних читацьких рейтингів.

Суб’єкт господарювання подав податкову накладну, припустившись помилки у зазначенні коду УКТЗЕД/ДКПП товару/послуги. Податковий орган в ЄРПН зупинив її. Згідно з Податковим кодексом України, виправлення до податкових накладних вносять шляхом подачі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Однак до незареєстрованої податкової накладної неможливо подати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників. Які дії суб’єкта господарювання і як технічно можна виправити цю помилку й зареєструвати податкову накладну?

Так і хочеться гукнути вслід за Степаном Руданським: «Чого ж ви стали? Гей, воли!», поглянувши на новий сніговий витвір жителя села Шевченкового Звенигородського району на Черкащині Віктора Голуба. І справді, воли, а ще більше — їхні господарі на возі вийшли пречудовими. Такі собі українські персонажі, які їдуть кудись у справах. Чи не попроситися до них на воза, може, розкажуть щось цікаве про життя-буття?

Рівнянка Олена Хомич — голова правління ОСББ на Дубенській, 44 і Макарова, 2 в мікрорайоні Боярка. У розв’язанні проблем багатоквартирних будинків почувається як риба у воді. Вона переконана, що кращої форми управління житлом для містян просто не існує.

Поточне засідання Прем’єр-міністр Денис Шмигаль розпочав із того, що нагадав: минулого тижня українські урядовці перебували з робочою поїздкою у столиці Бельгії Брюсселі та Люксембурзі. Серед значних підсумків візиту — початок процесу подальшої лібералізації торгівлі в межах зони вільної торгівлі, що передбачено Угодою про асоціацію. Досягнуто домовленості в частині збільшення квот для української продукції, що закріпить позицію наших виробників на євроринках і дасть змогу розкрити експортний потенціал.

Важко сказати, коли і з чиєї лиховісної чи іншої руки став поширюватися міф про Сумщину як про російськомовний край. Мовляв, майже 600-кілометрова протяжність державного кордону з Російською Федерацією за кілька століть зробила свою справу, знівелювавши українську мову і залишивши їй місце на духовному маргінесі. Таке твердження далеке від правди, бо в області, утвореній наприкінці 1930-х років, українське слово завжди лунало і залишалося у повсякденному вжитку.