Суспільство

Війна спричинила страждання не тільки людям, а й тваринам. Багато їх залишилося без домівок та господарів під обстрілами. У перші місяці повномасштабного вторгнення на вулицях Харкова можна було побачити чимало безпритульних собак та кішок, серед яких породисті. Окремі втекли якнайдалі від гучних обстрілів та загубилися, інших залишали напризволяще самі господарі, тікаючи від війни. Тепер у місті ситуація з безпритульними тваринами налагоджується, адже знайшлися добрі люди, які взялися піклуватися про них, давши їм та собі нове життя. 

У січні в Хусті на Закарпатті в одному з густонаселених мікрорайонів встановили модуль для очищення стоків і провели пробний запуск. Досі система працювала в тестовому режимі. Її потужність дає змогу забезпечувати водовідведення 2 тисячам домівок. Так запроваджено автономну технологію швидкого й економного очищення стічних вод без потреби підключення до централізованої мережі водовідведення. Такі підсумки співпраці із французькими партнерами.

Мужність і хоробрість тих, хто захищає Україну від агресора, вражає весь світ. Потрібні надзусилля, щоб міцно тримати оборону й атакувати під градом обстрілів так, як уміють наші бійці. Зброя, яку використовують у цій війні, має набагато більшу руйнівну і вбивчу силу, ніж було дотепер. І це потребує зовсім інших підходів у лікуванні та реабілітації поранених захисників. В інститутах Національної академії медичних наук України з перших днів російсько-української війни оперують і ставлять на ноги бійців з важкими пораненнями і травмами, навіть таких, які за стандартами медицини вважалися безнадійними.

Моя мрія здійснилася. Нарешті вдалося на власні очі побачити і послухати розповідь бойового медика Мар’яну Мамонову, яка (пригадуєте?) на останньому тижні вагітності повернулася з піврічного російського полону, потрапивши в нього з Азовсталі. А вже за кілька днів на світ з’явилася їхня з Василем крихітка Ганнуся. 

Уляну Перхалюк називають людиною-святом, а то й феєрверком. «Коли вона з’являється у спільноті, не може прийти з порожніми руками, без пісні, усмішки, жарту, заряджає всіх позитивною енергетикою», — зауважує очільниця Теребовлянського фахового коледжу культури та мистецтв Олена Ткачук. Пані Уляна не лише викладачка цього навчального закладу, її добре знають ще й як співачку, бандуристку, майстриню-вишивальницю та збирачку старовинного українського народного вбрання. 

 У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» об’єдналися дві фотовиставки: «Незламні духом» (ініціатор — громадська діячка Олеся Доліна та член Національної спілки фотохудожників України фотограф і оператор Дмитро Коваленко) і «Незламна Україна» (Олена Мокренчук). Діє також виставка скляних ікон ветерана Збройних сил України Тамари Довгич. На їх відкриття запросили військовослужбовців і капеланів, зокрема поранених, які мають великий досвід подолання зовнішніх та внутрішніх проблем і готові розповісти про це тим, хто потребує відновлення. Більшість з них ведуть активну соціальну роботу з молоддю та ветеранами російсько-української війни, допомагають подолати наслідки травматичного досвіду бойових дій, можуть поділитися досвідом подолання бюрократичних перепон під час оформлення документів про поранення. 

Укотре перечитую конкурсні учнівські роботи. Цікаво, як мислять і формулюють думки нинішні старшокласники? А тема влучає в самісіньке серце: «Розкажу світові про незламність українців».

Президент присвоїв звання Героя України і вручив орден «Золота Зірка» підполковникові Артемові Шаркову за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності країни. 

Повітряна тривога розбудила о 4-й. Суворий чоловічий голос у мобільному телефоні наполегливо радив пройти до найближчого укриття. Швидко одягнувся, взяв «тривожну валізу» (з початку повномасштабної війни вона в мене завжди напоготові) і спустився до підвального приміщення під будинком. Укотре похвалив себе за те, що виклав свій ердгешос (так німці називають цокольний поверх) з міцних бетонних блоків завширшки 60 сантиметрів.

 Окупанти використовують усі наявні засоби у війні проти нашої держави. Війна триває і на полі бою, й у кіберпросторі та на економічному фронті. Чи не найбільш потужна агресія в інформаційному просторі. Це війна за розум наших громадян, нав’язування власного спотвореного бачення реальності всіма доступними способами. Заступник голови Держспецзв’язку Володимир Трофименко розповідає, навіщо Україні ще один мультиплекс, де нарешті запрацює українське мовлення, які переваги має технологія для населення і скільки проєкт коштував державному бюджету.

Сьомий рік тривають дискусії довкола будівництва курортного комплексу «Свидовець» на Закарпатті. У планах звести на території Ясінянської та Усть-Чорнянської територіальних громад Рахівського й Тячівського районів великий відпочинковий комплекс. Державні адміністрації цих районів виступили замовниками проєктної документації. А щоб краще зрозуміти, які перспективи у громад і що слід врахувати в розробленні проєкту, в селищі Ясіня організували круглий стіл.

«Нам кажуть: віддайте частину території, і війна закінчиться. А ви, кожен у своїй країні, яку частину території готові віддати: Ельзас? Чи Тоскану? Чи, може, Сілезію? Адже це як відрізати палець на власній руці. Зрозумійте: агресор не заспокоїться, російська федерація — терорист, убивця, країна, якій немає місця в цивілізованому світі», — ці слова пролунали із трибуни сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи у Страсбурзі наприкінці березня. І це лише одна цитата із пристрасного виступу представниці делегації України в конгресі рівнянки Світлани БОГАТИРЧУК-КРИВКО.