У Польщі відбулися Світові дні молоді за участі Папи Римського Франциска І під гаслами християнського милосердя. Минуло кілька тижнів, ніби й пристрасті в мені вляглися, а були вони різними... Та значуще оцінюється на відстані. 

Під час недавнього перебування на Закарпатті Генеральний прокурор України Юрій Луценко здійснив політ на гелікоптері, щоб на власні очі оцінити ситуацію із вирубуванням лісів. Побачені ним «лисі» схили гір шокували багатьох українців. Проте, хоч як прикро це констатувати, йдеться вже про справжню пошесть, що дедалі стрімкіше шириться країною — від півдня, де безслідно зникають ніким не захищені полезахисні лісосмуги, до ще зеленого Полісся, де начебто не бракує державних структур, покликаних охороняти наші ліси. 

Останнім часом в Україні для боротьби з корупцією створюють нові спеціалізовані органи і розробляють законодавство. Одним із таких документів є законопроект «Про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам». На думку його авторів, цей нормативний акт має сприяти викриттю корупційних діянь. Загальновідомо, що часто докази чи інформацію про  такі злочини повідомляють свідомі громадяни, проте потім через свою громадянську позицію вони отримують проблеми. Щоб їх захистити, і розробили цей законопроект. Щоправда, юристи занепокоєні деякими його нормами. На їхнє переконання, несумлінні громадяни можуть використовувати його у своїх корисливих цілях. До того ж є у правників підозри, що цей законопроект може спричинити розголошення державної таємниці. 

Якщо театр починається з вішалки, то безумовно, місто, містечко, райцентр — з вокзалу чи станції. Ні обласний, ні районні центри Миколаївщини не можуть похвалитися візитівками у вигляді автовокзалів чи автостанцій. Споруди давно перетворилися на занедбані захаращені притулки, платформи мають жалюгідний вигляд, а площі автовокзалів і станцій віддано в оренду різним фірмам та фірмочкам.

Антисанітарія, бруд, обідрані фасади — все це стало звичайним атрибутом автостанцій. Діяльність багатьох із них супроводжується порушенням законодавства України, наказів Міністерства інфраструктури. Жахливий стан станцій, яким не дали ладу до початку курортного сезону, відлякує туристів. Хоч візитівки могли б стати елементом приваблення гостей та розвитку туристичного бізнесу. 

Свого часу саме через Ольгопіль пролягала дорога з Поділля на Одесу. Втім, і тепер, хоча прокладено нові магістралі, це велике гарне вінницьке село знають завдяки місцевій агрофірмі, яка успішно рік у рік працює та є соціально відповідальним бізнесом. Ось і сьогодні, хоча гаряча пора — жнива, агрофірма  будує 4,5 кілометра державної дороги, а також створює в селі сучасний за дизайном сквер.  

На чолі Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик ось уже два роки. Прийшов до керма краю з бізнесу. Тож, працюючи тривалий час за принципом «гроші люблять тишу», на початках своєї каденції у виконавчій владі мав трохи клопоту через певну непублічність. Однак виклик прийняв і з ним упорався. Посідав ключові місця у всеукраїнських рейтингах голів ОДА і попри безліч чуток про заміну та надскладні виклики щодення області (митниця, бурштин, шахти, мобілізація — всього й не перерахуєш), говорить навіть не про найближчі перспективи, а про план дій ще на три роки. 

Ознайомившись в інтернеті з матеріалами наради під головуванням міністра фінансів Олександра Данилюка, на якій обговорювали питання фінансування професійно-технічної освіти, не можу не висловити свою думку з цього приводу. Як зазначив міністр, «25 років держава виконувала соціальну функцію, навчаючи в цих ПТУ людей, яким нині на ринку праці важко знайти роботу, оскільки великі роботодавці стверджують, що їм ці фахівці не потрібні. Роботодавці створили власну мережу підготовки і готують у ній своїх фахівців, і тому ми 25 років витрачали кошти не зрозуміло на що». Ось так. Я ж вважаю, що держава не фінансуватиме неефективні інституції. Бо це кошти платників податків. Соціальна функція має бути соціальною функцією, і Міністерство соціальної політики повинне напрацьовувати механізми. 

Гібридну війну, що вповзла в Україну, є підстави порівняти з бридкою отруйною гідрою, яку цинічний і підступний сусід свідомо випустив зі свого серпентарію, де цих змій аж кишить, оскільки їх свідомо тут вирощують. Але парадокс агресії кремлівського гаддя в тому, що російськомовні жителі Донбасу, яких буцімто вирішили захистити від «хунти», замість того щоб радіти, почали тікати звідси куди завгодно. Інші жителі Донецька — насамперед молодші — виїжджали тимчасово, оскільки сподівалися, що через місяць-другий це жахіття припиниться і можна буде повернутися до рідних домівок. Чимало потерпілих поїхали пересидіти лихий час до «російських братів». 

Як правило, професію обирають до душі. Хоча в житті трапляється по-різному. Не раз доводилося чути від військовослужбовців-кадровиків, що найскладніше у фахові професійного військового — це дисципліна. Не кожен, проживши до повноліття, маючи свободу дій і можливість ведення діалогу аж до спору з рідними та шкільними вчителями, готовий коритися наказам командирів. Усвідомлення необхідності в цьому приходить, мабуть, з досвідом. На сьогодні, на жаль, з гірким. А що вже говорити про тих, хто в армію потрапив з цивільного життя у перші три черги мобілізації. Адже призивали усіх підряд — охочих і не зовсім. 

Гербарій Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича визнано національним надбанням — так високо відзначено його наукову та історичну цінність. У країні шість таких іменитих гербаріїв. До того ж чернівецький — один з найдавніших. Його почали створювати у 1877 році разом з відкриттям університету.