Суспільство
-
Волонтерка, директорка благодійного фонду «Логістичний центр допомоги бійцям АТО/ООС» Христина Феціца: «Іншого в житті, крім турботи про захисників, у мене немає»
Державної відзнаки «Золоте серце» за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху удостоїлася директорка доброчинної організації «Благодійний фонд «Логістичний центр допомоги бійцям АТО/ООС» із Тернополя Христина ФЕЦІЦА. Днями її ім’я з’явилося й серед лауреатів конкурсу «Людина року Тернопільщини».
-
Українська енергосистема вистояла
Перед початком чергового засідання уряду Прем’єр-міністр Денис Шмигаль висловив щирі співчуття рідним та близьким загиблих у Дніпрі внаслідок влучання 14 січня у багатоповерхівку ракети, яку випустили російські терористи. Смертоносне залізяччя забрало життя понад 40 людей, серед яких є й діти. 70 осіб травмовано.
«Ми запам’ятаємо, не пробачимо і покараємо кожного, хто віддавав та виконував злочинні накази.
-
Сіль і біль
Бажане для кремлівських стратегів виявилося зовсім не дійсним. Соледар, як і інші міста України, не зустрів російських загарбників квітами чи хлібом і сіллю. Хоч її там, у містечку на Донеччині, нітрохи не бракує. Багатющі підземні родовища кам’яної солі в тих краях розробляють уже понад 300 років, і за цей час запасів цінного мінералу поменшало лише на 1 відсоток. Це попри те, що солону високоякісну продукцію ДП «Артемсіль» споживали не тільки на Донбасі та у всій Україні (96 відсотків загальноукраїнського споживання), а й відправляли до багатьох країн Америки, Європи та Азії.
-
«Творча снага йде від спілкування з добрими людьми»
Нині був би 80-й січень у біографії народного артиста України Мирослава Коцюлима. Але вічність покликала його майже 18 років тому. Та пам’ять про нього в шанувальників Мельпомени жива й досі. Понад 40 літ він самовіддано служив у Тернопільському академічному драматичному театрі ім. Тараса Шевченка. Тут зіграв більш ніж 100 різнопланових ролей. Його Омелько з «Мартина Борулі» роками був своєрідною візитівкою театру, а тогочасні критики називали цю роль найкращою в Україні.
-
Трагедія у Дніпрі: росія несе лише смерть
Уся Україна й весь цивілізований світ оплакують жертв ракетного удару російських терористів по багатоповерхівці у Дніпрі, моляться за врятованих, які опинилися в лікарнях, і сподіваються на успішний порятунок тих, хто залишається під завалами.
14 січня смертоносне російське залізяччя зруйнувало 72 квартири, пошкодило понад 230. На час, коли вчора верстали номер, за повідомленням Дніпропетровської обласної військової адміністрації, кількість загиблих зросла до 40, серед них троє дітей. Доля близько 30 мешканців будинку залишалася невідомою, пошук людей під завалами тривав. -
Членство в Євросоюзі: не «якщо», а «коли»
Україна дуже чітко розуміє, що потрібно зробити й у якій послідовності, аби якнайшвидше стати членом Євросоюзу. На цьому у промові перед засіданням уряду наголосив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль
Він акцентував на тому, що нині держава завершує виконання семи рекомендацій Європейської комісії, які дадуть змогу здійснити наступні кроки для інтеграції. -
Не святі у Святих горах
Наприкінці грудня президентським указом було призупинено громадянство окремих представників упц мп, серед яких настоятель Свято-Успенської Святогірської лаври на Донеччині митрополит арсеній (в миру ігор яковенко). І це ще один задокументований факт того, що війна і спроби росії загарбати Україну тривають не місяці, роки й навіть не століття, а тисячоліття. Бо ще відомий козацький полковник Іван Богун в часи Хмельниччини робив кілька спроб витурити з тодішнього Святогірського чоловічого монастиря московську сторожу і ченців московської патріархії, які поступово привласнювали тамтешні землі вольностей запорозьких козаків на берегах Сіверського Дінця.
-
Грім на цвинтарі розстріляних ілюзій
Про Василя Симоненка ніби сказано багато, але щоразу, коли береш до рук книжку віршів, відкриваєш для себе його нові грані як поета, людини, земляка і сучасника. Належав він, як прийнято вважати, до покоління шістдесятників і став виразником того духу. Проте й нині присутність Василя відчувається. І не тільки у віршах, сповнених бунтарства, пристрасної любові, такої зрозумілої людської муки. І не тільки в тиші його робочого кабінету в редакції колишньої «Черкаської правди», а й у яскравих спогадах сучасників.
-
Доти на подвір’ї та пампухи з рибою
Так склалося, що населені пункти навколо Тернополя сформували свої територіальні громади. Тим часом до міської громади доєдналися кілька сіл колишнього Зборівського району. До деяких треба подолати з обласного центру 20—30 кілометрів. В окремих не нарахуєте навіть 100 дворів. Але це села з багатою історією, смачною та своєрідною місцевою кухнею, гарною природою вздовж річки Серет чи її приток.
-
Життєве кредо Олександра Погребиського: «Ніколи… Ніколи не здавайтесь!»
Те, що воїни, які пройшли горнило війни з росією із 2014 року, неодноразово бралися до написання спогадів, дедалі частіше стає трендом сучасності. Їм є що сказати суспільству, їхній рентгенівський зір і загострені відчуття змушують знятися з ручного гальма тих читачів, які до 24 лютого минулого року сприймали АТО/ООС за щось далеке для себе.
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2025
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ