В одному з дворів, що в центрі Миколаєва, побачила таку картинку. Четверо молодих людей, хлопці та дівчата, діставали з благодійницької прозорої скриньки гроші та розпихали їх по кишенях. Спокійно так, зі знанням справи. Просто відкрили днище й дістали пожертвувані гривні. Питаю: «Вам не соромно?» У відповідь — хихикання та «відстаньте, тітко».
Цих хлопців та дівчат на центральній вулиці чимало. Стоять у кожному кварталі. Певно, територію поділено. Підходять, жалісно просять пожертвувати на рятування життя дитини. З акторською майстерністю «дістають» усіх, хто трапляється на шляху. Звісно ж, кидала в ту скриньку якісь дрібні кошти. Сама собі думала, може, копійчина насправді комусь допоможе. Тепер не кидаю. Після побаченого у дворі.

Людські якості кожного з нас найкраще, мабуть, проявляються під час небезпеки і тяжких випробувань. На щастя, більшість полтавців у ці напружені, нелегкі дні, показують себе з найкращого боку. «Урядовий кур’єр» вже неодноразово повідомляв про гуманітарну і військову допомогу, що її надають жителі Полтави та області. Їхні патріотизм і безкомпромісність у нинішньому воєнному протистоянні підтримують і представники місцевої влади. 

На сході України триває АТО і людям із місцевостей, де ведуться бойові дії, все ще доводиться залишати домівки, щоби вберегти життя собі та рідним. Найчастіше тимчасові переселенці намагаються поїхати до рідних або друзів — адже є гарантія щодо житла та, ймовірно, навіть роботи. Але, звичайно, не у всіх є така можливість. Куди у такому разі можна поїхати, аби стовідсотково прийняли? Адже  до різних областей держави останнім часом виїхало вже досить багато людей. А тому деякі області вже не мають змоги приймати до себе переселенців. А по приїзді в людей виникає ще багато запитань: як відновити втрачені або залишені документи, де знайти роботу, як отримати медичне обслуговування, соціальні та пенсійні виплати тощо. Тож «Урядовий кур’єр» вирішив ще раз нагади, куди саме слід звертатися тимчасовим переселенцям зі своїми проблемами.

І за життя поета, й нині його прізвище годі шукати в літературно-критичних  обоймах. Хоч  його байки, гуморески, ліричні поезії, переклади тощо — понад десяток окремих книжок — успішно проходять випробування часом.

1955-го на першу збірку «Байки» в бібліотечці «Перця» тепло відгукнувся Остап Вишня: «От і маємо ми з вами в українській літературі ще одного талановитого байкаря! Велика це, товариші, радість!»

А Максим Рильський, рецензуючи колективний збірник молодих авторів і акцентуючи на байках, писав: «Якщо Павло Ключина — це той самий Павло Ключник, що надсилав мені колись ліричні вірші, то я просив би його не занехаювати й лірики». 

Один мій знайомий, який працює у європейських міжнародних структурах у Страсбурзі, вирішив цього літа поїхати до Києва як турист. Він кілька разів повторював, що його приїзд не має нічого спільного з політикою і він хоче просто відпочити. Річ у тім, що його хобі — дегустація вин і написання статей до спеціалізованого міжнародного журналу. Ось редактор і замовив йому статтю про ринок вин України і вплив на нього підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Тож мій знайомий вирішив поєднати корисне з приємним. «Крім того, мені цікаво побачити Київ і порівняти його з Москвою, де я був кілька років тому», — пояснив, коли ми зустрілися за філіжанкою кави у червні.   

Президент Петро Порошенко сподівається, що у п’ятницю Тристороння контактна група розпочне переговори щодо процесу мирного врегулювання ситуації у Донецькій та Луганській областях, а також що буде зроблено реальні кроки для досягнення миру. Про це він заявив під час зустрічі з українцями, яких було звільнено з лівійського полону. 

За даними Харківського регіонального міжвідомчого координаційного штабу з надання допомоги переселенцям зі сходу України, до області щоденно прибуває велика кількість громадян із Донбасу. Якщо наприкінці червня в обласну базу внесено 4893 особи, то серпні було вже 34 786 осіб.

На одному із засідань РНБО визнано зразковим досвід надання комплексної допомоги Донбасу трудівниками та особовим складом Міжрегіонального центру швидкого реагування (МЦШР) ДСНС України міста Ромни Сумської області.
У серпні 100 представників особового складу та 20 одиниць спеціалізованої техніки прибули на Луганщину, до Сєверодонецька, визволеного від терористів та найманців, аби спільно з місцевими комунальними службами розпочати відроджувати з попелу і руїн адміністративні та житлові будинки, освітні й медичні заклади, реанімувати транспортне сполучення, електричне та водопостачання, розміновувати території населених пунктів. Словом, готувати друге народження колись красивого, а нині сплюндрованого міста.

 «Війна нового типу», «гібридна», «комбінована»… Усі ці поняття мають однакове значення: війна, що порушує усі уявлення про війну, котрі мав сучасний цивілізований світ.

Явище має кілька характерних ознак. Насамперед війну не оголошують. «Інвазія» ворожої держави відбувається поступово, під прикриттям нібито «місцевих ополченців» та «добровольців». Це дає змогу державі-завойовнику не нести жодної відповідальності та позиціонувати себе як «третю сторону» на переговорах «воюючих сторін».

Попри те, що з дня одеської трагедії 2 травня минуло чотири місяці, правоохоронці майже не наблизилися до відповіді на запитання «Хто винен?» («Одеса вистоїть!» у номері «УК» від 6.05.2014 р. і «Одеса прагне миру» у номері «УК» від 23.05.2014 р.) Громада ж на виклик «Що робити?» пропонує вже зовсім розпачливі варіанти. «Якщо на наступному засіданні знову прозвучить фраза наших колег, що «триває слідство», — каже депутат облради, член її тимчасової комісії з розслідування подій 2 травня Микола Скорик, — я пропоную нашу комісію розпустити і офіційно оголосити, що представники місцевого самоврядування нашого регіону не мають жодного впливу на цю ситуацію».