Суспільство

Іде через віки Україною добрий Святий Миколай. Здавна його свято — особливе, хвилююче, казкове, яке вже давно вийшло із суто релігійного спрямування та стало воістину всенародним. Адже завжди цього дня малюки (та й чимало дорослих) знаходять під подушкою подарунки від свого найулюбленішого Святого. 

Багато забулося з поїздки до Парижа наприкінці 1990-х. І річ не в часі, що минув. Вочевидь, у пам’ять врізається най-най-най… Як ось цей епізод, коли разом із земляком далеко за північ поверталися до готелю на одній з околиць французької столиці. Підійшовши до «зебри» на нічній і абсолютно порожній трасі, почули гуркіт авто. За усталеною радянською звичкою зупинилися біля бордюру, аби пропустити машину.  Через кілька секунд автомобіль під’їхав, однак метрів за 15—20 від пішохідного переходу загальмував. Ми також «увімкнули гальма», не знаючи, що на умі у власника машини. 

Ялинка — королева новорічних свят, яка створює настрій і приховує подарунки. Журналісти «Урядового кур’єра» прикрашали лісових красунь, ловили браконьєрів, що нищать їх, та подивилися новинки для продажу. 

Великий польський письменник-сатирик і афорист Станіслав Єжи Лец, народжений, до речі, у Львові, якось записав у своїх «Непричесаних думках»:  якщо незнання законів не звільняє від відповідальності, то хоча б обізнаність з ними нерідко дає змогу цієї відповідальності  уникнути. Не будемо зараз гадати, наскільки така сентенція доречна з юридичної точки зору, але вона з повним правом могла б стати гаслом компанії з вивчення положень нового Кримінального процесуального кодексу. І не стільки тими, кому досконало знати закон велить професійний обов’язок, скільки широкими, як колись казали, верствами населення, бо означений Кодекс так чи інакше зачіпає  багато сфер нашого життя-буття.  

Мені 85 років, інвалід війни ІІ групи. За останні 6 років уперше вирішив спробувати узяти путівку на лікування до Трускавця. В середині літа подав усі необхідні документи до місцевого управління праці та соціального захисту (лише довідка від лікаря коштувала 250 гривень). Просив замовити мені путівку на вересень-жовтень. І мені її пообіцяли. Справно чекав, а як прийшов час — зателефонував. Спочатку сказали, буде путівка, але трохи пізніше. А потім — що взагалі жодної путівки до Трускавця не дали. 

У 70—80-ті роки минулого століття слава про місцеву школу олімпійського резерву гриміла на всю країну. Заснував її  ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник кавалерії Олександр Зозуля.  На літніх Іграх-80 її зірковий вихованець Віктор Погановський став олімпійським чемпіоном. На жаль, сьогодні знаменита школа переживає не кращі часи. Не рятує ні державний статус, ні колишня слава, ні ентузіазм людей, які не уявляють собі життя без коней. 

До вас звертаються представники громадськості Олександрійського регіону Кіровоградської області з приводу порушень соціально-економічних прав громадян, які мають бути гарантовані нормами Конституції та законами України. Ми дуже збентежені тим, що в Олександрії не виконуються статті 43 та 48 Гірничого закону в частині надання компенсацій за газ, електроенергію, тепло працівникам вугільної галузі, що мають автономне опалення. Не отримують цих компенсацій також працівники гірничих підприємств, що перебувають в стадії ліквідації, зокрема шахтоуправління «Олександрійське», шахт «Верболозівська» та «Ведмежоярська», хоч згідно із Гірничим законом мають на це право.

Я — донор крові зі стажем. З 1985 року здавав кров більше 60 разів.  І як же прикро стало, коли звернувся до місцевого медичного закладу, аби отримати підтверджуючу довідку про те, що я є донором, а мені в цьому  відмовили. Мотивували тим, що начебто архів згорів і ніде взяти таку  інформацію. Але що мені тепер робити, якщо мені дуже потрібна така довідка? Невже я заслужив на таке ставлення? Куди мені звернутися, чи може хтось допомогти? Дуже прошу не відкладати мого листа у довгу шухляду О. МОСКАЛЕНКО, с. Плесецьке Київської обл. 

Покажіть мені людину, котра любить вітчизняний громадський транспорт?! Переповнені маршрутки, потяги, що пам’ятають ще радянські часи, вічно брудні електрички. Переконана, що знайти таку не вдасться, навіть якщо шукати усім миром. Тож намагання влади бодай щось зробити, аби українські пасажири теж почувалися нормальними людьми, можна тільки вітати. І коли наприкінці жовтня у Криму урочисто запустили перший рейковий автобус, який з’єднав станції Джанкой — Владиславівка — Феодосія — Армянськ, люди спочатку зраділи. Ним замінили приміський потяг «Хвиля» із плацкартними вагонами, що ледь дихали. Та радість пасажирів, як з’ясувалося згодом, виявилася аж надто передчасною. Не вірите? А дарма.   

Першою водоймою, оздоровлення якої розпочали вже цієї осені, стало Печенізьке водосховище. Воно вже багато років поспіль одне з основних джерел постачання питної води харків’янам. Оскільки водне плесо помітно забруднилося за останні роки, рятувати його вирішили зарибленням товстолобиком і білим амуром. Саме ці види риб, за словами фахівців, можуть добре впоратися з біологічною очисткою водойми.  

Робота для людей з обмеженими фізичними можливостями — це не тільки можливість поліпшити своє матеріальне становище, а насамперед шанс відчути себе повноправним членом трудового колективу, праця якого приносить користь суспільству. Не менш важливе завдання, щоб шлях до працевлаштування був якомога простішим і комфортнішим як для самого інваліда, так і  не конфліктним для решти клієнтів служби зайнятості.  

Черговий «привіт» із війни змусив подивуватися навіть бувалих рятувальників. У лісовому масиві біля села Решуцьк, що у Рівненському районі, місцевий житель випадково виявив 9 артилерійських снарядів. Прискіпливо обстеживши територію, піротехніки знайшли ще 9 таких снарядів та 10 авіаційних бомб (усі радянського виробництва довоєнного періоду) та успішно їх знешкодили. Утім, до хепі-енду було ще далеко. Старожили сповістили, що саме тут ще до війни розміщувалися склади боєприпасів Радянської армії.