Суботні зустрічі

Дві поважні дати — 100-річчя досягнення людиною Південного полюсу та 75-річчя заснування першої радянської дрейфуючої станції в Арктиці — полярники різних країн вирішили відсвяткувати на Північному полюсі цими днями. Українську делегацію очолює Микола Маковій — єдиний в Україні полярник, який побував в Антарктиці аж 14 разів. Він проходив нелегкий шлях до Південного полюса, але жодного разу не був на Північному.  

У біографії артиста Театру драми і комедії, заслуженого діяча мистецтв України  Станіслава Пазенка поєдналися факти, які, за логікою, непоєднувані. Навчання в Запорізькому технічному технікумі і Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, досвід роботи актора театру й кіно, а також директора, чиновника, дипломата… Сьогодні, відзначивши сімдесятирічний ювілей, актор говорить: кожну сторінку в своїй біографії він писав сумлінно і чесно.    

Ще якихось 20 років тому в Донецьку вирували такі пристрасті навколо державної мови, що складалося враження: ось-ось і на центральній площі міста урочисто відкриють пам’ятник тьоті Моті. Так-так, отій самій колоритній героїні п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло», яка спромоглася на вислів: «Лучше бить ізнасілованой, чєм украінізірованой».  

Зустріч з Юрієм Євгеновичем довго не складалася — заважали ті чи ті обставини. Та коли випало брати участь у черговому письменницькому з’їзді, що проходив у столичному Будинку художника, відразу ж  скористалися нагодою. Зайнявши столик у тамтешньому затишному  кафе і замовивши каву, відчули: це саме те місце, де ніхто не заважатиме і де навіть атмосфера налаштовує на розмову.  

«ДахаБраха» — український колектив, який утворився на початку 2000-х років, постійно гастролює за кордоном, а от на Батьківщині їх можна почути лише на етнофестивалях або придбавши диски сольних альбомів. Тому коли колектив завітав до Криму на фестиваль, я із задоволенням скористалася можливістю поспілкуватися з гуртом. Марку Галаневичу, єдиному власнику чоловічого голосу квартету, дівчата Ніна, Олена та Ірина довірили відповідати на запитання.  

Ця людина схожа на велику дитину. Можливо, його безпосередність і відкритість — наслідок особливого способу життя, де головне місце посідають мультфільми. Вигадуючи сюжети для дитячого кіно, він на годину і сам стає юним глядачем. Тому дитяча аудиторія з легкістю приймає його за свого, він розмовляє з ними зрозумілою їм мовою, тримається на рівних. Розмова про мультики і не тільки відбулася в день приїзду Володимира Тарасова до Миколаєва.  

Леоніда Сорокіна називають класиком звукорежисури. Його запрошували працювати в Москву, на фірму «Мелодія», і в Київ — на радіо й телебачення, в Палац «Україна», на кіностудію імені Довженка. І на бельгійське радіо й телебачення, і на німецьке… Та він залишився в Полтаві, натомість відомі артисти приходили записуватися на його студію.  

Один з найяскравіших  письменників сучасної української літератури  Сергій Жадан  живе в Харкові. Але, як і личить  справжньому знавцеві людських душ, він не обмежується рамками одного міста: багато подорожує і так  само плідно працює. Загалом творчість  Сергія Жадана справедливо можна назвати «новою українською прозою», бо в ній автор відкриває читачеві світ, побачений очима молодої, не байдужої до життя людини, наділеної почуттям гумору та гострою іронічністю.

Уродженець Івано-Франківщини, нині громадянин Великобританії Володимир Луців переміг на Євробаченні понад півстоліття тому. Щоправда, 1961 року міжнародний конкурс виконавців естрадної пісні, наступником якого і стало Євробачення, називався «За чашу Європи». А здобув перемогу Тіно Вальді (сценічний псевдонім співака), яка принесла йому світову славу, в бельгійському місті Ноклезіт. З 82-річним співаком, музикантом, громадським діячем ведемо мову про його непросте життя. 

Як виявити зв’язок між поколіннями, а особливо акторськими? Дружба його увиразнює чи унеможливлює? Акторська доля народного артиста України Ярослава Гаврилюка засвідчує, що дружба старших товаришів часом спроможна стати тим взірцем і світочем, котрий допомагає молодшим торувати свої стежки, причому і в мистецтві, й у житті. Іван Миколайчук, Борислав Брондуков, Костянтин Степанков… Вони були авторитетами для студентів 1970-х, які мріяли працювати в кіно, служити в театрі.  

На престижних змаганнях World Dance Championship IDF-2011 у  містечку Кастільончелло (Італія), учасниками яких були понад три тисячі професійних танцюристів різних вікових категорій із 26 країн світу, титул чемпіонки світу зі східних танців здобула українка Катерина Вельменко. Авторитетні хореографи в журі, знані у світі як провідні експерти з різних напрямків і стилів, були одностайними: запоріжанка Катерина стала кращою у сольному виконанні танку в стилі Aspany Raks.

Важко повірити, але своє перше прослуховування в Італії молода співачка з Каталонії… не пройшла! Сьогодні Монтсеррат Кабальє відома і шанована у всьому світі за своє неповторне бельканто. Примадонна майстерно поєднує музику з емоційною і драматичною енергією, що виходить за межі колоратури. А її техніку виконання музичні критики одноголосно вважають бездоганною. Перший міжнародний успіх прийшов до Монтсеррат Кабальє в 1965 році. Їй запропонували терміново вивчити головну роль в опері «Лукреція Борджіа» Доніцетті, щоб заспівати її в американському Карнегі-Холі. Цей виступ захопив нью-йоркську аудиторію, викликавши двадцятихвилинні овації.