Територія слова

Таким вагомим творчим доробком, що містить прозу, поезію і публіцистику, Микола Гаврилович відзначив своє сімдесятиріччя. А побачив світ ювіляр у колоритному селі Тарган, що на Київщині, провів у ньому щасливі дитячі та юнацькі роки.  Про односельців, незабутні враження від пережитого розповідав і в журналістських матеріалах, і в літературних та публіцистичних творах. Пригадую, з яким інтересом у редакційному колективі «УК» обговорювали книжки Миколи Гавриловича «Володька Рекс», «Марчуківський куток», «Дорога до себе». Урядовокур’єрці були першими читачами і критиками цих творів (Микола Махінчук майже 19 років працював першим заступником головного редактора газети). 

Біля північного кордону Волинської області, за кілька кілометрів від Республіки Білорусь, розкинулося село Залухів. Воно добре відоме рибалкам і мисливцям. Через нього вони добираються до озера із красномовною назвою Святе, на берегах якого люди, як твердять археологи, жили ще 15 тисяч років тому. Це засвідчують зокрема тонни відщепів із кремнію, бо саме тут була майстерня, де первісні люди робили сокири, ножі, наконечники для стріл, інші інструменти. Зі Святого човном через Вижівський канал можна вийти на Чорну гору. Тут гідровузол білоруської Дніпро-Бузької водоживильної системи розподіляє стік Прип’яті на дві країни, чим і допомагає підтримувати сусідам судноплавство. Воно, до речі, незабаром із допомогою Євросоюзу може отримати вихід по воді аж до Гданська у Польщі. 

Війни розпочинають диктатори, а страждають від них прості люди. Не лише в години лихоліття. Все життя. Цю банальну істину доводиться повторювати знову і знову. Історія, про яку йдеться в документальній повісті «Любов і муки Магди Хоманн», яку написали двоюрідний онук героїні Петер Хоманн та український правнук Сергій Сай-Боднар, розпочалася майже сто років тому. Після Першої світової німкеня потрапила в Україну. Зіткнувшись з реаліями життя, майже двадцять років просила рідних повернутись додому. В 1942 році по неї приїхала рідня, аби забрати в Німеччину. Відмовилась. 

«Коронація слова» готується до 15-річчя. З цього приводу засновники премії зібрали прес-конференцію. За ці роки конкурс відкрив для читачів 397 письменників. Засновниця «Коронації» Тетяна Логуш називає їх «третьою хвилею української літератури». «Коронація слова» прийняла програму «Воскресіння розстріляного відродження». Організатори закликають писати про авторів 20—30 років минулого століття, яких занапастив сталінський режим. Історики вказують, що було знищено близько 500 українських літераторів.  

Микола Костьович був людиною складного, суперечливого і конфліктного характеру. Чи ще комусь з-поміж нас запишуть на роботі прогул за поїздку на похорон рідної матері? А Миколі Холодному записали! Це ж треба було настільки упектися керівнику закладу, аби штовхнути його на такий нехристиянський вчинок! Щоправда, сталося те  в напівсонному 1984 році, до дзвінких 90-х ще було іти й іти. 

У переможців ХІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика цікаво дізнатися життєвіісторії про їхнє зацікавлення рідним словом, усвідомлення його важливості та спілкування ним повсякчас. 

Наша література повинна вийти на такий рівень, щоб обіймати не тільки територію України — озвучили своє надзавдання учасники літературного конкурсу «Коронація слова». Нагородження переможців відбулося 5 червня в Центральному будинку Збройних сил. Дім офіцерів відзначився у подіях революції Гідності завдяки розгорнутому там шпиталю на чолі з Ольгою Богомолець. Тема Майдану була наскрізною в церемонії. На сцені, вшановуючи численних лауреатів і номінантів, лунали патріотичні гасла і пісні. Зал і балкон у спекотний вечір були переповнені.  

Із заступником директора Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Сергієм ГАЛЬЧЕНКОМ ми могли б говорити про творчість багатьох письменників, спадщину яких він досліджує і відкриває в ній нові грані. Один із них — Володимир Сосюра. Мій співрозмовник — лауреат літературної премії імені цього поета. —  Сергію Анастасійовичу, коли вперше ви отримали нагоду ознайомитися з архівом Володимира Сосюри? — Восени 1973 року дружина поета Марія Гаврилівна і син Володимир Володимирович прийняли непросте рішення: передати архів Володимира Сосюри на зберігання до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР. Чому непросте? 

  Лауреатів престижного мовного змагання, яке  проводить Ліга українських меценатів, цього року 72: від третьокласників — до студентів університетів  і курсантів військових вишів та вчителів, учні яких посіли перші місця.  У Театрі імені Івана Франка 15 травня на їхню адресу надійшло багато привітань від влади, а до їхнього преміювання долучилися зокрема й деякі кандидати в президенти України та народні депутати. З-поміж багатьох нагород, які отримали переможці ХІV конкурсу імені Петра Яцика, особливо зворушує особиста премія від голови Національної спілки письменників України Віктора Баранова: пам’яті його батьків Євдокії Іванівни і Федора Яковича. Віктор Баранов наголосив: «Кожна цивілізована держава має свої атрибути, обов’язкові й невід’ємні: це Державний гімн, Державний прапор і державна мова. Зневажати українську державну мову — таке саме, що не встати під час виконання Державного гімну, топтатися по Державному прапору або його спалити. Думаймо і про це».  

Презентували збірку «Судові справи, які змінюють Україну» адвокати й учасники неурядових організацій, які об’єдналися в Платформу стратегічного судового захисту для співпраці у веденні важливих для суспільства справ. До неї увійшло 20 судових справ, які можна назвати стратегічними. Адже в них, за словами голови Центру інформації з прав людини Тетяни Печончик, розглядаються питання системного порушення прав людини, спричинені недоліками законодавчого характеру та вадами адміністративної судової практики. «Метою видання є поширення інформації про стратегічні судові справи як одного з ефективних інструментів правозахисту», — додає вона.  

Виставка-ярмарок у «Мистецькому Арсеналі», де книжка розглядається як атрибут сучасного стилю життя, зібрала близько 100 видавництв. Її організатори запропонували численним відвідувачам понад 200 різнопланових подій. Щоб прочитати програму фестивалю, мені знадобилося понад півгодини.  У нас і нині письменник більше ніж письменник. Тому на читачів очікували книжки, присвячені Євромайдану і Небесній Сотні. В залі філософії запропоновано програму «Інтелектуальні образи Майдану: між революцією і війною».  

Серед цьогорічних лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка — закарпатський письменник Мирослав Дочинець. Високої державної нагороди він удостоєний за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» і «Горянин. Води Господніх русел». Відзнака для автора тим цінніша, що збіглася з часом, коли світова громадськість святкує 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. «УК» поцікавився, яким був шлях літератора до визнання.