Жителі українських міст нині найжвавіше обговорюють тему зміни тарифів на послуги централізованого опалення, що взимку найбільш затратна стаття сімейних видатків на житлово-комунальні послуги. На жаль, часто звучать кардинально різні оцінки, бо пересічним громадянам непросто зорієнтуватись у шквалі не завжди достовірної інформації.

Про необов’язковість обов’язкового

Постанова Кабміну України від 24 грудня 2019 року №1082 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення у зв’язку із зміною ціни природного газу» внесла зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення і до Правил користування тепловою енергією, тобто це не разова акція, а стосується нинішнього і всіх наступних опалювальних періодів. Коригування тарифів на опалення, згідно з текстом документа, — право, а не обов’язок виконавців відповідних послуг.

Здавалося б, це погано, однак фахівці переконані, що саме завдяки такому формулюванню відпадає потреба в чіткому встановленні межі коливань ціни на природний газ, яка є підставою для коригування тарифів. Одна річ, коли відбулося зменшення вартості блакитного палива із 8361,85 до 6082,54 грн за тис. куб м, або на 27,3%, як у грудні 2019 року, і зовсім інша, коли через суто символічну зміну ціни буде більше клопоту з перерахунками, ніж користі споживачам теплової енергії.

У наших реаліях краще підкріплена ринковими механізмами добра воля, ніж популістська псевдо­обов’язковість, як трапилося це з ухваленою урядом Гройсмана постановою Кабміну від 26 червня 2019 року №560 «Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг». Згідно з цим документом, у Києві та містах обласного значення тариф на тепло для населення в опалювальному сезоні 2019/2020 років не мав перевищувати граничного показника 1400 гривень за 1 Гкал за наявності приладів обліку та 35,21 грн за 1 кв. метр без лічильника. При цьому жодним словом не згадували, хто відшкодовуватиме збитки обсягом щонайменше 7 мільярдів гривень від упровадження цих завідомо збиткових цін на послуги теплопостачання.

Не дивно, що підприємства комунальної теплоенергетики масово проігнорували начебто обов’язкову постанову Кабміну. Наприклад, у Житомирі чинний ще з початку 2019 року тариф на централізоване опалення 38,89 грн/кв. м залишився незмінним, хоч постанову Кабміну від 26 червня 2019 року №560 офіційно скасували тільки 15 листопада 2019-го постановою №929.

Читати варто не тільки заголовки

Зниження ціни газу на 27,3% — справді цілком обґрунтована основа для зменшення вартості послуг із централізованого теплопостачання. Саме це стало підставою для оптимістичної заяви Прем’єр-міністра Олексія Гончарука, що вартість тепла для населення може знизитися до 30%.

На Житомирщині, як повідомили в департаменті регіонального розвитку ОДА, всі теплопостачальні підприємства області дослухались до рекомендацій уряду і зробили перерахунок плати за надані у грудні послуги — від 20% у Новограді-Волинському, де тариф до цього був найнижчим серед міст обласного підпорядкування, до 26% у Малині. У найбільшому за кількістю жителів і відповідно обсягами виробництва тепла Житомирі це коригування становить 22%. Пресслужба Житомирської міської ради поінформувала містян, що «житомиряни заплатили за теплопостачання на 34% менше від затвердженого тарифу». Цю новину відразу розтиражували місцеві сайти, винісши її у заголовки інформаційних повідомлень.

Зрозуміло, що споживачі стали порівнювати вказану у квитанціях суму перерахунку з очікуваною, що спричинило шквал обурення і величезну кількість звернень до комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго». Мовляв, де анонсовані 34%, яких насправді немає?

Мало хто прочитав не тільки заголовок, а й сам текст, у якому йшлося, що коригування проводять відразу за двома постановами Кабміну — вже згадуваною від 24. 12. 2019 року №1082 про перерахунок у зв’язку із зміною ціни газу та від 21. 06. 2005 року №630, що зобов’язує проводити перерахунок залежно від фактичної температури повітря. Минулий грудень був на диво теплим як для зими, що в підсумку зумовило справді рекордне підсумкове зниження фактичної плати за тепло, нарахованої за нормою на площу квартир, на згадувані 34%. У багатоповерхівках із лічильником тепла, де кількість отриманих гігакалорій безпосередньо залежить від температури на вулиці, нарахована плата поменшала на величину, зумовлену зміною ціни газу та ухваленими на місцях відповідними рішеннями, тобто у середньому на 22% у Житомирі та 20—26% в інших містах області.

У січні вартість природного газу для комунальної теплоенергетики Житомирщини становить уже 7856,63 грн/тис. куб. м, що лише на 6% менше, ніж було закладено в розрахунках тарифів на тепло. Отож максимально можливий обсяг перерахунку не перевищить вказаної межі.

Особливістю для житомирців стане те, що, за рішенням Житомирського міськвиконкому від 23.12.2019 року, ухваленим буквально за добу до відповідної постанови Кабміну, з 1 січня в обласному центрі вже чинні скориговані тарифи на тепло, що приблизно на 5% менші від затверджених до початку опалювального сезону. Тому з урахуванням збільшення із 1 січня цього року розміру мінімальної зарплати та зростання утричі (з 0,7 до 2,2 мільйона гривень) щомісячного екологічного податку, що сплачує КП «Житомиртеплокомуненерго», найімовірніше, у Житомирі проводити перерахунок плати за постановою Кабміну від 24 грудня 2019 року №1082 підстав не буде.

Не газом єдиним

Вартість природного газу — основна, однак не єдина складова тарифу на централізоване теплопостачання. Наприклад, у собівартості теплової енергії, виробленої котельнями Житомиртеплокомуненерго, частка блакитного палива становить 74%, електроенергії — 7%, зарплати з нарахуваннями на неї — 12,5%. Великою мірою на вартість тепла впливає коефіцієнт корисної дії газових котлів, якісні показники теплоізоляції труб для подачі теплоносія-води, утеплення житлових багатоповерхівок. Через це зменшення ціни природного газу на стільки-то відсотків аж ніяк не означає, що тариф на тепло має зменшитися на таку саму кількість.

Уже хронічний головний біль комунальної теплоенергетики України — система розрахунків, за якою населення оплачує спожиті комунальні послуги по завершенні розрахункового місяця, а за електроенергію підприємства мають розрахуватися наперед. Раніше цю проблему хоч якось вдавалося розв’язувати завдяки відшкодуванню з держбюджету пільг і субсидій, кошти за які надходили на початку місяця, однак після запровадження монетизації це вже неможливо.

Тому представники комунальної теплоенергетики пропонують запровадити такий самий алгоритм розрахунків за електро­енергію, вже чинний стосовно природного газу. Тобто щоб сплачені споживачами послуг кошти відразу після надходження на поточний рахунок розділялись і частину з них спрямовували на оплату електрики, що є таким джерелом енергії, як блакитне паливо.

Популізм усім на шкоду

Економічно обґрунтований рівень тарифів на послуги централізованого теплопостачання теоретично мав би стовідсотково компенсувати витрати підприємств комунальної енергетики. Насправді собівартість обраховують перед початком опалювального сезону, закладаючи в неї середньостатистичні температури навколишнього середовища й відповідний обсяг виробництва тепла. У підсумку нинішня поки що тепла зима може стати вигідною для населення і України загалом, однак збитковою для комунальної теплоенергетики. Причина в тому, що на опалювальний сезон гігакалорій знадобиться менше, а затрати на зарплату працівників і електроенергію на перекачування незмінних обсягів теплоносія-води залишаться незмінними, що призведе до позапланового подорожчання одиниці виробленої теплової енергії.

Крім того, навіть якісне надання послуг із централізованого опалення не гарантує, що населення вчасно й у повному обсязі розрахується за них. Багато хто робить це зі значним запізненням, бо бракує коштів у сімейному бюджеті, дехто не платить принципово, фактично паразитуючи за рахунок інших.

Найбільш дисциплінованою категорією споживачів ще донедавна були ті, хто отримував житлово-комунальні субсидії, призначення яких припиняли у разі заборгованості. Та після монетизації цих виплат поки що проблематично відстежити, хто розрахувався за послуги, а хто спрямував гроші на зовсім інші цілі.

Однак найважча проблема для комунальної тепло­енергетики і Житомирщини, і загалом України — велетенські борги, що утворилися до початку 2016 року через популістські рішення тодішньої влади. Наприклад, за комунальним підприємством Житомиртеплокомуненерго висить заборгованість 34,7 мільйона гривень, що виникла через невідшкодування з держбюджету різниці за тарифами для населення і бюджетних установ. У підсумку за борг перед НАК «Нафтогаз України» впродовж уже кількох років нараховують штрафні санкції.

Саме через це на початку кожної чергової зими підписання договорів між газопостачальними компаніями і підприємствами комунальної теплоенергетики стає тривалою епопеєю, а населення великих міст перетворюють на заручників міжгосподарських спорів. Та найстрашніше, що віртуальна заборгованість, яка дедалі зростає, перешкоджає якісній підготовці тепломереж і котелень до опалювального сезону, не кажучи вже про модернізацію теплового господарства. Без неї навіть найсправедливіші тарифи залишатимуться непосильно великими для більшості містян, а держава ще довго спрямовуватиме велетенські кошти на житлово-комунальні субсидії замість того, щоб отримувати прибутки від нормальної господарської діяльності найпотрібнішої людям галузі.

PS  28 січня ц. р. пресслужба «НАК «Нафтогаз України» поінформувала, що ціна газу, вказана в договорах на постачання у січні блакитного палива підприємствам комунальної теплоенергетики, переглянута згідно з вимогами постанови Кабміну від 24 січня 2020 р. №17 та становитиме 4650 грн/тис. куб. м без ПДВ, тобто 5580 грн із ПДВ. Виробники тепла тепер мають терміново оформити додаткові угоди про коригування закупівельної ціни на газ, що, в свою чергу, дасть змогу зменшити суми у квитанціях за січень на оплату послуг із централізованого теплопостачання для населення.