РОСЛИНИ-АРИСТОКРАТИ

На виставці колекційних орхідей у столичному Будинку природи можна було побачити навіть японські

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА,
Володимир ЗАЇКА (фото),
«Урядовий кур’єр»

Популярний герой детективів американського письменника Рекса Стаута Ніро Вульф, який мав у приватній оранжереї 10 тисяч орхідей, називав їх  коханими жінками — невдячними, дорогими, примхливими та водночас вишуканими і темпераментними красунями. Не знаючи втоми, він схрещував рослини різної форми та кольору, доводив їх до досконалості і дарував комусь, не продавши за своє довге літературне життя жодної квітки. Його терпіння та винахідливість давали вражаючі результати.

А згадали ми про цю пристрасть не лише відомого літературного героя, а й таких видатних біологів зі світовим ім’ям,  як Карл Лінней чи Чарльз Дарвін,  під час чергової виставки квітів у міському Будинку природи. Від японських орхідей, котрі, до речі, в Києві  привселюдно виставляли вперше, орхідейних мініатюр, квіти яких нагадують формою різнокольорові кришталеві черевички, та великих, схожих на барвистих метеликів пелюсток  і  справді захоплювало подих.  І не важливо, йдеться тут про чистий витвір природи чи про спільну її фантазію з людиною-творцем.

— Колекціонерам відомо майже 30 тисяч цих дивовижних вищих рослин, — приязно  пояснив власник однієї з колекцій,  культуролог за фахом киянин Богдан Синько. — У цих квітів усе незвичайне: величезне різноманіття видів,  незбагненні способи запилення та розмноження,  ареали поширення. Росте орхідея де завгодно, від тундри до напівпустелі, за винятком хіба що льодового континенту.  Понад 15 видів  уподобали  територію Київщини, кілька прижилися навіть у столичному мегаполісі. Щоправда, бездумне нищення довкілля змушує нас свідомо замовчувати місця, де, приміром, ще  збереглися в природному середовищі знамениті  українські орхідеї — венерин черевичок з яскраво-жовтою губою і темно-пурпуровими  пелюстками.

Ці чудернацькі квіти у кожного викликають свої емоції.

Закоханими очима дивиться на  свої маленькі шедеври  ще один дослідник і популяризатор орхідей Геннадій Зеленков. Він каже, що плекання цих чудових рослин — прерогатива чоловіцтва, бо, за його переконанням, лише  сильна стать наділена  так званим «тунельним зором», тобто здатністю зазирнути в глибину речей.

І як не зняти капелюха перед цими мініатюрними вазончиками, спеціальні горщечки для яких товщиною всього два міліметри виготовляють лише в Японії, а мох, як живильне середовище, завозять із Нової Зеландії! Як каже пан Геннадій, дивовижні квітки із запахом жасмину на них з’являються щовесни, а от один листок виростає… впродовж цілого року ( у рідкісних різновидів, окремі екземпляри яких  коштують  майже 156 тисяч фунтів стерлінгів, — раз на два роки).

Якщо у квітникаря вистачить терпіння, то через рік він побачить на цих японських орхідеях ще кілька листочків.

Врахуйте: згадки про культуру орхідей  зустрічаються ще за 2500 років до нашої ери. У Давньому Китаї їх власноруч вирощували тільки чоловіки — вищі сановники, вчені, поети. Цимбідіуму, приміром,  присвячували поеми, цю рослину ототожнювали з ієрогліфом, який означає любов, красу та елегантність.

Вочевидь дослідники  диво-квітки, яку ще називають  аристократкою, вершиною рослинного царства, котрій  матінка-Природа не пошкодувала фантазії, плекаючи орхідеї в теплицях, оранжереях чи  просто на балконі, часто-густо відчувають себе  замалим не Творцями.

Вивести новий різновид  дуже складно — це результат поєднання щоденної копіткої праці, наполегливості і удачі. Бо дозріває насіння орхідеї  протягом року.  Саме воно не має поживи для росту — для цього йому потрібна відповідна грибниця, яку вміщують у спеціальну колбу, де паросток перебуває впродовж п’яти років. З  кількох тисяч насінин  за відповідних умов іноді приживається хіба що одна. А мутаційний ген (в результаті якого і з’являються гібриди) входить до ДНК цієї рослини, причину чого досі не можуть пояснити вчені.

До речі,  плекати і розводити орхідеї в столиці почали з легкої руки нині вже покійного наукового співробітника   університетського Ботанічного саду ім. О. О. Фоміна Олега Козлова. Нині  таких шанувальників майже три сотні, вони об’єднані в кілька товариств, найстарше з яких «Орхісвіт».

Насамкінець згадаємо, що  до роду орхідей належить і добре знаний в Україні зозулинець плямистий. Розповідають, що якось від гіркої образи заплакала ця птаха. Ось і впали на листя  квітки з неповторним фіолетово-оксамитовим узором червонувато-іржаві слізки.

Якщо поталанить побачити таке диво — не зривайте, не топчіть ногами: проросток цієї квітки  майже три роки росте під землею, лише на четвертий рік на ньому з’являються листочки, а зацвітає майже в дошкільному віці — на сьомий-восьмий рік. Таке-от прагнення до життя!