Нинішній рік ЮНЕСКО проголошено роком Амосова, адже з його іменем пов’язана характеристика кінця ХХ — початку ХХІ століття. 

Лікар, учений, письменник, громадський діяч, талановитий організатор, повелитель думок і натхненник молоді до творчості, взірець чесності і порядності… Таким був і залишається, бо справа, якій служив, триває й розвивається. В цьому, мабуть, він найщасливіший. А вдячне суспільство щодалі більше переконується в геніальності і далекоглядності академіка. Започаткований лікарем-новатором підхід до порятунку серця успішно розвивають його колеги й наступники, а посіяні вченим і письменником зерна уваги й поваги до людини проростають у серцях творців добра.

Так уже сталося, що авторові цих рядків пощастило бути учасником зустрічі студентів факультету журналістики КДУ імені Шевченка з великим Амосовим. Особисті враження — найоб’єктивніші, бо слухаєш усе не лише розумом, а й серцем. Тоді піднесення в аудиторії було неймовірним, запитань до іменитого гостя — сотні. Відповіді академіка звучали роздумом про найактуальніші проблеми життя. Неординарні, часто несподівані, сміливі незалежністю поглядів. Такі, що будили думку. Заряджали бажанням зробити всій внесок у щось велике. Як? Відповідь звучала однозначно: треба працювати, вдосконалювати свої можливості…

Все це яскраво спливло у пам’яті через 40 років, коли кілька разів довелося знайомитись з роботою Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. Амосова. Там живе дух його засновника, продовжуються і успішно розвиваються започатковані Миколою Михайловичем справи. Інститут став визначним центром лікування серцевої патології не лише в Україні, а й за кордоном. Насамперед, за надійність проведених операцій. Тому їдуть сюди за останньою надією з усього світу. Саме тут багато робиться такого, що характеризується словом «уперше». От і наприкінці минулого року вперше провели унікальну операцію на серці без розтину грудної клітки. А ще тут готують кадри хірургів-кардіологів для областей. Потреба в них велика — Україна займає перше місце в Європі за кількістю серцево-судинних захворювань. Тому, каже директор інституту, академік, Герой України Геннадій Книшов, ми постійно наголошуємо на необхідності профілактичної роботи на місцях. Особливої уваги потребують діти, додає головний лікар інституту Сергій Сіромаха. Вчені не лише закликають. Працівники інституту взяли під свій контроль один з районів столиці, постійно обстежують, консультують і лікують його населення.

Чому на цьому наголошують? У рік століття академіка Амосова виголошуватимуть промови, цитуватимуть його твори, перераховуватимуть заслуги ювіляра. Звичайно, все це треба. Обов’язково. Водночас дуже важливо й інше. Вшанування  має стимулювати зусилля влади і суспільства на розвиток і продовження його справи. Такий підхід найбільше був би до вподоби академіку.

Усього він досяг важкою працею, долаючи численні труднощі. Інститут його імені зберіг і розвиває традиції теж завдяки праці колективу. Нині йому не легше, а можливо, навіть важче, ніж на початковому етапі. Адже через брак коштів часто не вистачає найнеобхіднішого. І все ж  таки запланували розширення, щоб повністю задовольнити спеціалізованою допомогою населення України і всіх бажаючих із-за кордону. Хто посприяє цьому, той стане причетним до ствердження іміджу України як держави з найсучаснішою медициною.

Було б добре, якби в рік Амосова взяли на себе конкретні зобов’язання промисловці і підприємці. Чимало з  багатих людей уже переконались, що лікують в Інституті імені Амосова не гірше, ніж за кордоном. Є й  такі, що зверталися до інституту по допомогу після перебування у зарубіжних клініках. Тому не лише їм, усій державі має бути соромно, що Україна віддає свої здобутки медичного обслуговування зарубіжним фірмам. Вивозять туди капітал не лише багаті політики. Знову ж соромно, що наша держава, представники якої 20 років твердять про величезні можливості вітчизняної промисловості, стимулює зарубіжних виробників медичного обладнання. Адже  не секрет, що останніми роками вітчизняні медичні заклади  укомплектовують заморською апаратурою. Звісно, є унікальна, без якої не обійтись. Але це ж ганьба яка, вигукнув би Амосов, — завозити з-за кордону ліжка, столи, стільці і т. д., і т. п. У рік Амосова про це треба не лише говорити і кричати, а  й вживати заходів.

Є й інша проблема. Мудрістю і  життєвим подвигом Миколи Амосова захоплюються мільйони. Однак не кожен думає, що може і повинен  стати продовжувачем його справи. Як? Що пропагував учений? Здоровий спосіб життя. Дедалі  суспільство все більше ним нехтує. Тому захоплення Амосовим з вуст курця, водія, який їздить газонами, й інших порушників елементарних норм людської моралі звучатиме нещиро. Такого підходу треба боятись найбільше. Адже вчений закликав стати зодчим, а не споживачем, не «нехтувати механікою тіла і ім’ям духу і силою тіла для тіла».

Епоха Амосова триває. Якою їй бути далі, вже залежить від нас.