Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
Ігор САМСІН

На початку лютого Вища кваліфікаційна комісія суддів України розпочала спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді — можна сказати, ключовий етап запровадженої з 2011 року в рамках ініційованої Президентом країни судової реформи процедури добору претендентів на посаду судді вперше. Впродовж шести місяців відібрані наприкінці минулого року за результатами анонімного тестування кандидати пройдуть таку підготовку на базі чотирьох провідних юридичних вишів держави: в Національному університеті «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», Національному університеті «Одеська юридична академія» і на відповідних факультетах Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Про особливості цього процесу, а також про інші завдання ВККС на цей рік розповідає голова комісії Ігор САМСІН.

—  Ігорю Леоновичу, що означає спеціальна підготовка кандидатів на посади суддів?

— Запроваджуючи якісно нові й ефективніші підходи до відбору кандидатів на суддівські мантії, ми паралельно з удосконаленням змістовного наповнення тестової бази та процедури проведення визначальних етапів конкурсу — анонімного тестування і кваліфікаційного іспиту — доклали чимало зусиль і для запровадження в Україні спеціальної професійної підготовки майбутніх суддів. В основу її концепції закладено принципи практичного спрямування та орієнтацію на опанування претендентом умінь і навичок, необхідних при здійсненні правосуддя. Суддями не народжуються — ними стають в результаті тривалої і серйозної підготовки.

Треба зауважити, що згідно з Законом «Про судоустрій і статус суддів», запустити таку програму спеціальної підготовки як обов’язковий компонент загальнонаціонального відбору кандидатів на посаду судді передбачалося лише з лютого 2013 року. До цього часу після призначення кандидата на посаду судді особа до виконання такої надзвичайно відповідальної і суспільно значимої роботи приступала невідкладно.

Відповідно до ст. 69 згаданого закону, спеціальна підготовка кандидатів включає теоретичне і практичне навчання насамперед фаховим умінням та навичкам, необхідним для повного і всебічного оволодіння професією судді, формування високої моральності і професійної культури як запоруки неупередженості та незалежності у своїх рішеннях у майбутньому. В першу чергу це системне вивчення трьох блоків навчальних дисциплін чи, як тепер кажуть, модулів: «Судоустрій України. Етика та деонтологія судді», «Розгляд справ у судах першої інстанції» і «Суддівські навички». Тим паче, що пріоритетність навчання саме практичним суддівським навичкам під час такої підготовки визнають і наші закордонні партнери. Скажімо, керівник проекту USAID «Справедливе правосуддя» Девід Вон переконаний, що «вміння ефективно слухати й чути, чітко висловлюватися, вміти керувати перебігом процесу, а також збалансовувати інтереси при вирішенні спорів і конфліктів фактично мають бути основними вміннями судді».

Певна річ, зважаючи на практику більшості європейських країн, де фахове навчання триває протягом одного-трьох років, спеціальна підготовка наших кандидатів могла б тривати принаймні рік, оскільки шість місяців для освоєння всіх тонкощів суддівської діяльності може виявитися недостатнім. Тому вважаю цілком виправданим те, що окремий блок піврічної програми спеціальної підготовки майбутніх суддів — це стажування в судах загальної юрисдикції. Важливу місію у забезпеченні високої якості підготовки покладають не лише на високопрофесійний науково-педагогічний викладацький персонал і суддів-викладачів, а й на спеціально підібраних суддів-наставників, відповідальних за підготовку слухача до практичних функцій і повноважень судді під час проходження стажування у місцевих судах загальної юрисдикції.

—  Говорячи про наставників, ви маєте на увазі чинних суддів, які щодня на реальних судових засіданнях розглядають справи?

— Саме так, оскільки використання їхнього досвіду в процесі стажування кандидатів у судах загальної юрисдикції розглядаємо як важливу складову спеціальної підготовки майбутніх служителів Феміди. Особливо щодо досягнення ними необхідного рівня навичок практичного судочинства. Звичайно, і Комісія, і Національна школа суддів свідомі того, що залучення до навчання кандидатів досвідчених фахівців-практиків відбуватиметься за умов їхнього надвисокого навантаження при виконанні завдань здійснення правосуддя. Аби запобігти надмірному завантаженню суддів-наставників, розсіюванню їхньої уваги на велику кількість стажистів, ми передбачили, що суддя-наставник може одночасно керувати проходження практики не більш як трьох кандидатів на посаду судді.

Саме ж проходження спеціальної підготовки претендентами на суддівські мантії протягом передбаченого Законом «Про судоустрій і статус суддів» терміну створює умови для системного моніторингу не лише вміння і готовності кандидатів у судді застосовувати знання в галузі права та набуті практичні навички, а й їхні особисті та моральні якості.

—  Нещодавно повідомляли, що цього року розпочалася реалізація спільного українсько-канадського проекту «Освіта суддів — для економічного розвитку». В чому його суть?

— Це ще одне дуже важливе для нашої комісії завдання, оскільки ми разом із Національною школою суддів — партнери проекту з української сторони. Його фінансує Канадське агентство з міжнародного розвитку (CIDA), а реалізує Національний інститут суддів Канади спільно з Офісом Уповноваженого з федеральних судових справ цієї країни. Якщо коротко: проект повинен сприяти підготовці методичних матеріалів для суддів-викладачів при проведенні занять із суддями, які підвищуватимуть свою кваліфікацію, та кандидатами на посади суддів, які проходять спеціальну підготовку. Такі матеріали дадуть змогу не просто читати лекції для суддів, коли подана інформація сприймається здебільшого пасивно, а й залучати суддів-слухачів до активної роботи.

Нові методики, підготовку яких організаційно забезпечують працівники Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Національної школи суддів, базуватимуться не лише на розробках науковців, а й на практичних законодавчих положеннях і судових рішеннях, у тому числі й Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, а також на рішеннях судів інших країн. Ці матеріали підбиратимуть під кожне з правил тлумачення правових актів. Ураховуючи те, що комісія надає виключного значення питанням розробки суддями саме такої «тлумачної» методології для наступного її впровадження в практику судочинства, загальний контроль за ходом цієї роботи здійснюватиму особисто.

Крім того, навчання кандидатів на посади суддів та чинних суддів з використанням методик підготовки суддів у Канаді має на меті підвищити рівень довіри до судової гілки влади, а також пропагувати використання процедури досудового врегулювання спорів.

—  Одна зі складових проекту — намір розширити можливості судів у контексті розгляду справ через використання механізмів досудового врегулювання спорів. Подібну практику донедавна у нас не застосовували…

— Точніше, вона не була належним чином розповсюджена. Щоб відпрацювати цей компонент і підвищити здатність судів оперативніше розглядати справи, застосовуючи механізми досудового врегулювання, ми визначили пілотні суди в Івано-Франківській та Одеській областях, де буде реалізовано кілька практичних заходів, що ∂рунтуються на передовому канадському та світовому досвіді врегулювання спорів ще на етапі попереднього засідання. Серед них і створення в цих судах належних кадрових та організаційних передумов для впровадження за відповідних обставин механізмів досудового врегулювання спорів за участі судді як альтернативи тривалішим і дорожчим судовим засіданням. Застосування цих механізмів вимагатиме також певної реорганізації адміністративних аспектів процедур судового провадження.

Досвід досудового врегулювання спорів засвідчує, що цей метод їх вирішення не лише сприяє підвищенню довіри громадян до судів, а й веде до скорочення часу розгляду справ та економії витрачених коштів. І з боку судів, і з боку осіб, які до них звертаються. Комісія бере на себе функції координатора з розробки практики застосування в пілотних судах цього методу. З цією метою ми разом з Радою суддів, Державною судовою адміністрацією та з усіма іншими зацікавленими сторонами обговоримо завдання цього проекту і можливі шляхи його застосування, а після завершення експерименту підготуємо об∂рунтоване подання до Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

Щоб краще підготуватися до реалізації проекту, комісія готова надати канадським партнерам наше бачення застосування методу досудового розв’язання спорів у суді, запропонувати конкретні механізми цієї процедури, враховуючи можливі проблеми та ризики. Плануємо підготувати статистичні дані щодо різних категорій справ та кількості укладених мирових угод.

—  ВККС не лише підбирає кандидатів на посади суддів і сприяє їх призначенню, а й контролює їхню службову діяльність. У чому полягає такий контроль?

— Мені хочеться говорити тільки приємні речі, але є напрями діяльності комісії, від здійснення яких ніхто не отримує задоволення: це питання відсторонення суддів від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків та інші порушення, пов’язані з їхнім статусом.

Так, за час роботи комісії в 2011 році було відсторонено від посад у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності 15 суддів, в 2012 році — 23 судді. За результатами розгляду дисциплінарних справ комісією оголошені догани: в 2011 році — 149 суддям, в 2012 році — 138.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України, здійснюючи дисциплінарне провадження щодо суддів та вирішуючи питання про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації про звільнення судді із займаної посади, намагається знайти справедливий баланс між необхідністю виправдати очікування громадськості в особі скаржника на предмет того, що суддя, який допустив порушення закону або порушення присяги, буде притягнутий до відповідальності або звільнений, та важливістю суворого дотримання процедурних прав судді при розгляді скарг, що стосуються його поведінки.

Олександр БІТТНЕР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Ігор САМСІН. Народився 1957 року на Львівщині. Після закінчення юридичного факультету Львівського держуніверситету працював стажистом, адвокатом, завідував юридичною консультацією Калинівського району на Вінниччині. В 1987 році обраний народним суддею Літинського районного суду, в 1991-му — суддею Вінницького обласного суду. З 1995 року — суддя Верховного суду України. У 2005 році обраний до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з березня 2006-го — голова ВККС, яка діяла на громадських засадах. Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2010 року був призначений членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, створеної відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» як постійно діючий орган у системі судоустрою України. 16 вересня 2010 року на організаційному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів його обрано головою комісії. Суддя вищого кваліфікаційного класу, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.