Обидва етапи осіннього призову до українського війська — жовтневий та листопадовий — уже завершилися. Згідно з постановою Кабінету Міністрів, цього року призову на строкову службу підлягали 18 тисяч 900 юнаків. У ці дні молоде поповнення вже приймає військову присягу на вірність українському народові.

Як розповів начальник відділу обліково-призовної роботи Черкаського обласного військового комісаріату Віталій Луговський, за два цьогорічні призови область відправила служити до Збройних сил України та до Внутрішніх військ МВС 1459 юнаків. За словами військового комісара Черкаського об’єднаного міського військового комісаріату Євгена Коржа, підпорядкований йому підрозділ також справився із завданням Міністерства оборони: 160 жителів обласного центру та Черкаського району відправлені цієї осені до місць, де проходитимуть строкову військову службу.

Ще 20 років тому область щороку поставляла Збройним силам до 20 тисяч юнаків. Тоді план виконувати було нелегко. Нині практично всі юнаки йдуть на строкову службу за бажанням. На одне місце військовослужбовця строкової служби претендують 4-5 молодих людей. Однак узяти всіх немає змоги. І не тільки через брак вакансій, адже українська армія неухильно скорочується. На жаль, більшість молоді призовного віку для військової служби непридатна за станом здоров’я: щороку серед них зростає кількість хворих. Здебільшого юнаки страждають на хвороби шлунково-кишкового тракту, а також на плоскостопість і сколіоз, великий відсоток хлопців — із черепно-мозковими травмами. Дехто після медогляду у військкоматі вперше дізнається про свої тяжкі хвороби. За даними облвійськкомату, на призовні комісії нинішнього року з’явився  8461 чоловік, а придатними з них виявилося менш ніж половина... 

Та й за своїм соціальним статусом нинішні новобранці — це вже не хлопці з малозабезпечених сімей, які не зуміли уникнути служби в армії. Теперішні строковики чітко знають, що їм потрібно в житті. Адже саме військовий квиток дає шанс влаштуватися на престижну роботу після закінчення служби. Багато хто планує служити в силових структурах далі або ж лишитися в армії за контрактом. Одне слово, нинішнє військо далеко не те, яким було раніше. Але як поєднуються в головах нинішніх юнаків поняття «патріотизм» і «армія»?

Це запитання спливло саме собою під час бесіди з «дембелем» — одним з учорашніх строковиків, який повернувся зі служби додому. Володимир відверто визнав: якщо й навчився чогось в армії, то це бути практичним, раціональним, виходити з різних непростих ситуацій з користю для себе (погодьтеся, це теж чимало). А ось щодо патріотизму, то це, як він висловився, лише ширма, фальшиві слова. «Вірити ж у непереможність нинішньої армії, у високі ідеали, які зажди пов’язували з любов’ю до Вітчизни та її Збройних сил, — сьогодні просто нерозумно».

Не додає вагомих контраргументів і відставання оснащеності нашого війська порівняно з передовими державами. Реальність така, що, приходячи в армію, молоде поповнення має справу з технікою зразка минулого століття, подекуди модернізованою, відновленою, а подекуди й зовсім такою, що на ладан дише.

…Ми говорили довго. Але наприкінці розмови мій юний співбесідник визнав, що, попри проблеми й мінуси нинішньої служби, вона все-таки лишається хорошою школою для тих, кому жити в своїй державі, будувати її завтрашній день. А брак патріотизму… То це почуття виховують не за рік, і не тільки армією.