ВИСТАВКА

1913-й запам’ятався киянам як рік, коли провели Всеросійську олімпіаду та активно боролися зі зловживанням алкоголем

Ірина ПОЛІЩУК,
Володимир ЗАЇКА
(фото),
«Урядовий кур’єр»

Знаєте, як у Києві 100 років тому боролися з неякісним алкоголем? А ось так. На вершині Черепанової гори встановили триметрові пляшки лікеру «Бенедиктин», які б «мали символізувати відмову киян від вживання горілки і повсюдний перехід на благородні напої». Про це я дізналась, відвідавши Музей історії міста Києва, де нині експонується виставка «1913 годъ. Изъ Кіевской жизни». Як і про те, що 100 років тому поручик Нестеров з дивовижною сміливістю здійснив над Києвом мертву петлю. Ще багато цікавого відбувалось у нашій столиці в ті часи. Пропоную вам маленьку віртуальну екскурсію.

Хоч цей інтер’єр родом з 1913 року, але він актуальний і дотепер.

Карта, яка «знає» все

…Уявну подорож життям 1913 року організатори виставки пропонують розпочати з вивчення великої карти Російської імперії. Цю карту підготували до чергової промислової та сільськогосподарської Всеросійської Нижегородської виставки 1796 року. На ній зображено європейську частину Російської імперії. Знаходимо Київ, який того часу був одним із 77 губернських міст тогочасної імперії. З одного боку, ми бачимо Київ у всій його красі, з позолоченими куполами, а з другого — дізнаємось, що наше місто не було одним із найбільших за чисельністю жителів — їх налічувалось 594,5 тисячі — і не мало такого значення, як столиці — Санкт-Петербург, Москва чи Варшава. Однак це був адміністративний і духовний центр, а також осередок науки, освіти, культури та промисловості.

— Бачите, карта дуже велика і чимало цікавинок може розповісти про тодішнє життя багатьох міст та містечок, — пояснює екскурсовод і пропонує перейти до наступної унікальної експозиції, де презентований нашийний ланцюг Київського міського голови Іполита Дьякова. Це дуже важливий атрибут, адже якщо голова його надягав, це свідчило про початок засідання думи, знімав — про перерву чи закінчення.

Журналісти уважно слідкували за візитом царської родини.

Швидка ідентифікація чиновників

Наступна експозиція доводить, що в ті часи простий люд, лише мигцем глянувши на чиновника, розумів, з ким саме має справу. Не те, що тепер, — спробуй здогадайся, хто перед тобою! Такого висновку доходиш, вивчивши наступну експозицію. Адже до наших часів дійшли елементи одягу чиновників міністерств і відомств Їх Імператорської величності. А саме комір та обшлаги (манжети спеціального крою для рукавів), які нашивались на напівкафтани службовців вищезгаданих установ.

Загалом у чиновників кожного міністерства і відомства були тільки їм притаманні знаки — це плечові нашивки, які зовні нагадують військові погони. Також до відмітних знаків відносять комірці та гудзики із зображенням герба установи й губернії, де вони служили тощо. Нагадаємо, що у кожної губернії був власний герб. На ∂удзиках службовців Київської губернії зображено архістратига Михаїла. Також представлені в експозиції старовинні фотографії чиновників удільного відомства (вони управляли землями та майном імператорської сім’ї).

Власне, свою форму мали не лише чиновники, а й студенти і навіть учні. Її зображення на світлинах можна побачити на стенді, який «розповідає» нам про народну освіту. В ті часи навчальні заклади ділились на нижчі, початкові, середні й вищі. Мене зацікавив стенд, де представлені виші Києва, яких тоді було два — Імператорський університет Святого Володимира і Київський політехнічний інститут імператора Олександра II.

Особливо цікаво подивитись, який мали вигляд студенти 1913 року. 

Карта, що може розповісти багато цікавого.

Тарілка без герба — ти не дворянин

Наступна експозиція демонструє нам типовий домашній інтер’єр 1913 року, який вдалось відновити за фотознімками, — посередині старовинної кімнати «примостився» громіздкий стіл зі стільцями, великий годинник, який ставиться на підлогу… Якщо не розкіш, то принаймні ∂рунтовність відчувається в усьому.

Неподалік стоїть сервант із автентичними дворянськими тарілками, які прикрашені родинними гербами. Тоді у кожного дворянина, який отримував грамоту і герб, було заведено наносити зображення цього герба на столове срібло та сервізи.

Без нашийного ланцюжка Київського голови не обходилося жодне засідання думи.

Хроніки царського візиту

Роздивившись побут дворян, поринаємо у подію неймовірної важливості — візит до Києва государя імператора з августійшою дружиною государинею імператрицею, який відбувся двома роками раніше, — у 1911 році.

Візит був приурочений до святкування 50-річчя скасування кріпосного права та відкриття в Києві пам’ятника Олександру II Визволителю. Також той візит запам’ятався трагічними подіями: в міському театрі відбувся замах на прем’єр-міністра Петра Столипіна. Саме тоді його смертельно поранили, а через кілька днів він помер і знайшов вічний спокій на території Києво-Печерської лаври. За вирізками із старовинних газет та фотознімками можна повністю прослідкувати тогочасні події. Вдруге імператор приїхав до Києва в 1913 році, коли святкували 300-річчя дому Романових та було відкрито пам’ятник Столипіну.

Звичайно, про все побачене розповісти неможливо, адже виставка має багато ексклюзивних і цікавих матеріалів, які не залишать байдужим жодного киянина.

Пошкоджений хрест Святого Володимира, в який влучила куля, після чого змінила напрямок руху і смертельно поранила Петра Столипіна.

КОМПЕТЕНТНО 

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ,
дослідник київської старовини:

— У багатьох киян виникає логічне запитання: а чому саме 1913-й? Перш за все, для Києва це був дуже важливий рік. Також це був останній мирний рік перед Першою світовою війною та революційним буревієм. Недаремно, порівнюючи економічні показники з дореволюційними, за основу завжди брали саме 1913 рік.

Рік 1913-й запам’ятався киянам кількома помітними подіями: святкуванням 300-річчя царювання Романових, відкриттям пам’ятника Столипіну, зведенням значних громадських споруд. Також у Києві пройшла перша Всеросійська олімпіада, яка була проведена з метою кращої підготовки вітчизняних спортсменів до світових олімпіад.

Ми маємо унікальну можливість побачити безліч дуже цікавих та унікальних матеріалів. Особисто мене вразив справжній нашийний ланцюг міського голови Києва, без якого не проходило жодне засідання міської думи.

ПРЯМА МОВА 

Олексій ШЕРЕМЕТЬЄВ,
колекціонер і меценат:

— Сам я киянин і мої пращури в четвертому поколінні теж живуть у столиці. А моя мама в 1944 році брала участь у відбудові Хрещатика. Тож не дивно, що я захоплююсь старовиною і є колекціонером. Вирішивши зібрати колекцію, присвячену Києву 1913 року, хотів показати, яким було місто століття тому. Адже це був останній мирний рік.

Експонати, які люди можуть нині побачити на виставці, купував, вимінював, а деякі дарували небайдужі кияни. Тут представлені старовинні документи, які свідчать, що Київ в 1913 році був епіцентром наукової та технічної думки. Навіть є два дипломи киянина Осіневича, котрий отримав головний приз на Міжнародній виставці 1913 року за те, що зібрав бензиновий чотиритактний човновий двигун.