З 2008 по 2014 рік було виселено на вулицю 114 тисяч українських сімей, які не змогли погасити кредит. Такі дані навела під час засідання столичного медіа-клубу «На власний погляд» лідер громадської організації «Кредитний майдан» Тетяна Руденко. За її словами, банкірів не зупиняє навіть те, що в родинах є малі діти чи недієздатні громадяни.
Межа цинізму
Особливо дошкуляють позичальникам, які через стрибки курсу гривні не можуть вчасно сплатити за кредитами, колекторські фірми.
— Вони влаштовують справжній терор: приходять додому, вивішують на стінах банків фотографії боржників, телефонують на роботу й додому навіть у нічні години. Найстрашніше, що телефонують навіть хлопцям, які воюють у зоні АТО. Мовляв, якщо не можете особисто привезти гроші, то передайте кимось. Це межа цинізму! — обурюється пані Тетяна.
За її словами, Нацбанк зараз нібито взяв на себе зобов’язання проконтролювати, аби мобілізованих громадян та жителів сходу поки що залишили у спокої.
До «Кредитного майдану» нині приєднуються не тільки валютні, а й гривневі позичальники, а також поручителі, адже вони — наступні в черзі на забирання майна.
— Офіційно у нас 90 тисяч валютних і 12 мільйонів гривневих позичальників. А ще вкладники — бо деякі банки припинили віддавати депозити. Ці люди готові боротися разом з нами, — наводить дані лідер об’єднання.
Активісти бачать вихід із ситуації у зміні чинних правил гри на ринку банківських послуг, коригування законодавства в бік розширення прав позичальників та вкладників. Задля цього вже почали співпрацю з юристами міжнародного рівня. Адже одне з поставлених завдань — привести нашу банківську систему до європейських норм.
За її словами, вони хочуть, аби було створено установу або державний банк, куди б забирали проблемні кредити. Бо саме держава повинна вирішувати, що робити зі своїм народом.
Об’єднання виникло спонтанно кілька місяців тому, але вже стало потужним всеукраїнським рухом. На початку року, в розпал подій на Майдані, Тетяна Руденко, як і інші позичальники, отримала повідомлення від банку, де вказувалося, що треба сплатити за добу 12 тисяч доларів.
Багато однодумців
— Я була розгублена, ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. Написала оголошення у соцмережі з закликом об’єднуватися всім, у кого є подібна проблема. Й одразу з’явилося багато однодумців, — розповідає Тетяна Руденко. — Спочатку гуртувалися позичальники, які брали кредити у валюті. Стрибок курсу був настільки значний, що люди просто не могли усвідомити, як це — взяти кредит, погасити велику його частину, а зараз бути винними навіть більше! На сьогодні ми можемо пишатися значними результатами роботи: було вирішено створити громадську раду при Нацбанку, куди увійшли й наші представники.
«Кредитний майдан» ініціював внесення поправок до законопроекту про переведення валютних кредитів у гривні, який зареєстрував один із народних депутатів. Зараз робоча група працює над цими поправками, ймовірно, частину з них таки буде враховано.
Пані Тетяна, за її словами, представляє єдиний громадський рух, який за шість років домігся ухвалення соціального законопроекту в парламенті: йдеться про мораторій на вилучення заставного майна.
Учасники цього руху, як кажуть, його буквально «продавили» — під вікнами Верховної Ради тоді стояли понад 2,5 тисячі людей. Під дію цього мораторію потрапила поки що невелика кількість людей, але принаймні вони можуть спокійно жити у своїх квартирах.
Коли позичальники мітингували під стінами парламенту, можна було почути від декого з чиновників, що вони «проплачені». Тепер учасники акцій «Кредитного майдану» завжди беруть із собою копію договору, щоб підтвердити: їхній протест обгрунтований.
Роман КИРЕЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+