ДОЗВІЛЛЯ

Одразу дві виставки дивували киян у Міжнародному виставковому центрі на Лівому березі

Наталка ЩЕРБАНЬ,
Світлана СКРЯБІНА
(фото),
«Урядовий кур’єр»

Це — V Міжнародний салон «Модна лялька» і VII Міжнародна виставка рукоділля і творчості «Золоті руки майстрів». У них взяли участь майже 300 талановитих художників, дизайнерів, майстрів з бісероплетіння, вишивки, батика і колекціонерів з України, Чехії, Росії, Японії, Білорусі, Італії, Америки…

Кожний експонат вражав своєю неповторністю та індивідуальністю, викликаючи емоції і спогади. Чимало авторських і колекційних ляльок та інших оригінальних іграшок асоціювалися з персонажами, які ніби зійшли зі сторінок улюблених творів.

Фрагмент проекту «Венеція» Вікторії Кукало і Ліни Великої

Серед представлених експонатів упізнавалися представниці різних країн та епох. Милі порцелянові дівчатка з пухкенькими личками у капелюшках з мереживом та стрічками і у довгих сукнях з рюшем — типові німецькі ляльки.

Відвідувачі оцінюють конкурсні роботи

— Німеччина завжди славилась майстрами з виготовлення ляльок, — розповідає колекціонер з Одеси Любов Базильська. — Я колекціоную такі витвори вже понад 50 років. У багатьох є свідоцтво про підтвердження авторської роботи. Серед них є роботи таких відомих майстрів, як Моніка Левеніг та Крістін Оранж.

Композиція «Антракт» Тамари Пивнюк

Зупиняюсь біля двох фігурок, які нагадують героїнь Шарлотти Бронте: таких собі дівчаток-сиріток із аристократичних сімей з опущеними голівками. Їх зробила молода харків’янка Юлія Федоренко. Своїх скромних і лаконічних зовні, але глибоких за внутрішнім змістом ляльок художниця неодноразово виставляла на мистецьких виставках і конкурсах. Одна з представлених цього разу ляльок на ім’я Горобчик була визнана найкращим образом у конкурсі «Інші ляльки». Що спонукало автора створювати таких сумних героїнь?

Сумний «Горобчик» Юлії Федоренко

— Мені близькі по духу самотні люди, особливо діти, яких не розуміє і не сприймає суспільство, — ділиться потаємним художниця. — Але вважаю, що водночас самотність загартовує і є поштовхом для розвитку індивідуального внутрішнього світу. В майбутньому такі люди стають цікавими й талановитими особистостями. Саме такі образи втілюю у своїх ляльках, якими займаюсь уже два роки. Для їх виготовлення використовую металевий каркас і паперклей.

Виставлені тут ляльки повністю рухливі: голова повертається й опускається, ручки й ніжки згинаються , причому і в суглобах теж. А ще унікальною деталлю є те, що лялька на ім’я Горобчик тримає в ручках клітку із маленькою пташечкою, що постійно коливається. І коли дивишся здалеку, здається, ніби в іграшкової дівчинки б’ється сердечко…

На виставці були і ляльки тедді — валяні з вовни коти, ведмеді, миші й навіть слони

Не можна байдуже пройти повз чудових лялькових немовлят. А створює це диво художник-реборніст із Харкова Олена Рижкова. До речі, ляльки-реборн прийшли в Україну зі США та Європи не так давно, тому цей напрямок серед майстрів тільки-но поширюється, та результати вже вражаючі.

— Займаюсь реборнінгом менше року, — розповідає Олена. — Якось побачила в Інтернеті цих чудових малюків і замовила їх у кількох майстрів з України та з-за кордону. Однак ефект виявився не таким, який я очікувала. Тоді вирішила спробувати сама. Закуповую у скульпторів спеціальні заготовки (молдінги), вони білого кольору. А потім способом нашарування й запікання спеціальних фарб створюю образ новонародженого або ж діток старшого віку.

«Буська фотограф» Карини Буркацької і Дениса Шматова

Кожний художник розписує так, як він бачить дитину, — однакових робіт не буває, кожна неповторна. У моїх малюків ефект слізок, видно вени на ручках, навіть діатез на щічках, тобто все, що може бути в діток у реальному житті…

А ось цікаві й різноманітні іграшки київського майстра Олени Князевої знають не лише у нас, а й у Європі та Австралії. Вона ознайомилась із мистецтвом виготовлення іграшок на виставці «Київська казка» у 2010 році, і відтоді це стало захопленням усього життя. В її колекції вже майже сто власних робіт.

Автор із Луганська Ірина Божченко представила свою роботу

— Я не працюю за якимось певним стилем чи напрямком, — усміхається Олена. — Образи, які створюю, приходять по-різному: щось наснилося, про щось прочитала, щось побачила… Експонати, які я привезла на виставку, — це інтер’єрні (скульп?турні ляльки, виліплені із пластика) та ігрові (іграшки, зроблені з текстилю і за допомогою техніки валяння). Мені дуже подобається організація цього заходу, реакція відвідувачів, особливо дітей. Вони в такому захваті від авторських іграшок, бо в магазині ж такого не бачать…

Не менш вражали й вироби з рукоділля. Японські майстри вперше приїхали в Україну, щоб продемонструвати свою техніку плетіння з бісеру. Імай Ніроко, наприклад, бісер допоміг заспокоїтись і знайти душевну рівновагу після смерті матері.

— Спочатку у плетінні з бісеру я знаходила розраду, аби якось пережити трагедію, — каже японський дизайнер. — А потім зрозуміла, що можу своїми прикрасами приносити задоволення й радість людям. І почала займатися цим професійно. Я дуже зворушена тим, як українські відвідувачі цінують і розуміють мистецтво…

Під час виставок усі охочі не лише мали змогу помилуватися витворами мистецтва, а й придбати будь-які з них прямо в авторів. Якісні вироби оцінювались від однієї до десяти тисяч гривень. Також була можливість підібрати фурнітуру для виготовлення іграшки чи виробів з бісеру й намиста. А кому було цікаво, той міг потрапити на майстер-класи, що проводили вітчизняні та іноземні художники.