Щоранку село Дяківка вітається із трьома областями. Кіровоградська і Черкаська як сусіди певною мірою за станом справ у ньому складають думку про подолян. А свої, вінничани, коли виникає потреба сюди їхати, нерідко переймаються тим, що це ж на краю світу: за понад 200 кілометрів від Вінниці та за 42 кілометри від райцентру Бершадь. Але приїдуть і бачать, що село газифіковано, вулиці асфальтовано, хати причепурено. І квіти буяють біля багатьох дворів, яких тут 360. Тож зауважують: «Та ваше село живе!».
На пай — понад 2 тонни зерна
Ранньої осені в Дяківці пахло молоком, співали півні й гуляли гуси. І тепер, як і колись, у сільських дворах потребу в продовольстві частково забезпечують самі, а лишки реалізують, що є додатковим джерелом надходжень до сімейного бюджету. Цьому сприяє й відповідальне ставлення місцевого господарства, яке за оренду земельних наділів розраховується з людьми у розмірі 8% кадастрової оцінки землі, що значно більше, ніж у середньому в районі. На пай, площа якого тут становить 3,5 гектара, кожен отримує 1,8 тонни пшениці, 200 кілограмів зерна кукурудзи, 200 кілограмів ячменю та мішок цукру. Тож селяни мають з чого зробити і дерть на корм, і борошно на млинці. За бажання беруть грішми: з урахуванням сплати податку на руки отримують по 6247 гривень.
Зручно і те, що в господарстві практикують проведення розрахунків наперед. «Коли звертаються, що не вистачило зерна до нового врожаю, видаю його в рахунок майбутнього паю, щоб не купували. Якщо ж людині потрібні кошти на лікування або розв’язання іншої нагальної проблеми, практикую виплату паю на 2—3 роки наперед грішми. По суті, це безвідсотковий кредит», — зазначив досвідчений директор ПСП «Промінь» Володимир Довгополюк.
Всяка допомога й увага нині важлива. Навіть із сумної причини. Якщо селянина проводять в останню путь, сільськогосподарському підприємству ніби і діла до цього нема, але тутешнє господарство робить хрест, домовину й дає автомобіль для перевезення безкоштовно.
Володимир Васильович очолив місцеве господарство 18 років тому, маючи неабиякий досвід роботи з людьми та ведення виробництва. Розповідає, що асфальт на сільських вулицях поклали його попередники, а він лише підтримує дорожнє покриття у нормальному стані. Це обходиться не в копійку: за останні три роки вклав у ремонт доріг майже триста тисяч гривень. Крім того, взимку господарство власною технікою прибирає вулиці від снігу, щоб людям було зручно пересуватися.
«А газифікували село вже за моєю участю», — сказав він і зауважив таке. Одноповерхове приміщення контори опалюють дровами, які заготовляють під час чищення лісосмуг. А для сушіння зерна вже 4 роки використовують альтернативне паливо — тюковану солому із власних полів, виробництво тепла з якої у рази дешевше, ніж із газу.
Господарство бере активну участь у житті громади, надаючи допомогу ФАПу, дитсадку, церкві, школі. Наприклад, його коштом протягом двох останніх років у місцевій школі замінили вікна на енергоощадні, зробили санвузли всередині приміщення, придбали проектор, ноутбук тощо. Не залишився керівник і осторонь потреб українських військових у зоні АТО, надавши їм допомогу на суму 67 тисяч гривень.
«Бізнес має відгукуватися на потреби громади, бути соціально відповідальним. Перерахував 16 тисяч гривень районній лікарні, адже там наші люди лікуються, також за кошти господарства відремонтовано і обладнано палату в хірургічному відділенні райлікарні. А нещодавно із сусіднього села Серебрія звернулися з проханням допомогти збудувати церкву — теж не відмовив, бо якщо просять, то є потреба», — впевнений Володимир Довгополюк.
Життя із праці
ПСП «Промінь» обробляє півтори тисячі гектарів ріллі. Деінде на такій площі працює лише одна бригада механізаторів: посіяли, а потім зібрали — і все. А тут мають роботу 70 селян! Найбільше робочих місць створено у тваринницькій галузі, де працює 40 осіб. У господарстві утримують 250 голів великої рогатої худоби (зокрема 120 корів), овець, а також коней для виконання різних робіт. До цієї галузі належить і чимала пасіка, якою тут вельми задоволені. Бджоли, запилюючи сільськогосподарські культури, сприяють підвищенню їхньої врожайності, крім того, мед людям виписують на пай, трохи продають, а також подають до обіднього столу механізаторам. До речі, вже багато років у господарстві безоплатно харчують механізаторів двічі на день, а під час масових польових робіт — тричі.
За словами Володимира Васильовича, виробництво молока рентабельне, а ось м’ясне скотарство через подорожчання кормів, електроенергії тощо стає невигідним. Та він зауважив: «Можна легко скоротити тваринництво, знищити другорядні галузі й виставити людей на вулицю. Але ж дуже важливо, щоб людина мала роботу».
На користь працевлаштування і те, що в рослинницькій галузі вирощують багато культур. Наприклад, чимало площу тут відводять під цукрові буряки, які вже далеко не в кожному господарстві сіють. А вони добрий попередник і дають найбільшу масу прибутку з гектара. Цього року дяківські механізатори збирають по 660 центнерів солодких коренів з кожного гектара в заліковій вазі. Соняшник на круг видав по 35 центнери, соя — по 34, а кукурудзи на зерно буде понад сто центнерів з гектара. На жаль, частину пшеничного поля вразило вірусне захворювання, яке не лікується, тому її врожайність менша від звичайної.
Тож у ПСП «Промінь» зберегли багатогалузеву структуру виробництва, в якій усе розумно та науково об∂рунтовано. Тваринницька галузь дає сировину для роботи переробних підприємств області, а на поля з ферми надходить перегній, що підвищує родючість землі. У рослинницькій галузі дотримуються традицій: сіють усі культури, зокрема кормові, що забезпечує дотримання сівозміни та працює на врожай. Разом з іншими чинниками це забезпечує добрий результат: люди мають роботу, а господарство — обігові кошти та можливість дбати про своє село.
«У нас молодь залишається, хати дорожчають, порожніх немає. Наше село має перспективи», — резюмував Володимир Довгополюк.
Ми в Google+