Дивовижні випадки трапляються на фронті. Наприклад, у Бахмуті, як розповіла газета «Громада СХІД», до казарми українських військових, рятуючись від постійних вибухів, прибився бджолиний рій. Його поселили в ящик з-під снарядів. Весь час за комахами доглядав Олександр із Черкас, який до служби в армії був пасічником. Згодом армійцеві необхідно було повернутися додому, і побратими попросили забрати рій із собою. У тому-таки ящику-вулику під наглядом пасічника рій подолав 700 кілометрів. Бджоли задовільно перенесли мандрівку. Тепер у Черкасах комахи почуваються в безпеці. Щоправда, через попіл від вибухів, що осідав на квіти під час збирання нектару, тепер мед трохи гірчить — такий в нього присмак війни.

Розрахунки й підрахунки

Нашестя рашистів не могло не позначитися на мирній галузі бджільництва. Проте попри всі труднощі, пов’язані з воєнними діями, пасічники таки очікують, що цього року врожай меду в Україні перевищить 100—120 тисяч тонн. Голова Спілки пасічників Володимир Стретович вважає, що меду, як і останніми роками, буде вдосталь: «Інститут бджільництва прогнозує 100 тисяч тонн. За нашими підрахунками, буде ще більше — 120 тисяч тонн».

Як вважають досвідчені бджолярі, медозбір цього року загалом виходить трохи меншим, бо чимало полів лишилося не засіяними. Однак іще навесні утворився його надлишок. Експортувати ж весняний збір було неможливо. З одного боку, далися взнаки логістичні перешкоди, а з іншого, — у європейських клієнтів знизився попит.

У пасічників Черкащини власні розрахунки й підрахунки. Як розповів член правління Спілки пасічників Черкащини та бджоляр у п’ятому поколінні Ігор Висоцький, лише 15% пасічників одержали урожай меду більший, ніж торік. У частини — на тому самому рівні, інші втратили майже половину бджолиних сімей. Є десятки пасічників, у яких було 150 сімей, а залишилося тільки 30.

«Проте меду для внутрішнього споживання буде достатньо, навіть попри перепони й те, що у зв’язку з воєнним станом дотацій немає. Уплинули й комендантська година, нестача пального, заборона виїзду в ліси та посадки. Усе це призвело до того, що багато хто не виїхав на кочівлю, а якщо пасіка не кочує, то меду, звичайно, немає, — зауважує Ігор Висоцький. Він наголошує, що нині відчутно бракує державної підтримки бджільництва: — Від роботи пасічників залежить не тільки врожай сільськогосподарських культур, а й експорт, валютні надходження в нашу країну. Мед іде на експорт і дає дуже великі надходження валюти. Для держави важливо зберегти пасічників, можливо, утриматися від призову їх в армію, адже бджоли пропадуть, урожаїв не буде, меду теж. Відповідно погіршиться здоров’я нації, адже мед — це здоров’я».

Вулики з очерету — тальнівське ноу-хау

Проте завдяки ентузіастам бджільництва, яких на Черкащині багато, галузь живе і розвивається. У всіх категоріях господарств нині утримують близько 66 тисяч бджолосімей, з них левову частку — у приватному секторі. Серед приватників — і тальнівець Павло Хоменко. Скільки сподівань у його житті пов’язано з цими працьовитими комахами, важко й сказати. З дитинства мріяв про власну пасіку. Перечитав в інтернеті про бджіл усе, що знайшов. Та до практичного втілення задуму дійшов тільки чотири роки тому. Узявся сам майструвати вулики. А оскільки підходящого дерева не було, знайомий порадив спробувати виготовити їх з очерету.

Ідея сподобалася, адже відгуки про таке житло для бджіл вселяли надію. Але щоб здійснити задумане, треба постаратися. По-перше, стебла рослин мають бути якомога рівніші, по-друге, не дуже товсті, адже під пресом, де проходять обробку, можуть лопнути. Заготовляв мате­ріал на ставку, залучив усю родину. Сам підбирав, зрізав, обробляв. Якось узимку навіть пальця пошкодив. Але все це було другорядним порівняно з радістю від успішної зимівлі бджіл.

Окрилений успіхом, пасічник розвиває справу. Тепер його пасіка налічує 50 бджолосімей, а починав із чотирьох власноруч виготовлених вуликів.

Про переваги незвичайного утримання розповідає охоче. У холодну пору року, як переконався, комахи не потерпають від вологи, морози завдяки теплоізоляційним властивостям очерету теж їм не дошкуляють. Матеріал, з якого виготовлено вулики, цілком екологічний, дихає, забезпечуючи мешканцям комфортні умови. Тепер до юного пасічника звертаються сусіди по досвід як до досвідченого бджоляра.

Але часу на розповіді в пасічника небагато. Адже основна його робота — у Тальнівському кар’єроуправлінні, де працює головним енергетиком. Зізнається, іноді поєднувати роботу та бджільництво важко. Про вільний час залишається тільки мріяти. Збирати мед допомагає родина. А підтримувати порядок на пасіці — його вірна помічниця вівчарка Гіта.

Солодка стежина до дітей

Нещодавно, у серпні, коли  в церкві освячують яблука і зілля, вихованці закладів дошкільної освіти Чорнобаївської та Іркліївської громад Золотоніського району за доброю традицією отримали в подарунок від почесного голови асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств району» Петра Душейка свіжозібраний мед. Досвідчений господарник, колишній народний депутат України давно займається бджолярством і добре на цьому розуміється.

Ароматний цілющий натуральний продукт із власної пасіки Петра Душейка діти куштують щороку. Цього разу вручення солодких подарунків у Богодухівському НВК збіглося із зустріччю колишніх вихованців дитячого садка, а нинішніх першокласників з першою вчителькою Тетяною Цвітковою. Вона яскраво розповіла дітям про працьовитих комах, яким доводиться для кожної баночки меду відвідати більш як 500 тисяч квіточок. Побажала дітям, аби вони, як бджілки-трудівниці, вбирали нові знання, щоб стати успішними. Дітвора із задоволенням слухала наставницю, а потім смакувала й дякувала за подарунки.

Продукт із Холодного Яру

Від розмаїття медових пропозицій на черкаському ринку розбігаються очі.

«Вам з різнотрав’я чи ріпаку? А може, липового чи акацієвого? Є й гречаний. Візьміть соняшникового!» — припрошує молодиця з гарною усмішкою. Дивлюся, як стікає, переливаючись на сонці, бурштинова цівка із глечика, якого тримає в руках вусатий уже не молодий кремезний дядько. «Нікого не слухайте, — каже мені тихенько, — візьміть оцього, не пошкодуєте. Це мед із Холодного Яру. Недавно відправив цілу партію на фронт нашим бійцям. Дуже дякували. Оце залишив трохи для себе. У цьому продукті велика сила. Сила українська, непереможна».

Вересневий базар пахне медом. Ціни на нього цього року поки що кусаються не дуже. Війна внесла корективи, у покупців обмаль коштів, особливо в пенсіонерів. Багатьом знадобляться, крім меду, пилок та прополіс, який тут само, на прилавку. Попит на продукти бджільництва чималий.