СИТУАЦІЯ

Без фінансової підтримки тролейбусам у Сумах не вижити
 

З часу публікації про насущні проблеми підприємства «Електроавтотранс» минув понад рік (23 лютого 2011 р.). Відтоді багато що змінилося. Насамперед, колектив очолив енергійний Роман Чесноков, який зі свіжими і молодими силами взявся вирішувати найболючіші питання. Сам же тролейбусний парк став старішим на рік. При цьому на спідометрі кожної транспортної одиниці додалося по кілька тисяч кілометрів. Водночас зросли ціни на ремонтні роботи, що негативно позначається на стані техніки. Відбулися зміни і в колективі: одні, в пошуках кращого місця роботи, розрахувалися, інші – так само в надії на краще – визначилися тут спробувати трудового щастя. Словом, життя не стояло на місці.

А от фінансова ситуація залишається стабільно складною. Боргів із зарплати хоч і немає, однак ця загроза чатує на кожному кроці. Адже тролейбусники, як і раніше, справно перевозять десятки тисяч пасажирів пільгових категорій, а компенсацій за це не одержують.

Утім, щось та й перепадає. Але того «щось» не вистачає навіть на поточні ремонти, не кажучи про придбання бодай одного новенького тролейбуса, який коштує від 1,5 до 2 млн грн. Із 69 машин на маршрути виїздять 53–55, решта простоюють у чеканні на якесь диво.

Гривневий зашморг

Якщо виокремити проблемні питання сумських тролейбусників, то вони весь час мають один спільний знаменник — гостру фінансову скруту. Гривневий зашморг затягує головним чином так звана пільгова стаття, оскільки на кожного пересічного пасажира припадає не менше двох пільговиків. Тролейбусники справно подають відповідну статистику, аби державний бюджет компенсував цю різницю. Цифри сприймаються, але не більше. Як правило, відшкодування не перевищує 20–25% заявленої суми.

У міськраді визнають, що субвенція за пільгове перевезення окремих категорій громадян приймається не за фактично виконаним обсягом робіт, а в межах бюджетних призначень. Простіше кажучи, що дали — те й ваше. Приміром, за минулий рік тролейбусники зазнали збитків через пільгові перевезення на понад 12 млн грн, а фактично нарахували 2,6 млн. У цьому році бюджет завинив електротранспортникам понад 500 тис. грн, що в кілька разів менше фактичної суми. Така арифметика стала традиційною і, схоже, з цим уже всі змирилися. Ось тільки «примирення» може обернутися великими неприємностями в майбутньому.

А в тій кузні йдуть ремонти

За словами Романа Чеснокова, колектив не сподівається на манну небесну, а розраховує на власні сили і сприяння міської влади. Остання ж, до її честі, не залишає колектив напризволяще: допомагає, чим може. Скажімо, наприкінці минулого року завдяки її зусиллям у місті запровадили нову транспортну схему руху маршруток і автобусів. Спершу — допомогло. Допоки городяни розбиралися в новій нумерації і напрямках, виручка від перевезення зросла на 50%. Колектив, як кажуть, ожив.

Але з часом пасажири оговталися і призвичаїлися до нововведення — ті, що з гаманцями, як і раніше, віддають перевагу маршруткам, а пенсіонери стабільно віддають перевагу безкоштовним тролейбусам. Тож із січня цього року виторг почав зменшуватися і сьогодні фактично скотився до рівня минулорічного жовтня. Тобто до того часу, коли діяла стара транспортна схема.

Але ж і в міської влади можливості обмежені, бо йдеться про значні суми. Залишається одне — «чаклувати» над зношеною технікою, витискуючи з неї все можливе і почасти неможливе. І хоча терміни експлуатації давно минули, однак на маршрути виїздити треба.

Відтак у депо зміцнили ремонтну ланку, завдяки цьому протягом останнього року вдалося капітально полагодити три тролейбуси. Але якщо раніше вдавалося вкладатися в 150—170 тис. грн за один, то зараз не менше 230 тис. грн. Добре, що автобуси трохи виручають: торік місто виділило понад 4 млн грн, завдяки яким закуплено 10 транспортних одиниць у ПАТ «Черкаський автобус». Водночас довелося підвищувати тарифи на перевезення і зменшувати кількість маршрутів, що дублювалися.

Однак подібні «ін’єкції» швидше нагадують відтягування неприємного моменту, аніж кардинальне розв’язання тролейбусної проблеми. Нинішня ситуація, умовно кажучи, гірша, ніж була торік. Якщо так триватиме і надалі, то наступні роки будуть ще проблемнішими і не за горами той час, коли доведеться оголошувати зупинку «глухий кут».