Одна лише мить відділяє життя від смерті. Обстріли московитських загарбників руйнують і калічать долі, дитячі мрії та саме життя навіть у тих містах і селах України, які далеко від лінії фронту. Що вже казати про Харківську область, яка залишається одним з найбільш обстрілюваних регіонів. Але всупереч обставинам залізобетонний Харків живе наповненим життям, а на його вулицях лунає дитячий сміх.
Втрачене дитинство
Другий рік поспіль маленькі харків’яни відзначають День захисту дітей не на атракціонах у Центральному парку чи концертах на площі Свободи, а в метро чи бомбосховищах. У безпечних умовах їм показали театральні вистави, організували майстер-класи та інші розважальні дійства. Не забули в місті і про тих, хто навіки залишився дитиною, — вбитих маленьких українців, яких позбавили життя московити.
На одній зі станцій Харківського метрополітену відкрили фотовиставку «Втрачене дитинство», яку організувала платформа пам’яті «Меморіал». На виставці було представлено 22 історії дітей не тільки з Харкова та області, а й з інших міст України, які загинули від рук рашистських загарбників.
Кожна історія — розповідь самої дитини про її коротке життя і смерть. За словами організаторів виставки, ці історії написано спільно з рідними загиблих, вони уособлюють усіх убитих в Україні дітей.
«Коли мене вбили, мені було лише 8 років — нещодавно я відсвяткувала свій день народження. Він виявився останнім для мене. Ворожі снаряди влучили просто на наше подвір’я. Після обіду я сиділа на порозі будинку, вголос читала мамі книжку, поки вона в кімнаті мила посуд. Навкруги було тихо-тихо. У цей момент на нашому подвір’ї й вибухнуло десять касетних боєприпасів. Один з уламків пройшов наскрізь моє серце, я померла раптово», — так «описує» свою історію Маргарита Гапоненко із села Безруки Харківської області, яку було вбито 21 червня 2022 року.
Відвідувачі виставки не стримували сліз і від трагічної історії двійнят Ніколь та Дениса Дейнеків із села Юрівка на Житомирщині. Малеча загинула торік 8 березня, їм було 1 рік і 1 місяць, коли в їхній будинок влучила московитська ракета. Серце обливається кров’ю й від історії ще не народженої дитини подружжя Замченків, які загинули 17 жовтня в Києві внаслідок атаки ворожого дрона. Жінка на той момент була на п’ятому місяці вагітності.
Окрім Харкова фотовиставку «Втрачене дитинство» відкрили в Полтаві, Дніпрі, Львові, Тернополі, Хмельницькому, Чернівцях та Чернігові. Хоч на виставках представлено лише частину історій, мета «Меморіалу» — зберегти пам’ять про всіх загиблих. На сьогодні команда цієї платформи вже розповіла майже 160 історій загиблих дітей і про понад 3200 дорослих українців, яких убили кацапські окупанти.
Діти мають жити
«Маленьким янголам, які так рано зустрілися з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими…» Такі слова викарбувано на монументі, який на початку червня відкрили в Харкові. Хлопчик і дівчинка в образах янголів злітають над гранітною брилою, яка символізує вибух. На жаль, вибухи та ворожі постріли забирають життя українців, зокрема і маленьких.
Монумент, автор якого скульптор Михайло Ятченко, встановили біля обласного палацу дитячої та юнацької творчості.
«Важко відкривати пам’ят ники загиблим. Особливо якщо ці загиблі — діти. Адже діти мають жити. Як мали жити маленькі мешканці розбитих рашистськими ракетами будинків у всій країні. Мали жити всі пасажири автомобілів з написом «Діти», яких розстріляли окупанти, — зазначила під час відкриття пам’ятника перша леді України Олена Зеленська. — У XXI столітті посеред Європи ми змушені говорити про захист наших дітей від фізичного знищення. І водночас наші діти — наша відповідальність. Вони наше майбутнє, а ми їхнє сьогодення. Тож маємо зробимо його найкращим, найбезпечнішим, сповненим любові навіть посеред війни».
Одне з найголовніших завдань в умовах війни для влади і батьків — безпека дітей. Навіть у таких важких умовах їм треба дати за змогою повноцінне життя. Забезпечити високоякісною освітою та медобслуговуванням, доступом до спортивних секцій та інших гуртків розвитку. А найголовніше, щоб вони могли почуватися захищеними та були щасливими й неушкодженими, бо вони майбутнє України.
МОВОЮ ЦИФР
За даними прокуратури Харківської області, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну внаслідок бойових дій на Харківщині поранення зазнали 223 дитини. Загинуло 76 дітей. Наймолодшому із загиблих було лише п’ять місяців. 30 дітей стали сиротами. Під час окупації частини області до росії вивезли 561 дитину, повернути вдалося 238.
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+