У Вознесенську Миколаївської області стався юридичний прецедент. Уперше в Україні громадянин з інвалідністю виграв суд після дворічної тяганини та обґрунтував право вирощувати в себе на подвір’ї медичні коноплі. Отже, довів, що діяв законно. Якщо йому дозволено, то й усім можна? Чи стане цей прецедент практикою? Особливості з’ясовував «УК».

Наркомани на городах

Пісню гурту «Брати Гадюкіни» про «наркоманів на городах» наприкінці 1990-х вважали чи не першим українським стьобом. Проте слова «наркомани на городі ріжуть маковиння» стали зовсім не смішними, а фатальними і для окремих учасників групи, і для молодих миколаївців. Одного з учасників гурту не стало саме з причини наркотичної залежності.

А місто Миколаїв давно вже називають Нарколаїв, бо тих, хто вирощує і споживає нарковмісні рослини, саме тут достатньо. Ця наркоманська слава міста затяглась у часі. Скільки наркозалежних насправді (і тих, хто залежить від них — родичів і сусідів), нікому не відомо. Статистики немає й досі. Є цифри, які оприлюднюють соціальні органи, правоохоронні, медичні заклади. У всіх різні, справжніх даних немає. Не відомо й те, скільки наркозалежних померло від передозування. Не відомо, скільки людей нині шукають так звані закладки, відомості про які масово розповсюджуються містом.

А все починалося так легко, з «наркоманів на городі», зі стьобу, з легкої марихуани, яку нині дозволено в Європі. Не буває і не може бути легких наркотиків — у цьому переконаний очільник громадської організації «Джерело» Павло Казар’ян. Будь-яка речовина, що впливає на свідомість людини, на його думку, — наркотик. Хоч пиво, хоч кокаїн. Усе становить життєву небезпеку.

Справа Румянцева та «конопляні марші»

Та є люди, змушені вживати нарковмісні речовини за станом здоров’я. Вони не наркомани, це ті, хто полегшує фізичний біль, вживаючи нарковмісні речовини. Один з них — Віталій Румянцев, житель міста Вознесенськ. Він став героєм, бо виграв суд проти правоохоронців, які звинуватили його у вирощуванні конопель.

Інвалід першої групи Віталій Румянцев посадив на городі вісім кущів сортової марихуани. Річ у тому, що хвороба Віталія спричиняє сильний біль у суглобах, тож втомившись від пігулок, він знайшов альтернативні ліки і спробував курити траву. Згодом до нього навідалася поліція, провела обшук і забрала речові докази. Але так вийшло, що поліція замість восьми передбачених законодавством кущів (допускається для власних потреб) знайшла ще 300. Згодом з’ясувалося, що то були дикорослі коноплі, які не мають стосунку до тих, що росли на подвір’ї Румянцева.

Суддя Вознесенського районного суду Олександр Дробинський зачитав вирок, яким Віталія Румянцева, звинуваченого у скоєнні злочину за п. 1 статті 310 ККУ, виправдано за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Сам Віталій Румянцев заявив, що це рішення — безумовна перемога. Він подякував активістам і підтвердив, що не очікував на такий результат.

Олександр Прутян, адвокат української філії Гельсінської спілки, підтвердив, що нарешті домоглися відновлення прав людини стосовно використання нарковмісних речовин для особистих потреб.

Організатор «конопляних маршів» Тарас Ратушний заявляє, що питання легалізації болюче в Україні. Він упевнений, що влада свідомо вирішила заблокувати процес законодавчих змін щодо медичних конопель, який активно розпочався.

«Законопроєкту про легалізацію не внесено, бо на засіданні фракції домовилися, що і так вистачає напруги в суспільстві», — каже Тарас в інтерв’ю сайту РБК.

Напруги й справді вистачає. А суперечки з приводу легалізації тривають.

Не на часі

Імовірно, вся ця історія не на часі. У цьому переконаний голова громадської організації «Джерело» психолог, психотерапевт, розробник запатентованої програми реабілітації та ресоціалізації наркозалежної молоді Павло Казар’ян. Він знає, про що каже. Його заслуга — 60% тих, хто відмовився від вживання алко- й наркозасобів. Він переконаний, що закордонні спонсори не підтримують руху з ресоціалізації наркозалежних.

Чому так? Пояснив. «Темою реабілітації та ресоціалізації займаюся 17 років, — розповідає Павло. — Питання легалізації нарковмісних речовин постає регулярно попри зміни в політичному та суспільному житті у країні. Переконаний: це комусь потрібно. Кому? Шукайте за кордоном, серед так званих іноземних донорів. Саме їм вигідна легалізація нарковмісних речовин. І привід у них є. По-перше, видимість боротьби за права людини. До речі, саме з таким гаслом центри реабілітації постійно наражаються на перевірки правоохоронних органів.

По-друге, боротьба з тероризмом. Адже, зрозуміло, що там, де є наркотрафіки, підживлюється тероризм. Не вдалося поборотися зі злом, тож ці міжнародні контори це зло очолюють. Слід дати послаблення у вигляді легалізації медичних наркотиків, і все вгамується. Нам подають ці заходи як боротьбу з наркоманією».

Павло пояснює, що насправді нікого з тих міжнародних організацій не цікавить Україна, яка перебуває у стані війни, ні те, скільки в нас наркозалежних, ні занепад економіки і смертність населення. Цікавить єдине: нарковмісні речовини можуть давати чималий дохід. Бонус — права людини.

«Невже думаєте, що якийсь Вознесенський суд ось так взяв і прийняв таке рішення? — питає Павло Казар’ян. — Де міг узяти гроші на адвокатів міжнародного рівня простий чоловік з Вознесенська, що має серйозні проблеми зі здоров’ям?»

За словами Казар’яна, питання легалізації наркотичних засобів все одно постане гостро. І його буде вирішено на користь легалізації. Це світова практика. Однак нині для України воно не нагальне питання. Павло каже, що підтримує позицію Президента Зеленського, який заявив, що потрібно взяти паузу, щоб ретельно вивчити проблему і наслідки можливої легалізації наркотиків.

«Знаєте, скільки в нас з’являться начебто хворих після того, як дозволять медичну марихуану? Відразу всі стануть хворими, що придбали довідки, — заявляє Павло. — А бізнес процвітатиме. Марихуану вважають легким наркотиком. Цей термін вигадали наркомани, щоб переконати себе. Насправді це не так. Сама марихуана — сировина для виробництва важчих психоактивних речовин. Мене дивує, що хворих людей просто використовують. Вони можуть отримувати лікарські препарати завжди офіційно».

Із Павлом дійшли спільного висновку: нехай уже і в нашій країні легалізують наркотики. Але тоді, коли ніхто не буде і не захоче їх вживати.

Коли стає нестерпним біль

Проте є люди, які не можуть прожити без нарковмісних ліків. Вони потребують їх щодня. Це онкохворі, паліативні, люди після важких травм та операцій. Майже десять років тому моя мама буквально оббивала пороги лікарні, до якої був приписаний батько. Він, мій мужній і терплячий тато, стогнав від нестерпного болю. Коли бачила його востаннє, взяв за руку, сказав: «Оленко, так нутро болить». Він швидко нас покинув, не мучив і не мучився сам. А ті дні, в які він корчився від болю, собі місця не знаходили мама і ми. Тоді рецепт онкохворому на трамадол міг виписати лише дільничний лікар, який був… у відпустці. Ніхто інший цього зробити не хотів за жодні гроші.

Про нинішню ситуацію дізнаюся, розмістивши допис у фейсбуці. Попросила людей поділитися. Чи щось змінилося?

Ось що пише у відповідь Олександр: «Проблем придбати немає, якщо виписали рецепт. Якщо, наприклад, сімейний лікар поїхав на конференцію і ще й вихідні, то таких препаратів, як морфін, не дістати ніяк. Перевірено. Можна цілувати ноги. Людина може померти і битися в конвульсіях, кричати від нестерпного болю. Про цілувати ноги не алегорія. Про наші медичні стандарти, які діють, і про те, що відбувається у вихідні, можна писати книжку жахів».

Олександр розповів про історію, яка відбулася торік у серпні. Мужня миколаївська дівчина Ксенія, яка досягла ремісії після лейкозу, отримала нове серце і тепер сподівається на пересадку нирки. Вона зазначає, що «має бути окрема спеціальна служба, яка контролюватиме видачу знеболювальних, нарковмісних препаратів. Виписувати препарати хворим повинен не лише терапевт за місцем проживання, а й лікар онкологічного чи паліативного центру. Процедура справді дуже складна. Наприклад, людина лежить у лікарні, їй зробили операцію, їй боляче. Але механізм єдиний: рецепт до сімейного терапевта, родич купує ліки і несе хворому. Чому не можна, щоб лікар у цій лікарні виписав рецепт і родич його купив у тій самій аптеці при лікарні? У всьому цивілізованому світі прагнуть полегшити страждання пацієнта. А у нас це все ускладнюють. Я сама пережила моменти, коли було дуже боляче. Але, на жаль, не було жодної альтернативи кетанову. Ковтаєш ці пігулки пачками, а полегшення жодного».

Начальниця управління охорони здоров’я Миколаївської міської ради Ірина Шамрай зазначає, що проблем з виписуванням рецептів паліативним, онкохворим людям немає.

«Якщо виникає ситуація, що цього лікаря на місці нема, завжди є черговий лікар або можна звернутися до адміністрації закладу й вирішити питання. Рецепти виписують. У нас не було звернень від онкохворих та членів їхніх родин, які скаржилися на неможливість отримання знеболювальних препаратів. Цю категорію пацієнтів забезпечують ліками насамперед, — переконує чиновниця. — Звичайно, коштів на безплатні ліки не вистачає. Але коли такі поодинокі звернення були, ми їх задовольняли».

Зрозуміло, що реформа медицини триває, тема легалізації нарковмісних речовин актуальна. З одного боку, люди мають право втамувати свій біль законним способом. З іншого — не можна допустити епідемії наркоманії, бо лишимося без молоді й без майбутнього.

ДОВІДКА «УК»

Продукція з канабідіолом (КБД, СВD англ.), непсихотропною речовиною, що міститься в коноплях, набула великої популярності у США, а її виробництво вже становить велику індустрію. Рідина для електронних сигарет, цукерки, знеболювальні креми, мазі, пластирі — все це виробляють і реалізують у спеціальних магазинах. Доступ до них — з певного віку і з обов’язковою реєстрацією в комп’ютерній мережі та з паспортом. Знеболювальні вживають у разі проблем із суглобами, спиною, тривожних станів, посттравматичних стресових розладів, епілепсії.

Декан факультету психіатрії й директор центру вивчення медичного канабісу в університеті Каліфорнії Ігор Грант підтверджує, що перспективи застосування канабідіолу в медицині є, бо він має заспокійливу, протизапальну й антипсихотичну дію.