Поезія сама себе живить, бо вона - свавільна і вільна

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Сергій Жадан представив київській публіці антологію "Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років"

Видання, за задумом упорядника, мало об'єднати Україну - тут є поезії авторів із Харкова, Києва та Львова. Ідея укласти таку збірку виникла у Сергія Жадана під час представлення антології сучасної української прози "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх 10 років".

Не кращі, але й не найгірші

Під час презентації "Метаморфоз..." у київській книгарні "Є" Сергій Жадан наголосив, що, як і у випадку з "Декамероном", антологія вміщує твори не найкращих поетів, "але, безумовно, і не найгірших". Це добрі поети, суб'єктивно вибрані впорядником. Вимога до авторів така: вірші повинні ніде досі не друкуватися, а ще ліпше - бути написаними спеціально для "Метаморфоз" (хоча друге - не обов'язково). Отже, "Метаморфози" - це збірка з ексклюзивними віршами. На обкладинці зображена подруга Жадана. Ім'я, на жаль, не оприлюднили.

За словами впорядника, він не обмежував авторів ні щодо змісту, ні щодо термінів написання текстів: робота над виданням тривала більш як півроку.

У столиці свої вірші читали одні із кращих поетів Києва та Харкова: Андрій Бондар, Сергій Жадан, Олег Коцарев, Світлана Поваляєва, Богдана Матіяш, Дмитро Лазуткін. Львівські автори, твори яких увійшли до антології, долучилися наступного дня на презентації у львівській "Є". Не знаю, як у Львові, а в Києві книгарня абсолютно не пристосована для подібних заходів. Організатори запрошують усіх охочих, та не всі охочі поміщаються.

Тож нам із Ярославом Годуном, директором Польського інституту в Україні та першим радником посольства Польщі в нашій державі, довелося спостерігати за подіями з монітора...

"Складало крила дерево у сніг"...

Власні враження: найбільше до душі припали твори Маріанни Кіяновської, Галини Крук, Андрія Бондара (представники західноукраїнських земель) та Олега Коцарева (Слобожанщина). Вірші Кіяновської взагалі починаються із цікавих образів - "Складало крила дерево у сніг". Ми розуміємо, що гілки оголеного дерева без листя нахилилися до землі, але ж як це філософськи осмислено: гілки - крила... "Хай котиться душа, немов гумовий м'яч", "Очі воском печуть свічі"...

У Коцарева: "Так спокійно сідають на плечі Кольори припортових небес"...

Кожен з авторів також представив щось сатиричне. Чудовий гумор у Олега Коцарева - "Жовтий тхір", "Портрет". "Буває, Господь сотворить когось без запобіжного клапана..." (Крук).

Молодь цікаво подає образи - образ Африки Дмитра Лазуткіна та серця Світлани Поваляєвої, інше враження від теперішньої пори року в неї - "зима на плечах ніби трирічна дитина/ В цигейковій шубі/Щосили тримає за горло мокрими рукавицями".

Геть не сподобалася творчість Богдани Матіяш.

Загалом у багатьох віршах молодих авторів чомусь бракує розділових знаків (може, це мода така?), не вистачає рими...

Не всі образи зрозумілі - наприклад, я не второпав, чому для Олега Коцарeва запах ремонту взуття найкращий, а холодний вечір схожий на старого гомосєка... Тому що холодно?..

Та Олег компенсував це іншими чудовими віршами - "Нефи теплих долонь", "Гробки", "Порт Поділ".

Маріанна Кіяновська - це лірика, сумна філософія та дивна екзистенція. Галина Крук - дуже особистісні вірші, самокритична, класна, щира натура.

Гортаючи книжку, я милувався рожевим небом Дмитра Лазуткіна, вокзальною замальовкою Остапа Сливинського, есхатологічною лірикою Світлани Поваляєвої ("Колись ти забудеш про страх і надію").

Чекати на футбольні антології?

Не знаю, можливо, Андрій Бондар - антиросійський поет ("Ви також безсилі", "Дівчинка. Дніпропетровськ. 7.04.2006"), але він, поза сумнівом, дотепник (чудовий вірш "Псалом братерству").

Не все подобається у Мар'яни Савки, але інтимна лірика - пристойна.

Загалом книжка непогана, та я б побажав авторам більш досконалої форми вірша (у збірці в цьому відношенні бездоганні лише вірші Жадана, Коцарева та Кіяновської). Бо інакше автори будуть, як у вірші Кіяновської, "архангелами, що випадають з крил"...

Аж тут... натрапив на післямову Віктора Неборака до цієї книжки: "Як би я хотів, щоб ця поезія, як і поезія інших поетичних роїв і сотень, перетворювала самим фактом свого існування примітивне мовлення штатних балакунів у фонові шуми, в безсенсовне бубоніння і врешті-решт у тишу. Від Києва до Харкова майже така ж сама відстань, як і від Києва до Львова. Ця поетична дуга здатна освітити всі українські землі, включно з таврійськими степами і півостровом Крим. Вона сама себе живить і незалежна від ТЕС, ГЕС, АЕС, постанов Кабінету Міністрів і Національної спілки письменників України. Поезія сама себе живить, бо вона -свавільна і вільна".

Залишилося незрозумілим, чи будуть видані наступні антології, оскільки в Києві Сергій Жадан це заперечив, а у Львові сказав, що, можливо, будуть якимось чином пов'язані з футболом.

Слід чекати віршів про Лобановського та Мілевського?

Валерій СЕРДЮК
для "Урядового кур'єра"