НOРМOТВOРЧІСТЬ

 

В Україні досі не розуміють суті цього терміна

Нині в інформаційному та законодавчому просторі дуже часто використовуються терміни "єдине вікно", "єдиний офіс", принцип організаційної єдності. Однак не тільки автори статей, а й нормативних актів (особливо представники органів місцевого самоврядування) часто не розуміють самої суті цих термінів та різниці між ними і використовують їх у випадках, де цього робити не можна.

Від принципу організаційної єдності...

Терміни "єдине вікно" та "єдиний офіс" почали використовувати в 2002 - 2004 роках при започаткуванні принципово нової системи обслуговування місцевою владою суб'єктів господарювання при видачі їм дозвільних документів. Тоді у ці поняття вкладалася ідея об'єднання всіх дозвільних служб в одному приміщенні, чим вагомо спрощувалось життя підприємцям при проходженні дозвільно-погоджувальних процедур.

Загалом на початку двохтисячних років після позитивних зрушень у сфері ліцензування (передусім після прийняття відповідного закону) постала гостра потреба змінити всю систему надання дозвільних документів. Життя висувало різні варіанти реформ, але об'єднання "дозвільних" посадовців під одним дахом було найвдалішим. Ефект від цих ініціатив дав змогу в 2-3 рази скоротити грошові та часові витрати підприємців, які зверталися до "єдиних вікон" та "єдиних офісів", експериментально створених при міськвиконкомах та райдержадміністраціях.

Однак для легітимного функціонування таких "вікон" та "офісів" не було законодавчого підгрунтя. Тому, враховуючи позитивне впровадження європейських принципів, Держкомпідприємництва виступив з ініціативами, які в подальшому знайшли відображення у Законі "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", прийнятому 9 вересня 2005 року. У ньому офіційно зафіксовано принцип організаційної єдності, який передбачає наявність адміністратора. Новизною була не тільки норма щодо забезпечення видачі дозволів в одному приміщенні, а й запровадження якісно нового підходу з їхньої видачі - можливість не проходити всі процедури самостійно, а "доручити" адміністратору, який робитиме це безкоштовно.

Принцип організаційної єдності поширюється на всі види документів дозвільного характеру, що видаються місцевими органами, і за своєю суттю полягає в фактичному об'єднанні принципів "єдиного вікна" та "єдиного офіса". Згідно із законом, суб'єкту господарювання надано право вибору способу отримання документів дозвільного характеру: безпосередньо за зверненням у відповідні місцеві дозвільні органи, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні ("принцип "єдиного офіса") або за зверненням до адміністратора (принцип "єдиного вікна").

Тобто "єдиний офіс" - це фактично об'єднання всіх дозвільних служб в одному приміщенні, де підприємець самостійно проходить усі необхідні процедури, а при "єдиному вікні" - він лише здає одній особі (державному адміністратору) необхідний пакет документів і через встановлений законодавством час приходить отримувати вже оформлений дозвільний документ.

Принцип організаційної єдності реалізували через створення при райдержадміністраціях та міськвиконкомах міст обласного значення дозвільних центрів, де обслуговують підприємців. Запровадження дозвільних центрів на законодавчому рівні підтвердило прогресивність цих інституцій, хоча й викривало окремі неузгодженості, з якими вони стикались у своїй діяльності.

Головною перешкодою ефективної роботи дозвільних центрів було небажання окремих місцевих дозвільних органів взаємодіяти з адміністраторами, забезпечувати їх необхідною інформацією, а то й узагалі саботування ними участі у роботі центрів. І це попри ефективність та позитивне загальне сприйняття таких новацій, підтверджене офіційними статистичними даними, що надходили до Держкомпідприємництва від облдержадміністрацій. Загалом, за експертною оцінкою, через дозвільні центри здійснюється видача місцевими дозвільними органами понад 80% документів дозвільного характеру.

... до універсаму послуг

Як показала практика, спостерігалася перевага звернень суб'єктів господарювання саме до адміністраторів, а не до представників місцевих дозвільних органів. Це свідчить про підвищення довіри підприємців до адміністраторів, робота яких мінімізує кількість корупційних випадків через зменшення контактів з посадовими особами дозвільних органів.

Ця тенденція слугувала додатковим аргументом для розробки законопроекту (реєстраційний N 7176 від 28.09.2010), згідно з яким пропонується перейти від "змішаного" типу діяльності дозвільних центрів до принципу "єдиного вікна" (тобто видачі дозвільних документів виключно через державного адміністратора).

Загалом, крім дозвільної системи, принцип "єдиного вікна" широко застосовується в чинному законодавстві, що регулює інші сфери діяльності. Зокрема в системі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Нині є прагнення розвивати систему взаємовідносин влади та населення, поширюючи європейські стандарти та вітчизняні напрацювання не лише на обслуговування підприємницького загалу, а й решти громадян.

Так, у Верховній Раді України зареєстровано два законопроекти: реєстраційний N 6020 (внесений Кабінетом Міністрів) та реєстраційний N 6199 (внесений народним депутатом України В. Коновалюком), якими передбачено створення "центрів надання адміністративних послуг (універсамів послуг)". На сайті Міністерства юстиції розміщено чергову редакцію розробленого ним законопроекту, який також має ідентичні норми щодо створення та функціонування "універсамів послуг".

Згідно з цими проектами, вказаний центр є організаційною формою надання адміністративних послуг, за якої в одному приміщенні можна отримати максимально можливу кількість таких послуг незалежно від того, який адміністративний орган їх надає. Органи влади, які надають адміністративні послуги на відповідному територіальному рівні, зобов'язані брати участь у діяльності універсаму послуг через направлення своїх працівників на виділені їм робочі місця та (або) опрацювання отриманих через міський універсам послуг документів. Тобто пропонується поширити принцип "єдиного офіса" і на сферу надання адміністративних послуг, що надасть помітного поштовху у розбудові цієї системи.

У той же час Закон "Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом "єдиного вікна" (від 21 жовтня 2010 року N 2623) принципу "єдиного вікна" надав нового звучання. І тут варто висловити певні застереження щодо правильності його практичного застосування. Цей закон визначає спосіб взаємодії уповноваженого органу і суб'єкта інвестиційної діяльності з метою підготовки та видачі пакета документів, який дає право на реалізацію інвестиційного проекту. Така взаємодія передбачає складання оперативного плану, в якому чітко прописується, що робить уповноважений орган, а що - заявник. Цей підхід не зачіпає саму суть "єдиного вікна", а лише прописує його організаційну процедуру.

Тож аби запобігти негативним наслідкам неузгодженості законодавчих актів між собою, а відтак і хаосу в їх виконанні, слід забезпечувати ЄДИНИЙ підхід у формуванні державної політики у відповідних сферах управління, чітке застосування чинних норм законодавства. Вдосконалюючи процедури надання послуг населенню, посадовці мають виважено підходити не тільки до встановлення норм у законодавстві, а й до висвітлення відповідної інформації у ЗМІ. Тільки тоді Україна матиме справді європейське законодавство і злагоджену систему взаємодії влади, бізнесу та населення.

Олександр АНДРЄЄВ,
директор департаменту дозвільної системи
Державного комітету України з питань регуляторної
політики та підприємницт