Про те, як російська окупаційна влада продовжує політику залякування нелояльних до неї людей, чому з кримських татар посилено ліплять образ ворога, яка позиція Меджлісу з постачання дніпровської води в Крим — на ці та інші запитання Рефат ЧУБАРОВ відповідав в ефірі телеканалу «ДІМ».

— Рефат-ага, ось пан Мемедемінов вийшов на свободу. Це, звісно, дуже добре, але буквально днями відбулися нові обшуки, затримання, пред’явлення нових звинувачень передовсім кримським татарам. Що це все означає?

— Це означає, що російська окупаційна влада продовжуватиме свою політику залякування всіх тих людей, які живуть у Криму. Передовсім тих, які не сприймають окупацію, не лояльні до окупаційної влади. Повальні арешти, обшуки, незаконні вироки, судилища — це інструмент залякування не тільки для залякування, а й витіснення людей за межі півострова. Окупаційна влада намагається, щоб люди як порятунок від загроз, які над ними нависають, обирали один шлях — виїзд із Криму.

— Учорашні затримані — один росіянин і один українець з материкової частини України. І це несподівано, тому що до цього багато десятків затриманих, засуджених були кримські татари. Ось цей фокус на кримських татар чому?

— Тому що кримські татари — консолідована етнічна спільнота, єдина в неприйнятті російський окупації. І саме кримські татари як цілісний народ належать до небажаних, нелояльних. Це все політика попередніх століть з часів Катерини II.

— Таке відчуття, що із кримських татар посилено ліплять образ ворога.

— У Криму для кримського обивателя створюють два такі вороги: кримські татари і Українська держава. Усі явища, в яких є слово «українське», або якась риса — українська мова, українські школи, етнічні українці.

— Чи можемо повернутися до процесів політичних ув’язнених і політичних процесів? Розкажіть про процес Мустафи Джемілєва.

— Вони підняли всі ті попередні свої звинувачення, зокрема нібито незаконне зберігання зброї, з використанням якого було скоєно, з їхньої точки зору, злочин. Російські окупанти одночасно відновили три кримінальні справи: проти Мустафи Джемілєва, проти мене як голови Меджлісу і проти Ленура Іслямова. І всі ці справи зараз ідуть паралельно, і ми бачимо, як їх підводять. Процедура розгляду має такий вигляд, щоб прийняття рішення підвести до одного часу.

— Навіщо?

— Позиція російської окупаційної влади, Російської Федерації на міжнародних майданчиках така: ми, мовляв, не переслідуємо кримських татар, а лише тих, хто порушує закони. І серед тих, хто порушує закони, екстремісти і терористи. Ми не переслідуємо мусульман. Ми переслідуємо тільки тих, хто сповідує якісь течії, що загрожують безпеці, здоров’ю людей.

—Хізбут-Тахрір?

— Так, Хізбут-Тахрір, свідки Єгови. Російська Федерація намагається саме так якщо не привернути до себе симпатії, то принаймні трошки знизити неприйняття Росії на міжнародних майданчиках.

І тому нині Росія (знаємо точно, бо маємо певні документи) дуже ретельно готується до кримської теми на майданчиках Ради Європи. І ось буквально на осінній сесії, яка проходитиме в режимі онлайн, однією з головних тем буде, з точки зору Росії, Крим. Вони намагатимуться виставляти всі ці свої пропагандистські заготовки.

— Вони розкажуть, що є терористи, екстремісти, а є побутові злочинці. І далі що? Вони з цим приходять в ОБСЄ або їдуть до Гааги в суд, де розглядають український позов щодо переслідувань?

— Гадаю, що в Гаагу вони ще не скоро поїдуть — доки не буде більшої консолідації міжнародного співтовариства. Ми були свідками виступу деяких міжнародних лідерів, зокрема президента Франції, на засіданні Генеральної Асамблеї. Вони давали жорсткі оцінки діям російського керівництва, зокрема президента Путіна, не називаючи його на ім’я, із приводу отруєння Навального. Отруєння навіть однієї людини цілеспрямовано — це тероризм на державному рівні, якщо це рішення ухвалювали керівники держави.

Це все правильно, і така реакція потрібна. Але потрібніша реакція тоді, коли вже сьомий рік Росія веде війну проти свого сусіда України. Нам треба домагатися більшої консолідації міжнародного співтовариства, щоб дочекатися того часу.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат ЧУБАРОВ. Фото з сайту galinfo.com.ua

— Чи стежите за долею кримських політв’язнів, допомагаєте їм?

— Не буває жодного дня, щоб я або колеги — Мустафа Джемілєв й інші члени Меджлісу — не зв’язувалися з родичами, адвокатами кримських, кримськотатарських політв’язнів. І звісно, намагаємося в різних формах надавати допомогу сім’ям, дітям. Але коли кажу «ми», треба долучати десятки тисяч людей у Криму. Весь народ допомагає їм.

— Наскільки складно організувати і координувати роботу Меджлісу і життя кримськотатарського народу після того, як Меджліс було заборонено у Криму і після всіх переслідувань — політичних і кримінальних?

— Сама організація не проходить складно. Складно реалізовувати ті рішення, які ми ухвалюємо, в окупованому Криму. І передусім дуже складно захищати людей. Суть російської окупаційної влади полягає в тому, що в багатьох сферах, які формально нібито навіть захищені законодавством країни-окупанта, будь-яка активність кримських татар, наприклад вивчення кримськотатарської мови, відкриття шкіл — це особлива увага ФСБ.

— І увага аж ніяк не радісна?

— Вона спрямована на те, щоб змусити просто активних людей зійти нанівець. Сьогодні вияв будь-якої громадянської активності в Криму — це виклик окупаційній владі. Ось у цьому труднощі.

— І ще про одну важливу тему. Водна проблема у Криму день у день загострюється. Місцеві ЗМІ пишуть: у діжках, які кримська влада хоче поставити на цілодобову охорону, цитую: «гуляє луна освоєння грошей». Хоч графік відключення води в сімферопольських районах регулярно порушують. Порожні баки ніхто не наповнює. Відео про це опублікував на своєму YouTube-каналі кримський блогер Заїр Баккал. Сині діжки є, а води немає. А навіщо вони тоді поставили ці діжки?

— На це запитання важко відповісти. Мені спадає на думку тільки одне пояснення. У когось була змога не просто їх придбати, а придбати у потрібній компанії в потрібних людей і на цьому заробити.

— Тобто вкотре вкрасти гроші?

— Хтось на цьому заробив, і все, не більше.

— Поговорімо більше про воду з вашого дозволу. Чи для вас несподіванка те, що відбувається з водою в Криму?

— Ні, це не несподіванка. Але для кримських татар, які, крім цієї землі, нічого в цьому світі не мають (це їхня батьківщина), це дуже болюча тема. Річ не тільки в тому, що в Криму не вистачає води. Брак води і та форма її видобування, яку застосовують російські окупанти, знищує Крим. Ми це усвідомлюємо.

— Це хижацтво?

— Це хижацтво, адже щобільше підіймається глибинних вод, то більше морська вода заповнює ніші, які звільнилися. Крим, за великим рахунком, — це подушка, яка стоїть на водній поверхні. Навколо Азовське, Чорне моря. І що більше знизу відбирають прісні води, то вище піднімаються солоні. Так Крим засолюється.

— Усі росіяни, зокрема й так звана кримська влада, звинувачують Україну, українську владу, українців у тому, що ми, мовляв, своїх співгромадян обмежуємо або там якось обмежуємо. Що б ви їм відповіли на ці звинувачення?

— Тут можна багато і правильно говорити про міжнародне право, зокрема обов’язок країни-окупанта піклуватися про людей і організовувати життя на окупованих або контрольованих ними територіях. Але я б, напевно, сказав інше. Крим не зможе розвиватися без постачання дніпровської води, тож замість того, щоб намагатися звинувачувати державу, в якої вкрали, окупували частину територій треба просто сідати і говорити з Києвом про правила забирання з цієї території.

— Ви гадаєте, що дійде до цієї розмови?

— Гадаю, що нині ні, але це єдине рішення, щоб Крим розвивався і нормально забезпечувався водою. Інших умов немає.

— Окремі українські політики вслід за російськими керівниками заговорили, що, може, варто організувати якісь гуманітарні рейси з водою в регіони Криму, які особливо потребують. Мовляв, у діжках возитимемо у Армянськ воду. Це пропонують українські політики — деякі. Як би ви оцінили ці висловлювання і перспективність таких проєктів?

— Такі люди абсолютно не знають Криму й не розуміють суті проблеми нестачі води. Якщо говоримо про питну воду для населення Криму, то її досить. Необхідно тільки її збирати, використовувати раціонально. У Криму не вистачає води для того, щоб колонізувати його у всіх напрямах і насамперед заселяти його сотнями тисяч громадян Росії. У Криму побудовано сотні багатоповерхових будинків, цілі містечка навколо Євпаторії, Сімферополя, Севастополя, і це все росіяни, передусім люди, які служать у каральних органах. Так відбувається заміна етнічного та демографічного складу Криму. Тому всі, хто ратує за постачання дніпровської води у Крим, ратують за те, що російська колоніальна влада в Криму витісняє, виганяє звідти місцевих жителів.

— Російські ЗМІ говорять про можливість реалізувати такий проєкт, як опріснення води. Що ви думаєте про це? Наскільки це реалістично?

— Їдучи до вас у студію, читав на цю тему міркування. Є такий голова Кримського водного комітету Вайль від окупаційної влади, і він про це розмірковує. Теоретично все це можливо. Гадаю, що можливо і практично, але це величезні фінансові й енергетичні ресурси. Їх нині у Криму немає, попри те, що там побудували дві великі теплоелектростанції. Але якщо навіть це вдалося б, то це додаткове погіршення екологічної ситуації, тому що випарювання морської води — це вивільнення дуже великої кількості солі, її треба кудись зсипати.

— Після величезних інфраструктурних об’єктів — мосту, траси «Таврида» — Росія готова вкладати і в змозі реалізовувати такі масштабні інфраструктурні об’єкти, як опріснення або водний трубопровід з Кубані?

— Уже ні, тому що міст і вся транспортна структура в Криму були підв’язані до військових цілей і завдань Російської Федерації на окупованій території Криму. Буквально місяць тому було офіційне повідомлення, що всі цільові програми, раніше оголошені в Криму, істотно скорочуються. На найближчі роки Росія вже виснажена у грошових запасах, і ще раз хочу повторити, що вона не зацікавлена в розвитку Криму як території багатофункціональної насамперед для людей. Якщо хтось себе ще тішить ілюзіями, що Росія розвиватиме Крим як курорт, то не розвиватиме. Вона до цього буквально напередодні окупації, в період підготовки до сочинської Олімпіади, вклала в ту територію близько 50 мільярдів доларів. Ось це її основний курорт, і їй треба там ці гроші виправдати. Крим вона перетворила на військовий плацдарм, військову базу, і на це в неї завжди гроші знайдуться. На інші речі, зокрема водогони, немає, тим більше Ставропольський, Краснодарський край самі дуже страждають від нестачі води.

— Чи є позиція Меджлісу кримськотатарського народу щодо води?

— Жодного постачання води доти, доки Росія не визнає Крим окупованою нею територією і ми не сядемо за стіл переговорів, щоб обговорювати умови виходу Росії з Криму і відновлення суверенітету Української держави над Кримом. Тільки це.

— Від 0 до 10 оцініть імовірність нападу на Україну, хоча б на точку витоку Північно-Кримського каналу з боку Криму?

— Не знаю, яка цифра, це висока ймовірність. Моя оцінка 8. Загроза нападу Росії, щоб повністю на себе перенаправити водні ресурси Дніпра, в межах того, що було до окупації. Ця загроза дуже висока.

— У Криму, Севастополі нещодавно пройшли так звані вибори. Чи брали участь у них представники кримськотатарського народу? Як ви оцінюєте процес виборів і підсумки, що ми бачимо, так би мовити, на табло?

— Триває сьомий рік окупації, і зрозуміло, що окупаційна влада робить все, аби люди були залучені в ті процеси, які їй необхідні. Так звані вибори, які проводить окупаційна влада, — дуже необхідна для Москви картинка. Вона посилається на проведені нею вибори, зокрема намагається говорити про те, що в них з кожним разом дедалі більше бере участь кримських татар. Зрозуміло, якась частина людей у цих виборах бере участь, насамперед залежні від окупаційної адміністрації — працівники бюджетних організацій, учителі, лікарі. Але говорити, що кардинально змінилися настрої кримськотатарського народу і вони змирилися з цією окупацією або її сприймають, не можна. Такого просто немає.

— Якось ви засуджуєте представників кримськотатарського народу, які беруть участь у владі або йдуть на вибори чи навіть перемагають на цих виборах? Є така позиція?

— Ми закликаємо людей, щоб вони, попри все, не долучалися до цих процесів. Але якщо говорити про засудження того, що відбувається з людьми в Криму і в яких ситуаціях вони опиняються, я схильний більше засуджувати міжнародне співтовариство, міжнародні інститути, Українську державу, ніж тих людей. За великим рахунком, тих людей в 2014 році ми залишили без захисту. Ми — це Україна.

Укрінформ