Ще пів року тому Норвегія тримала певну дистанцію щодо війни в Україні. Звісно, там гостинно надавали притулок українським біженцям та опікувалися ними, але з військовою та фінансовою допомогою не поспішали. Тепер ця скандинавська країна входить до числа тих, які активно нас підтримують, стверджує голова Рівненського регіонального відділення Асоціації міст України Рівненський міський голова Олександр ТРЕТЯК, який побачив усе на власні очі.
— Олександре Віталійовичу, чому Норвегія?
— Побував там на запрошення Норвезької асоціації місцевих і регіональних влад, яка взяла на себе всі витрати, пов’язані із п’ятиденним візитом, тож не залучав бюджетні гроші. Кажу про це, щоб зняти будь-які можливі маніпуляції. Мене сприймали там не лише як представника Асоціації міст України, а й як посланця нашої держави.
— Особливо з огляду на те, що ви зустрічалися із прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гар Стере. Поділіться враженнями.
— Ми зустрічалися у двох форматах: сам на сам і на саміті місцевого самоврядування, де було 500 мерів з усієї Норвегії. Прем’єр ділився необхідністю допомоги Україні й хотів відчути підтримку зали. І відчув. Самоврядування в Норвегії — велика сила. Без погодження Асоціації місцевих і регіональних влад ні уряд, ні парламент не ухвалять жодного рішення щодо місцевого розвитку.
Мій виступ на саміті стосувався нинішньої війни, яку розв’язала проти нас росія. На прикладах розповів про розвиток національно-визвольного руху в Україні, Голодомор та важливість визнання його геноцидом українського народу. Два міста в Норвегії вже ухвалили такі рішення. Якщо їх стане більше, то й парламент цілком логічно прийде до цього. А нинішня ситуація доводить, що геноцид українців у центрі Європи в ХХІ столітті, на жаль, триває.
— Оскільки саміт мерів підтримав ваш виступ оплесками, це вдалося.
— У Норвегії наші дипломати дуже плідно працюють. Вдячний їм і зокрема виконувачці обов’язків Посла України Лілії Гончаревич. І якщо ще пів року тому Норвегія тримала Україну, скажу так, на певній відстані, хоч тут щиро приймали наших біженців, опікувалися ними, то тепер країна активно надає і військову, й фінансову допомогу. Зокрема, ухвалено рішення про передачу восьми танків Leopard і 7,5 мільярда євро фінансової допомоги впродовж п’яти років. Ці кошти вирішили взяти з Нансенс-фонду — недоторканного запасу, який формується із продажу нафти й газу для використання в найкритичніших ситуаціях. Ці кошти залишалися недоторканними із часів Другої світової війни, тому рішення парламенту та уряду безпрецедентне.
Після розв’язання росією війни в Україні Норвегія стала найбільшим постачальником газу в Європу. Половину допомоги спрямують на підтримку наших захисників, решту — на відновлення України через муніципалітети і наголошують на максимальній прозорості використання коштів.
У темі енергозбереження Рівне ще з 2015 року співпрацює з Північною екологічною фінансовою корпорацією NEFCO, реалізувавши певні проєкти зокрема в закладах освіти. Головний донор цієї програми — уряд Норвегії, бо енергозбереження там перебуває на рівні суспільної філософії. Якщо хочемо змін на краще, нам треба мати волю до них.
— Ви зустрічалися з мером Осло, столиці Норвегії, та з мером міста Фредрикстад. Що корисного винесли для себе із цих зустрічей?
— Мер столиці Маріанна Борге була приємно здивована тим, що Рівне стало переможцем програми NetZeroCities. 973 тисячі євро грантових коштів буде спрямовано на зниження викидів вуглекислого газу аж до повної відмови від них до 2050 року і підтримку чистого довкілля. Переможцями цієї програми, яку фінансує Євросоюз, стали 52 міста, серед яких Мадрид, Амстердам, Варшава, Будапешт.
Нам може прислужитися позитивний досвід Осло, яке позиціонує себе як зелена столиця Європи. У місті 700 тисяч жителів. Гасло «Повернемо місто людям» звучить просто, але за цим стоїть титанічна щоденна робота мерії. Вони мотивують людей пересуватися містом на громадському транспорті, залишивши автомобіль удома чи на околиці, якщо громадяни приїхали із глибинки. В Осло існує екологічний збір за в’їзд у місто, в’їзд на територію лікарні. Паркувальні майданчики дуже дорогі, центральні вулиці перекрито для особистого транспорту. Так мотивують людей їздити громадським. А це метро й автобус, на які діє єдиний квиток, що коштує 4 євро на годину. Але це значно дешевше, ніж оплатити паркування власного автомобіля.
У місті розбудовують пішохідну та велосипедну інфраструктуру. І, стверджує мер, на вулицях стало вільніше і легше дихати. У нас ця робота попереду. Оптимізуватимемо транспортну модель Рівного, робитимемо акцент на екологічні тролейбуси, які в нас є. Десь обмежимо рух, десь зробимо його одностороннім.
У ратуші Осло, де працює мерія, щороку нагороджують лауреатів Нобелівської премії. Пані мер продемонструвала розміщену тут виставку, присвячену Україні та нашому Центру громадянських свобод, який цього року став лауреатом Нобелівської премії миру.
А з мером 100-тисячного міста Фредрикстад, де нині чимало українців, активно опрацьовуємо ідею партнерства. Для нас це означатиме і можливість прямих інвестицій, і запозичення технологій, зокрема в будівництві доріг, і використання їхньої сучасної техніки. Вони щиро готові цим ділитися. Через регіональне відділення Асоціації міст України на Рівненщині залучатимемо більше територіальних громад до горизонтальної співпраці з муніципалітетами Норвегії.
— А що могли б запозичити нові норвезькі друзі в рівнян?
— Гадаю, оперативність і гнучкість роботи наших комунальних служб. Пригадуєте, вже напровесні в нас випав сніг? І рівняни не відчули жодних незручностей завдяки злагодженій роботі комунальників. Приміром, в Осло оперативності не помітив. Можливо, тому, що сніг для них — звичне явище, не знаю. Коли погіршуються погодні умови, у них настає колапс міського життя: зачиняються школи, дитсадки. Ми ж узимку працювали навіть без світла.
Ще норвежці зацікавилися досвідом роботи наших медиків. У нас хороші показники боротьби з коронавірусом, вже не кажу про роботу в умовах війни, із внутрішньо переміщеними особами. Вочевидь, уже незабаром прийматимемо в себе представників місцевого самоврядування з Норвегії, бо є досвід, яким ми готові поділитися.
До речі, розповідав про це там представникам місцевої преси. У Норвегії в пошані саме паперові газети — люди залюбки їх читають. Проблем у спілкуванні не було, оскільки англійською норвежці володіють на належному рівні.
— Ваша англійська — ключ до сердець європейців. А чи довелося в Норвегії послуговуватися рідною мовою?
— Звичайно! Із задоволенням взяв участь у форумі з нашими біженцями, поспілкувалися. Загалом наші люди почуваються добре, якщо не враховувати доступу до медичних послуг: їх треба планувати дуже заздалегідь.
А ще було таке. Підійшов до станції метро в Осло і раптом почув: «Добрий день, Олександре Віталійовичу! Ми з Рівного, пригадуєте, ви нам відзнаки вручали?» Це було двоє підлітків, які переїхали сюди з батьками.
Ось такий насправді тісний наш світ. Українці (це і представники нашої діаспори, й ті, хто долучився до них вже після 24 лютого 2022-го) щодня о 17.00 приходять до парламенту Норвегії із синьо-жовтими прапорами і виступають проти російської агресії, виконують наш гімн, спілкуються. Згодом ідуть до посольства росії й вимагають забиратися з України. А поліція Норвегії їх супроводжує. Ось, подивіться (вмикає на телефоні відео, де українці дружно співають «Батько наш — Бандера, Україна — мати»). Сумнівів у нашій перемозі немає, адже з нами весь цивілізований світ. Відчув це на собі.
ДОСЬЄ «УК»
Олександр ТРЕТЯК. Народився 13 грудня 1985 року в селі Липне на Волині в сім’ї лікарів. Закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет в Рівному за спеціальністю «Англійська мова та література» і магістратуру Львівської богословської семінарії. Працював ректором Рівненської духовної семінарії, з 2014-го був волонтером у зоні АТО. 2020 року його обрано Рівненським міським головою.
Одружений, виховує сина.
Ми в Google+