Григорія Фастівця добре знають у рідній йому Бурині на Сумщині та за її межами завдяки пасіці й письменництву. Любов до бджіл ветеран праці перейняв від батька і прадіда і понад 30 років утримує пасіку. З ранньої весни і до пізньої осені клопочеться трудівницями-помічницями: вивозить вулики до села Нова Слобода, де вдосталь медоносів. Григорій Федорович залюбки перелічує їх: котяча верба, осика, берест, глід, дички-яблуні й груші — всього майже два десятки. Про кожен може прочитати окрему розлогу лекцію. А далі розповідає про різні види меду, прополіс, віск, квітковий пилок, маточне молочко, бджолину отруту.

Каже, що саме завдяки бджолам бадьоро почувається у свої 79, активно працює не тільки на пасіці, а й за письмовим столом. Адже Григорій Фастівець — прозаїк, член Національної спілки письменників України. Його твори такі самі добрі й світлі, як і робота бджіл. Ось таке творче двокрилля допомагає пасічникові-письменникові у щоденні, бо виробленої бджолиної продукції вистачає не тільки для родини, а й на продаж.

На пасіках господарюють… письменники

Як, до речі, і його колезі Борисові Ткаченку — почесному громадянинові міста Лебедин, який, за його власними словами, з ліку збився, аби порахувати, скільки літ ходить коло пасіки: скільки пам’ятає себе. Це лише двоє представників багатотисячного загону пасічників Сумщини, які щодня разом із крилатими помічницями роблять надзвичайно корисну і потрібну справу.

Адже, як наголошує в.о. директора департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, бджоли на Сумщині, як і у світі, відіграють надзвичайно важливу роль у підвищенні врожайності перехреснозапильних сільськогосподарських культур. Від їхнього запилення врожайність соняшнику, гречки, еспарцету, люцерни, конюшини, плодово-ягідних культур зростає щонайменше на 25—30%. А без продукції пасік годі уявити розвиток багатьох галузей економіки, зокрема харчової, медичної, парфумерно-косметичної, інших.

Ось чому бджільництво хоч і сконцентроване у приватному секторі, залишається невід’ємною складовою агропромислового комплексу області і йому завжди надавали і надають необхідну державну підтримку і допомогу.

Гривні вуликам не завадять

Як повідомили в департаменті агропромислового розвитку Сумської ОДА, постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 №107 (зі змінами) передбачає напрям «Спеціальна бюджетна дотація за наявні бджолосім’ї». За підсумками 2020-го нараховано 12,6 мільйона гривень 1245 фізичним особам — пасічникам краю за утримування 63 366 бджолосімей. Ще двом пасікам агропідприємств — 33 200 гривень за 166 бджолосімей.

Особливо відчутну фінансову підтримку одержали пасічники Краснопільської селищної ради, яким нараховано понад 870 тисяч гривень. А Липоводолинська та Недригайлівська селищні, Коровинська і Боромлянська сільські, Білопільська і Роменська міські ради сприяли в одержанні з державного бюджету загалом на кожну громаду від 671 до 355 тисяч гривень, що стало істотною підтримкою тамтешніх власників пасік і їх мешканок.

По підтримку і досвід — до Єгошиних

Село Куземин Охтирського району знане з багатьох причин-обставин, зокрема завдяки розташованому тут племінному бджолиному розпліднику ФОП «Єгошин», де розводять бджіл української степової породи. До речі, в Україні схожих немає, а слава про селекційних крилатих трудівниць із цього села давно перетнула кордони Сумщини.

Свого часу Єгошини завезли племінних маток із Гадяча на Полтавщині, де дослідна станція НДІ бджільництва, і на їх основі вивели справжніх трудівниць, що належать до аборигенних і найкраще пристосовані до умов степу і лісостепу. Селекційна робота — лише один із напрямів діяльності ФОП. Тут створили комплексне господарство, де пасічники не тільки можуть здобути цінний досвід і попросити про допомогу, а й знайти все, що потрібно для ефективного господарювання.

Потомствений бджоляр Леонід Єгошин перейняв досвід від батька Ратмира Андрійовича, з яким ще на початку 1990-х узявся за справу. На це пішло півтора десятиріччя, доки все усталилося, тож повноцінну роботу почали аж 2006-го. Нині в їхньому господарстві більш як 370 основних бджолиних сімей, 350 — з основними матками, 2,5 тисячі нуклеусів (невеликий вулик, що використовується для утримання неплідної матки до спаровування з трутнями і для тимчасового зберігання запасної плодової матки), а щороку тут виробляють до 7 тисяч племінних маток, 10 тонн меду, майже 300 кілограмів воску.

На 2 гектарах розташовані парк нуклеусів, платформи для перевезення основних бджолиних сімей, сховище стільників, гараж, підземний зимувальник, столярна майстерня, цех для відкачування меду, житловий будинок тощо. Тобто справжнє бджолине мінімістечко.

Єгошини вже напрацювали масштабну науково-дослідницьку схему, яку гідно поціновано авторськими свідоцтвами, численними нагородами, відзнаками тощо. Хоч, як вони вважають самі, найвища винагорода — авторитет серед колег, які залюбки приїжджають до Куземина, аби запозичити досвід, придбати необхідне для своїх пасік.

Ось і цими квітневими днями, коли розпочинається черговий медовий сезон, вони приймають бджолярів з різними запитаннями і проханнями. Одне з головних — поліпшення якісного складу крилатих трудівниць завдяки чистопородним українським степовим бджолам, що мають цінні продуктивні властивості і виняткові породні характеристики.

«Потруїте бджіл — спалимо пшеницю»

Таку погрозливо-застережливу табличку свого часу довелося побачити поряд із чималим пшеничним полем в одному з районів Сумщини. Що вона означає — пояснювати зайве, адже впродовж багатьох років стосунки пасічників з окремими місцевими сільгоспвиробниками далеко не найкращі. Це підтверджує і Олександр Маслак. Однак він наголошує, що високий градус можна і потрібно знижувати за допомогою багатьох важелів і методів. Серед них регулярні семінари за участі представників усіх зацікавлених сторін — пасічників, аграріїв, органів місцевого самоврядування.

Навіть в умовах карантину впродовж останніх двох місяців за підтримки Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в області провели два таких онлайн-заходи. До них долучилися департамент агропромислового розвитку Сумської ОДА, ГУ Держпродспоживслужби в області, міжрайонне об’єднання бджолярів, асоціації фермерів та приватних землевласників, спілки аграрних підприємств, численні територіальні громади, сільськогосподарські товаровиробники, пасічники та інші.

Мета і призначення — донести до всіх учасників процесу виробництва бджільницької продукції єдині правила, які дадуть змогу захистити інтереси бджолярів і сільгоспвиробників, зробити обопільний бізнес успішним. Належна бджільницька практика адаптована в усьому світі. Вона не тільки підпорядкована максимальному збереження бджіл, а й встановлює виробничі, ветеринарно-санітарні та гігієнічні вимоги, яких потрібно дотримуватися протягом усього виробничого ланцюга.

Серед першопричин — поширення паразитів, хвороб і природних ворогів бджіл, нераціональне застосування пестицидів у сільському господарстві, зменшення природної кормової бази бджіл, несприятливий вплив кліматичних змін тощо. Хоч за останні роки спостерігаємо позитивну динаміку, нині ситуація із загибеллю бджіл все ще складна не тільки на Сумщині, а й в Україні загалом. Тож на семінарах ішлося про обов’язкову реєстрацію пасік та дотримання ветеринарно-санітарних та інших вимог, створення постійно діючих комісій в органах місцевого самоврядування, дотримання законодавства суб’єктами господарювання та пасічниками, регламенти застосування пестицидів і агрохімікатів у разі обробітку сільськогосподарських посівів та запобігання отруєнню бджіл, необхідність широкої просвітницької роботи через ЗМІ та своєчасного повідомлення про обробіток посівів, створення галузевих громадських об’єднань тощо.

Задля легалізації продукції бджільництва Держпродспоживслужба реєструє потужності та операторів обігу харчових продуктів, що стає підставою для її реалізації на внутрішньому й зовнішньому ринках, одержання державної підтримки.

Як бджоли носять мед по малесенькій краплині, так і на Сумщині створюють для крилатих комах усі умови для їхньої щоденної невтомної роботи.

ДОВІДКА «УК»

На 1 січня 2021 року в усіх категоріях господарств Сумщини налічували 132,4 тисячі бджолиних сімей, з яких 131,3 тисячі, або 99%, населення утримує у своїх господарствах. Торік загалом вироблено 4351 тонну меду, що в розрахунку на бджолину сім’ю становить 32,7 кг.

Порівняно з позаминулим роком кількість бджолосімей збільшилася на 9,1 тисячі, виробництво меду — на 0,5 тонни.

Утримують пасіки понад 6 тисяч краян, або на кожного припадає в середньому близько 20 вуликів.