Смак «Країни Мрій»

СВЯТО 

Тут поєднуються традиції із сучасністю

Людмила ЯНОВСЬКА,
Володимир ЗАЇКА (фото),
«Урядовий кур’єр»

Геть усю «Країну Мрій» на Співочому полі, і цьогорічну також, з голодним шлунком обійти нелегко. Тож хоча б ложку тривкого куліша з духмяного казана там перехопити з руки привітного кухаря — мовляв, я добре поснідав удома, а це просто з цікавості скуштую, бо надто лоскоче ніс його запах, — намагався не лише цей парубок.

Поборемося?

Кухар, щоправда, навіщось манив усіх ще й залізною підковою: що, і її трохи проварив, і від неї теж треба було відкусити шматочок, аби справді в житті щастило? Спитати його про це якось не наважилися.

Цим ловлять щастя

Безсилому у «Країні Мрій» робити нічого. Хіба що медитаційним жіночкам вистачить снаги поміряти японське кімоно.

Мелодії з минулих століть

А вже як і малі хлоп’ята в козацьких смушевих шапках перевіряють, хто могутніший, із шаблюками, хоч і з дерев’яними, то що вже говорити про старших від них — на трохи чи й на солідно літ?

На старті!

Бадьорістю треба було запасатися на «Країну Мрій» добряче. Бо куди не подивишся, до кого чи до чого наблизишся — безпристрасно не підслухаєш навіть теревені жіночок із пліткарським присмаком.

Ходіть до мене на бек-вокал!

А якщо твоя душа з тіла вистрибує перед дуже енергійним співаком? Якщо невидима спонука примушує долучитися до покірного старту сумирних козарлюг поряд із вродливицею? Якщо ноги не стоять на місці перед музиками і вперто нагадують, що вони призначені ще й для танцю?

Як заграли ті музики...

Про завершальний акорд творчого неспокою у «Країні Мрій» — потренуватися незадовго до Івана Купайла перестрибнути вогнище із дівчиною-чарівницею на шиї — дехто вже й промовчить делікатно...

А куми нашої довго немає...

Чи ж я не японка?

Після цього  все здолаєш у житті

Та попри все, у «Країні Мрій» в кожного в душі своя музика. Є й така загадкова, що видобувається зі старовинної ліри: біля неї хочеться просто посидіти, помовчати і помислити...