Про те, які виклики постали перед публічним акціонерним товариством «Укрпошта» — одним з найбільших українських підприємств-надавачів якісних сучасних послуг, «Урядовий кур’єр» розпитує його генерального директора Ігоря Смілянського.
— Пане Ігоре, поясніть, чи справді з 1 січня 2019 року Укрпошта не доставлятиме пенсії?
— Доставка пенсій — досить гостре питання, від якого залежить формат подальшої роботи компанії. По суті, це питання, залишиться в Укрпошті 11,5 тисячі відділень чи 4,3 тисячі.
На сьогодні 45% українських пенсіонерів отримують пенсії через Укрпошту. Ми доставляємо тим, хто за станом здоров’я не може прийти у поштове чи банківське відділення, живе в сільській місцевості, де немає нічого, крім пошти. Мережа банківських офісів скорочується. 2017-го було закрито 827 філій банків, цього року — вже понад 700. Причина — економічно не вигідно працювати в селах.
Відділення Укрпошти — не виняток. У середньому кожне з них щомісяця зазнає збитків майже на 3 тисячі гривень. Одна з головних причин збитковості — доставка пенсій за тарифами, нижчими від собівартості. На кожній доставці втрачаємо 19 гривень.
Унікальна ситуація: більшість пошт світу отримують субсидії від держави на утримання неприбуткової мережі. Укрпошта ж не може не те що отримати субсидії, а покрити власні витрати.
Щоб уникнути такої ситуації, ще торік у листопаді міністерства інфраструктури та економічного розвитку і торгівлі погодили новий тариф і звернулися по погодження до Міністерства соціальної політики й Пенсійного фонду. Відтоді нічого не змінилося: 17 наших звернень досі без відповіді. Тариф залишається незмінним з 2004 року, ми надаємо послугу за тарифами 14-річної давності. Актуалізацію пенсійного тарифу не закладено й у проект держбюджету на 2019-й.
Пенсійний фонд не зробив цього навіть після зустрічі з Президентом Петром Порошенком, де було наголошено на необхідності збереження унікальної мережі Укрпошти. Тож більше звернень не буде. Ми підготували антикризовий план, який запровадимо 1 листопада, якщо тариф не буде прийнято. Це означає, що Укрпошта змушена буде оптимізувати мережу в селах, вибудувану під доставку пенсій. З 1 січня 2019 року не доставлятимемо пенсії, закриємо 5—7 тисяч стаціонарних відділень, звільнимо частину адміністративного й виробничого персоналу.
Компанія зосередиться на побудові поштово-логістичного та фінансового бізнесу в містах, а також там, де це доцільно і прибутково. Універсальні послуги, як і раніше, надаватимемо у всій країні.
— Викликає критику реалізація на Чернігівщині проекту пересувних відділень. Невчасно доставлена періодика, очікування машини, нові листоноші, що не знають села.
— Із приводу очікувань на поштову бригаду зазначу, що машина приїжджає за графіком, заздалегідь доведеним до відома жителів села. Відхилення від графіка бувають. Іноді ці затримки — наслідок саботажу на місцях, коли працівники, які звільняються, не передають картки доставки друкованих видань тощо. Але з часом усе виправляємо.
Трапляються зауваження, що раніше пошта працювала в селі п’ять днів, а тепер мобільна бригада приїжджає раз на тиждень. Тож підкреслюю: кількість робочих годин відділень зв’язку не зменшуємо. Мобільне відділення працює не меншу кількість годин, ніж стаціонарне.
Частота робочих днів пересувного відділення напряму залежить від кількості жителів. У середньому вона обраховується з нормативу: до 500 жителів — раз на тиждень, 500—1200 — двічі, 1200—2000 — тричі на тиждень.
Аргументи стосовно наших і не наших листонош, які не знають вулиць чи місцевих жителів, після першого місяця їхньої роботи не актуальні.
— Представники журналістської спільноти констатують падіння накладів передплати в Чернігівській області й пов’язують це саме із заміною стаціонарних відділень на пересувні.
— Не думаю, що відповідь настільки однозначна. Україна, як і інші країни, переживає тенденцію падіння накладів друкованих видань. З усією повагою до колег маю зазначити, що клієнт обирає товар, голосуючи за нього гривнею. Деякі роздержавлені видання виявилися не готовими до реалій ринку.
Пересувні відділення як здійснювали, так і здійснюватимуть передплату, пресу як доставляли, так і доставлятимуть. Тож читачам нема потреби відмовлятися від періодики. Виникає відчуття, що деякі видання роблять собі ведмежу послугу і, панікуючи, спричиняють саме той наслідок, якого найбільше бояться. Роз’яснити, розповісти, донести інформацію з першоджерела завжди корисніше, ніж розганяти зраду.
— Проте у падінні накладів друкованих видань не останню роль відіграє підняття Укрпоштою тарифів на передплату й доставку періодики.
— Укрпошта, виконуючи функції національного поштового оператора, не отримує з державного бюджету жодних дотацій. Підвищення тарифів на цю послугу — крок економічно необхідний. Зміна тарифів має забезпечити мінімальну рентабельність надання послуги. За п’ять років підприємство вже просубсидувало періодичні видання на суму близько 500 мільйонів гривень (різниця між собівартістю і тим, що отримано за доставку).
Ми неодноразово зверталися до ЗМІ щодо використання європейської моделі підтримки друкованих видань. Це відбувається шляхом надання прямих субсидій від держави друкованим виданням чи надання адресних субсидій поштовим операторам, що дає змогу компенсувати зростання витрат і тримати тариф на одному рівні, як це, наприклад, відбувається у Франції. Але поки що я жодного разу не чув активних звернень до Верховної Ради чи уряду від ЗМІ із цією пропозицією.
— Ви закриваєте відділення зв’язку попри те, що багато з них орендуєте за гривню, і стверджуєте, що автомобілі з бригадами економічно вигідніші.
— По-перше, у структурі наших витрат 75% займає фонд оплати праці. Тож навіть пільгова оренда не може врятувати збиткові відділення. Поштове відділення в селі в середньому дає близько 8 тисяч гривень доходу щомісяця і має 11 тисяч гривень витрат (заробітна плата з нарахуваннями, оренда, комунальні послуги тощо). При цьому понад 70% відділень нашої мережі розташовано саме у сільській місцевості.
По-друге, основна відмінність полягає в тому, що замість 15 працівників на 0,1—0,3 ставки відтепер троє здійснюють ті самі функції на умовах повної зайнятості.
Для порівняння: зарплата начальника стаціонарного відділення на 0,25 ставки становить 931 гривню, зарплата (базова, до премій) начальника пересувного відділення — 6500. З огляду на демографічну ситуацію, середній вік листонош та еміграцію в селі, де 300 жителів, знайти заміну листоноші, яка працює за 500—600 гривень і, приміром, виходить на пенсію чи їде до дітей у місто, майже неможливо.
По-третє, Україна не відрізняється у плані тенденцій сектору поштових послуг від інших країн. Демографічна ситуація, падіння обсягів листування й передплати через перехід на цифрові засоби не дають підстав сподіватися на збільшення їхніх обсягів. За умови, що обсяги падають, а витрати на паливо й заробітну плату зростають, довго проіснувати не зможемо.
Пересувні відділення дають змогу і зберегти стовідсоткову присутність у селах, і зробити її прибутковою, без залучення державних коштів.
З огляду на відстані, які листоноші долають пішки чи на велосипеді (що, до речі, заборонено взимку), ми пересаджуємо їх на авто. Це відкриває можливості надавати нові послуги. Наприклад, листоноша не понесе чайник чи праску 15 км, щоб доставити замовникові, а на автомобілі можемо довезти товари навіть у найвіддаленіші села.
Упровадженням складного й витратного проекту за власний рахунок Укрпошта, збираючи на себе негатив (почасти від нерозуміння, іноді з інших причин), намагається не тільки зберегти власну мережу і 100-відсоткову присутність на всій території країни, а й забезпечити громадянам надання повного спектру послуг та організувати належні умови праці власним працівникам.
— Проте у ЗМІ неодноразово з’являлась інформація, що багато ваших співробітників не сприймають цю реформу.
— Виявилося, що не всім потрібна повна зайнятість і ставка листоноші — понад 4 тисячі гривень. Іноді зручніше працювати по кілька годин 1—2 дні на тиждень, отримувати 300 чи 500 гривень, тримати город, господарство, ставитися до роботи як до місця, де лежить трудова книжка, і нарікати на низьку зарплату й на те, що керівництво не цінує людську працю.
Цінує. Тому і підвищуємо зарплатню, забезпечуємо повне навантаження, пересаджуємо на авто, встановлюємо комп’ютери. Якщо людина не хоче працювати повний тиждень і отримувати повну ставку, навряд чи варто казати, що у цьому винний проект.
Блокування ж роботи представниками певної політичної партії взагалі вважаю позбавленим логіки. Адже скаржитися на незадовільну якість доставки і блокувати відділення зв’язку чи поштовий автомобіль, заважаючи поштарям здійснювати їхню роботу, — крок не дуже логічний.
— За підсумками першого півріччя 2018-го компанія зазнала збитків на суму понад 500 мільйонів гривень. Чому так сталося?
— Справді, компанія оприлюднила цифру: 536,7 мільйона гривень збитків за перше півріччя цього року.
Зауважу: лише через збиткові тарифи на доставку пенсії й затягування процесу їх доведення до рівня собівартості за нинішній рік компанія зазнає збитків майже мільярд гривень, і це лише на одній послузі. А збільшення чистого доходу за основними напрямами діяльності в першому півріччі становило 797 мільйонів гривень порівняно з аналогічним періодом торік.
Середня заробітна плата за шість місяців цього року зросла на 40,2%.
Було зроблено колосальні фінансові вкладення в оновлення інфраструктури. Лише за два роки ми придбали більше авто, ніж за попередні десять.
Власним коштом реалізовуємо ще один масштабний проект — комп’ютеризацію відділень. У всіх населених пунктах із кількістю жителів понад 2 тисячі до кінця цього року автоматизуємо всі відділення зв’язку. У межах проекту 1,9 тисячі сільських відділень уперше буде комп’ютеризовано та підключено до інтернету.
— Тож можливий прибуток з’їли оновлення автопарку та комп’ютеризація?
— Можна було показати прибуток. Адже 11 керівників Укрпошти за попередні 10 років її існування так і робили. На папері — прибутки, в реальності — втрата частки на ринку посилок (з 2011-го по 2016 рік) з 63% до 15%, рівень доходу порівняно з головним конкурентом менший у 18 разів. Прибутковість компанії роками формували виведений з ладу автопарк, найнижчі у країні зарплати працівників, занедбані відділення.
Продовжувати цю практику вважаю неприпустимим. Ми змінили напрям з повільного вмирання на системний розвиток.
— Що вже вдалося змінити?
— Вибудувано нову систему оплати праці. Для виробничих спеціальностей упроваджуємо відрядну систему. Той, хто більше зробив, більше отримує. Розроблено мотиваційні програми: оператори і листоноші мають змогу додатково до ставки заробити майже 100% комісійних та преміальних нарахувань. Для працівників центрального апарату запроваджено КРІ (ключові показники ефективності), невиконання яких робить неможливим отримання премії.
Отримали від НБУ ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Це означає, що клієнти зможуть розраховуватися у відділеннях банківською карткою та отримувати готівку із платіжних карт. 5 тисяч терміналів вже закуплено, їх встановлюють.
Укрпошта за підсумками роботи 2017 року піднялася одразу на сім сходинок (33-тє місце) серед 173 пошт світу в рейтингу Всесвітнього поштового союзу за індексом поштового розвитку.
— Упровадження проекту «Сільське відділення» триватиме навіть попри загальне незадоволення?
— Я був би обережний із визначенням «загальне незадоволення». У багатьох територіальних громадах, керівники яких зайняли конструктивну позицію, ввійшли в переговорний процес, проект успішно функціонує. Наведу лише кілька цифр: ще у червні ми планували залишити у штаті Чернігівської дирекції 168 листонош села, за підсумками консультацій із представниками місцевих громад залишили працювати 259 листонош села.
Іноді щоб досягти позитивного результату, варто не змагатися, хто голосніше протестує, а займатися кожному своїми прямими обов’язками: Укрпошті — забезпечувати вчасну доставку посилок, преси, представникам місцевої влади — належний стан доріг і як мінімум адресні таблички на будинках, щоб листоношам не доводилося писати їх крейдою.
Марія ЛАГІДНА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+