— У цьому є й позитив, адже не відбулися передовсім ті фести, які паразитували на державному бюджеті, — сказав завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор. — Пройде певне очищення, і виживуть ті, які затребувані на ринку.
А таки супереч скептикам туристичний сезон-2014 розпочинається жваво. Це засвідчили потоки туристів, які приїжджали помилуватися цвітом сакур в Ужгороді та долиною нарцисів на Хустщині.
Оглядові поїздки — поза конкурсом
Раніше гості Закарпаття бажали бачити конкретні місця — тепер просять ширше ознайомлювати їх із краєм, здійснювати оглядові поїздки. Це вимагає від організаторів туризму поглибленої професійної підготовки, вищої мобільності і технічної озброєності.
Серед молодих, але достатньо добре розвинених видів туризму, — водний. Його географія розширюється: якщо раніше сплави відбувалися лише по Тисі й Ріці, то нині можна спускатися Латорицею, Боржавою, Шопуркою. Видів плавзасобів стало більше — їхній перелік розширився до семи, стверджують туроператори.
Поповнився список дегустаційних маршрутів: крім вина (понад 40 залів) і меду (5), можна куштувати сир (7), леквар (сливове повидло — 1), паленку (горілку) й настоянки (2), діють також 9 міні-пивоварень. У краї нараховується вже дев’ять геотермальних зон. Тож купатися у чанах з настояною на травах термальною водою можна в усіх районах області.
Мінмолодьспорту зацікавлене в тому, щоб перенести до Закарпаття із Криму тренувальні бази для спортсменів. Після кримських місцеве природне середовище найкраще підходить для багатьох видів спорту, адже теплий клімат у краї поєднується з гірським рельєфом. А це створює потрібні умови для тренувань спортсменів.
— Прогнозуємо, що наш край цього року прийме набагато більше відпочивальників, ніж торік, — сказав президент Асоціації туристичних підприємств Закарпатської області Володимир Чепа. — Річ не лише в тому, що практично мертвим обіцяє бути сезон у Криму, через що багато хто поміняє для себе пляжний відпочинок на подорожі в Карпати. Є й інша причина: місцеві підприємці, не отримавши очікуваних прибутків узимку (снігу майже не було), готові зробити все можливе для залучення гостей улітку.
Фінансові проблеми українців можуть позначитися на наповнюваності готелів і кемпінгів у сезоні, що розпочався. Але є й позитив: різке здорожчання євро і долара змусить багатьох вітчизняних туристів переорієнтуватися з європейського напрямку в бік Карпат. На своїй землі ціни рахують у гривнях, отже, вони суттєво не зміняться порівняно з тими, що були в попередні роки. На руку гостям Закарпаття — і висока конкуренція на ринку цих послуг. Торік в області ввели в дію більше десятка нових готелів і комплексів, деякі завершують зводити. Це додає оптимізму.
«Ми — за здоров’ям». Саме так могли б сказати тисячі гостей області, якщо їх запитають про мету приїзду. Відомо, що всі оздоровниці краю в активний сезон будуть заповнені. Тендери із закупівель відбулися успішно для закарпатських санаторіїв і пансіонатів: жоден заклад не залишився без замовлень.
— Можемо одночасно прийняти до 900 рекреантів, — говорить головний лікар санаторію «Поляна» Іван Немеш. — І це не межа, бо є такий резерв, як курсівки. Вони вигідні тим, що дають змогу проходити процедури під наглядом лікарів, повноцінно харчуватися у нас, а проживати у сільських садибах. У приватному секторі ціни за проживання дещо менші, тож можна заощадити кошти.
Закарпатський «Артек»?
Закарпаття могло б після Криму стати всеукраїнським центром зміцнення здоров’я дітей, вважає Володимир Чепа. Для цього є значні лісові масиви, чисте повітря, незабруднені річки тощо. Важливо, що ці ресурси розташовані в різних природно-кліматичних умовах, тож оздоровлення може бути різноманітним, враховувати стан організму.
Та, на жаль, максимально задіяти всі ці ресурси немає змоги через нерозвинену матеріальну базу. На рівні сучасних вимог в області, на думку Володимира Чепи, здатні працювати всього три заклади — у селі Гукливий Міжгірського, Лісарня і Чинадійово Мукачівського районів. З одного боку, вони мають велику базу для приймання, з іншого — відповідають санітарно-гігієнічним і побутовим вимогам.
«Спадок у вигляді півдесятка туристських комплексів, який залишився з часів колишнього СРСР, прикро, але не витримує критики, — впевнений Володимир Іванович. — Нині бідні профспілки туристів до Закарпаття не надсилають, зате підприємства у центрі, на півдні та сході України, а також держава готові фінансувати оздоровлення дітей. Це добрий шанс для власника туркомплексів — «Укрпрофтуру», але скільки можна їздити на старому багажі? Комплекси, щоб відповідали вимогам зміцнення дитячого здоров’я, комфортності, потрібно докорінно реконструйовувати. В інвесторів з’явиться шанс вигідно вкласти кошти, а в дітей — сподівання отримати закарпатський «Артек».
Цього року заклади мають удосталь замовлень на дитячий відпочинок. Ця благодать рано чи пізно закінчиться…
Сільський зелений — дозрів
— Людей цікавлять насамперед подорожі, а не сидіння в номерах, — вважає організатор сільського зеленого туризму, голова Воловецької районної асоціації сприяння туризму «Шипот» Сергій Грига. — Таких закладів, які могли б забезпечити цей вид відпочинку, а до того ж й екскурсоводів-інструкторів, здатних повести людей у гори з наметами, нині можна порахувати на пальцях. Їх до такої практичної діяльності не готують, незважаючи на наявність у вишах області двох факультетів, у назвах яких є слово «туризм».
У цій ситуації дедалі більше функцій перебирають на себе власники сільських садиб. Вони готові не лише вести своїх гостей в усі цікаві куточки, а й пропонують їм комфортні умови проживання за демократичними цінами.
База даних із переліком осель щороку поповнюється десятками прізвищ. Нині в Хустському районі, наприклад, можна зупинитися в двох сотнях садиб. Великий вибір для охочих відпочити в закарпатських сім’ях є на Мукачівщині, Рахівщині, Свалявщині, Виноградівщині та Берегівщині.
В останньому з цих районів голова спілки з розвитку сільського зеленого туризму Шарлотта Чізмар роками розширює і вдосконалює приймальну базу, залучаючи до роботи нових господарів осель. Їхніми послугами щороку користуються тисячі гостей з Угорщини, які після відвідання Закарпаття залишаються задоволеними.
— Потім довго згадують, як разом із господарями готували угорські страви: бограч, гуляш, лангош, човлент, ташколевеш, — каже пані Шарлотта. — Якщо йдеться про групи, то їх запрошуємо в «сало-винні» тури. Цікавим є гастрономічний обрядовий звичай різання свині, а найостанніша пропозиція — традиційне угорське весілля. Воно передбачає, що у сільському дворі разом із туристами місцеві кухарі готують страви.
— Чекаємо й українців, — додає активістка. — Запевняю, що за невелику ціну прийматимемо їх у добротних оселях не гірше, ніж угорців. До слова, тут однаково добре володіють різними мовами, тож бар’єру в спілкуванні не буде.
Ми в Google+