Село Первомайське в поліській глибинці за 16 кілометрів до кордону з росією нині входить до складу Березівської об’єднаної територіальної громади Шосткинського району. Відоме насамперед тим, що в сусідньому населеному пункті Нарбутівка, якого вже, на жаль, немає на мапі, народилися брати Нарбути: Георгій (1886—1920) — видатний український графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків, «Української абетки», та Володимир (1888—1938) — поет-акмеїст, журналіст, видавець, чиї імена залишаються в історії національної культури. Місцеві жителі пишаються знаменитими земляками, зберігають про них пам’ять і вшановують усе, пов’язане з їхньою творчою спадщиною. Віднедавна тут працює музей-вітальня Нарбутів.

Однак, як наголошує голова Березівської ОТГ Надія Артеменко, Первомайське знане ще й тим, що там живуть не тільки працьовиті, а й ініціативні селяни і насамперед селянки, яких вирізняє активна життєва позиція, прагнення до змін на краще, для яких поняття «моя хата скраю» чуже і далеке.

Яскраве підтвердження цього — недавня участь у міжнародному проєкті ООН Жінки «Просування гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок в рамках реформи децентралізації в Україні», який фінансує уряд Канади. Компонент проєкту, що підтримує лідерство та розширення можливостей саме сільських жінок та їхні ініціативи, — «Громада для жінки», а навчання та супровід здійснює громадська спілка «Бізнес Мережа Сільських Жінок».

Улітку 2022 року група місцевих активісток підготувала і подала аргументовану заявку на участь у грантовому конкурсі проєкту за вельми корисним і цікавим напрямом-профілем «Творча майстерня: від фартушка до бізнесу». І перемогла. Тож віднедавна тут запрацювала швейна майстерня, устаткована відповідним сучасним обладнанням, яка ствердила: в селі живуть по-справжньому активні й ініціативні жінки, впевнені у своїх силах.

Під лежачий камінь…

Наталія Мешкова за освітою педагог, в Первомайському живе 34 роки. Нині завідує місцевою філією Березівської публічної бібліотеки, представляє інтереси первомайців як депутат Березівської сільської ради. Добре знає всіх односельців, як і вони її. Саме пані Наталії належить ініціатива участі у проєкті.

Наталія Мешкова каже, що початок повномасштабної воєнної агресії змінив відлік часу для жителів прикордонного села, які потерпають від щоденних обстрілів. Це наклало негативний відбиток на соціально-економічну ситуацію — труднощі із працевлаштуванням, зниження доходів, проблеми у повсякденному господарюванні. Серед них — доступ до дрібного ремонту і пошиття одягу, напірників, простирадл, фартушків, фіранок, штор. Та чи мало таких текстильних та інших побутових речей у сучасних помешканнях, без яких не обійтися?

Відповідно до традиційного укладу, особливо в сільських регіонах, домашніми справами, зокрема речами, займаються жінки. Раніше в українських селах майже в кожній хаті господині мали швейну машинку, яку як цінну реліквію передавали у спадок донькам. Адже жінки в Україні із сивої давнини славилися вмінням пошити або відремонтувати одяг чи побутову текстильну річ. Із часом старе швейне приладдя стало непридатним, а ціни на нове захмарні. Але ж для шиття чи ремонту замало нитки і звичайної голки — навіть різних: потрібні щонайменше швейна машинка, яка коштує чималі гроші і не доступна більшості сільських жінок. Тож і доводиться по такі й подібні послуги їздити до Глухова майже за два десятки кілометрів.

Однак як підрахували місцеві жінки, однією поїздкою не обходиться. Глухівські кравчині беруть замовлення з умовою виконання щонайменше наступного дня. Тобто треба знову вирушати в дорогу. А це не тільки гроші на проїзд, а й дорогоцінний час, нервування: діти залишаються без нагляду, бо, як правило, чоловіки працюють або захищають Україну на фронті. Іншими словами, така побутова незручність обертається проблемою, за розв’язання якої взялися Наталія Мешкова та інші активістки: очільниця Первомайського сільського БК Тетяна Покотило, майстриня-кравчиня Ольга Горох та голова громадського об’єднання «Есмань» Любов Плахова.

Усвідомлюючи, що під лежачий камінь вода не тече, вирішили взяти участь у вищезгаданому міжнародному проєкті, який давав шанс розв’язати гендерно чутливу проблему. Зайве переповідати масив організаційної роботи, яку довелося виконати, починаючи від звичайних розрахунків і закінчуючи обґрунтуванням потрібності саме швацької майстерні. Головне — результат, про який швидко дізналися в сусідніх населених пунктах і по-доброму позаздрили активісткам. Виявляється, і в нинішніх складних воєнних умовах є змога допомогти самим собі, а не просто нарікати на труднощі.

Не вмієте? Навчитеся

Центром, де нині збираються, став сільський будинок культури. Керівництво Березівської ОТГ запропонувало відремонтоване приміщення, на яке з місцевого бюджету виділяються кошти на опалення, освітлення, інтернет тощо. Саме тут розташована швейна майстерня, облаштована за останнім словом швацької техніки і де жінки можуть зібратися, обговорити поточні проблеми, попрацювати.

У межах проєкту отримано комп’ютерну та дві звичайні швейні машинки з оверлоком, ноутбук, кольоровий принтер, флипчарт — для проведення майстер-класів із шиття; комплект меблів — шафу із дзеркалом, стіл-трансформер для шиття, чотири офісні столи, десять стільців, манекен; фурнітуру — нитки, ножиці, мережки, стрічку; фарби для тканини, чотири органайзери, дві настільні лампи, подовжувач тощо.

Облаштування майстерні дало позитивний мобілізаційний ефект, оскільки навіть ті, хто до кравецтва до цього не мав жодного стосунку, нині можуть навчитися не лише ремонтувати одяг і різні вироби, а й шити бодай найпростіші побутові речі. Адже навчання передбачено в межах «Творчої майстерні» — в селі є досвідчені кравчині, готові поділитися досвідом з усіма охочими.

До слова, у селі живе 223 жінки старших 18 років, а ще чимало школярок і зовсім маленьких дівчаток. І тепер всі вони матимуть більше часу для себе та сімейних справ, економитимуть сімейний бюджет, співпрацюватимуть та об’єднуватимуться у мережах тощо.

Як розповідає Наталія Мешкова, першим виробом місцевих швачок став фартушок, згодом додалися інші. Тепер майстрині виготовляють екосумки, багаторазові мішечки для сипучих продуктів, декоративні подушки, багаторазові маски для захисту від COVID, підголівники та рукавиці для захисників ЗСУ, покривала й килимки з використанням техніки печворк, розвивальні дитячі килимки та багато чого іншого.

У найближчих планах — започаткування виробництва з акцентом на місцеву пам’ятку — музей «Мистецька вітальня родини Нарбутів». Тож цілком імовірно, що вдасться започаткувати бізнес — такі вироби знайдуть прихильників насамперед серед туристів, для яких Нарбути становлять особливий інтерес. А також не забувати про себе — готують опитування жінок та визначення інших проблем, які можна подолати самостійно або за підтримки громади. Звісно, в подальшому багато залежатиме  від самих майстринь — їхньої заповзятливості, зацікавленості, бажання продовжувати і розвивати розпочату справу.

Для Березівської ОТГ наведений приклад не єдиний. Як повідомила Надія Артеменко, у цьому ж міжнародному проєкті також узяли участь жінки-активістки з іншого села громади — Землянки. І також виграли грант на втілення проєкту з надання гігієнічних та послуг масажиста, психологічної підтримки через арттерапію.

Поки що задум перебуває на стадії становлення, однак робота триває: найближчим часом тамтешні жінки неодмінно зможуть похвалитися результатом так само, як і їхні землячки.