Катастрофічна посуха цього року і спричинена нею загибель посівів на великих площах знову привернули увагу до того, як запобігти банкрутству аграріїв у таких ситуаціях. Один з дієвих механізмів якщо не уникнення ризиків у хліборобстві, то хоч компенсації їхніх наслідків — аграрне страхування. Це добра альтернатива державному відшкодуванню збитків принаймні тому, що розтягнене в часі. Адже не кожен рік видається кризовим, а страхові премії від страхувальників (тих, хто застрахувався) надходять постійно. Отже, у разі настання катаклізму, що зачіпає багатьох аграріїв, уже заздалегідь накопичено певний запас коштів на відшкодування наслідків.

Що заважає

Однак для розвитку аграрного страхування в Україні існують перешкоди, на яких наголосив генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон. На наступний рік, за його словами, в уряді є ініціатива розвивати напрям аграрного страхування. Однак перша (і, мабуть, головна) перешкода — зависока для аграрія вартість страхових послуг.

Там, де система аграрного страхування розвинена (наприклад у США), частину витрат аграріїв на страхування (страхових премій) компенсує держава. Для бюджету це не марнотратство, навпаки, державі вигідніше щороку спрямовувати аграріям на цю потребу відносно невеликі кошти, ніж одного разу постати перед необхідністю виплачувати одразу величезну суму багатьом постраждалим, як нині в Україні.

У цієї проблеми є ще один бік: недовіра аграріїв до інституції аграрного страхування спричинена, хоч як дивно, поведінкою самих аграріїв як потенційних страхувальників. І тут теж першочергове значення має вартість страхування. Намагаючись зекономити, сільгоспвиробник якщо й укладає договір страхування, то не на повний пакет страхових послуг, а лише на деякі, від тих страхових випадків, які йому видаються найбільш вірогідними.

Потім трапляється біда, яка завдає аграрієві значних збитків, але не та, що передбачена договором страхування. І тоді сільгоспвиробник намагається ввести страховика в оману щодо того, з якої причини загинув урожай. Щоб з’ясувати справжню причину, потрібен страховий комісар, який добре знається на сільськогосподарському виробництві і здатний кваліфіковано розібратися у ситуації. А такі є далеко не в кожній страховій компанії.

І ще одне: наявність страхування була обов’язковою умовою отримання державної допомоги для деяких категорій сільгоспвиробників. Тож сталося так само, як зі страхуванням цивільної відповідальності власників автомобілів: буйним цвітом розквітли сумнівні компанії, які за невелику платню оформлювали нічого не вартий папірець. Він годився лише на те, щоб його пред’явити у державній установі під час отримання бюджетної допомоги. На справжнє страхове відшкодування за таким полісом сільгоспвиробник не міг розраховувати і часто знав про це. Що це, як не підрив авторитету інституції аграрного страхування руками самих же страхувальників?

Механізм є, але нема

Виявляється, механізм розвитку аграрного страхування в Україні давно існує. Ще на початку 2012 року було ухвалено закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Ця підтримка полягала в тому, що аграрії одержували з державного бюджету субсидії в розмірі частини страхової премії за договором страхування.

Є відомості, що така система дала певні позитивні наслідки: за офіційною інформацією, 2017 року було укладено 15 984 договори страхування сільськогосподарської продукції, що на 48,6% більше, ніж попереднього року. За підсумками того року, аграрії за 269 страховими випадками отримали 95,4 мільйона гривень, що на 78,3 мільйона більше, ніж 2016-го. Щоправда, у загальному обсязі страхового ринку частка аграрного страхування все одно сягнула лише 0,6%, але прогрес був помітним.

Був помітним, та не стався. Уже наступного року система дала відчутний збій, розвиток її припинився. Тепер вона вже кілька років фактично не працює з простої причини: коштів на неї не передбачають.

Далекосяжні плани

У Кабінеті Міністрів та Верховній Раді плекають плани розвитку аграрного страхування. Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький недавно заявив, що скоро у Верховній Раді буде представлено законопроєкт, за яким на підтримку аграрного страхування буде передбачено щонайменше 2 мільярди гривень. Але який вигляд матиме сама ця підтримка, поки що не з’ясовано.

На думку заступника міністра, для отримання допомоги за цим напрямом аграрієві достатньо буде подати документи до страхової компанії й уже наступного місяця отримати 50% компенсації страхової премії. Однак багато хто, зокрема деякі народні обранці, висловлюють думку, що компенсувати треба частину не страхової премії, а страхового відшкодування.

Логіку тут зрозуміти важко: виходить, що аграрій мусить роками сплачувати страхові премії у повному обсязі із власної кишені без жодної допомоги. Варто ще раз нагадати, що саме висока вартість страхових премій стримує аграріїв від укладання договорів страхування.

І навіть у разі настання страхового випадку сільгоспвиробник нічого зайвого не отримає. Адже розмір страхового відшкодування зафіксовано у договорі страхування, й автори такої пропозиції із цим погоджуються. Тож хто отримає компенсацію? Страховик? І до чого тут аграрій? Та попри все, така думка доволі поширена, а що вона діаметрально протилежна пропозиції, висловленій Тарасом Висоцьким, помітити неважко.

І останній штрих: навесні з’явилась інформація, що новий законопроєкт про державну підтримку аграрного страхування буде представлено для обговорення у липні. Тепер уже далеко не липень, але річ навіть не в тім. Тоді, за оприлюдненою інформацією, йшлося саме про компенсацію страхових платежів, а не премій. Отже, розвиток аграрного страхування планували шляхом підтримки страховиків, а не аграріїв. Цікаво, як буде цього разу?

ПРЯМА МОВА

Роман СЛАСТЬОН,
генеральний директор Асоціації
«Український клуб аграрного бізнесу»:

— Якби така програма працювала, то цього року таких серйозних проблем, які спостерігаємо нині у південних регіонах, зокрема на Одещині, у Бессарабії, вдалося б уникнути.

Проте бачимо, що страхування в нас не було, а коштів на компенсації постраждалим величезних збитків держава не має. Сільгоспвиробники, за суттю, залишилися сам на сам із цією проблемою. Програма агрострахування на наступний рік буде гарантією того, що сільгоспвиробники у степовій частині України будуть захищені, матимуть фінансову подушку в разі нових природних катаклізмів.

Михайло СОКОЛОВ,
заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:

— Треба взяти до уваги, що зміни клімату не трапляються миттєво. Коли за десять років середня температура змінюється на один градус — це вже великі зміни. Аграрне страхування не мало б сенсу, якби ми були цілковито впевнені, що відтепер, скажімо в Одеській області, посуха ставатиметься щороку. Певна річ, із часом щось таки трапиться, але регулярно таке не відбуватиметься. У такому разі аграрне страхування — це чудовий інструмент, який дає змогу нашим аграріям працювати у передбачуваних умовах.