«Пливе кача» лунала над Кушугумським степом, розривала душу і виймала серце невимовна туга. Ця пісня-біль за загиблими борцями за волю і гідність нашого народу ще з часів прощання з Небесною Сотнею стала символом всенародної печалі від втрати найкращих своїх синів. Сотні запоріжців, що прийшли провести в останню путь невпізнаних героїв неоголошеної гібридної війни, що вмиває кров’ю український схід, просто стали на коліна. Своїми слізьми і квітами вони укрили труни з останками, за якими вже жодним чином, окрім аналізу ДНК, не можна було визначити, кого саме ховають.
Воїни з Іловайського котла
Тоді, понад місяць тому, страшна звістка прилетіла до Запоріжжя — до місцевого моргу везуть загиблих в Іловайському котлі. Пошепки говорили про сотні понівечених тіл. Таку кількість тут не розмістити. Тож працівники облвійськкомату в телефонному режимі намагалися з’ясувати у керівників місцевих підприємств про наявність і місткість промислових холодильників, де можна було б якомога довше їх зберігати.
За інформацією, що просочувалася із Запорізького бюро судмедекспертизи, туди у величезній кількості надходили тіла загиблих військовослужбовців. Коли холодильні камери вже були вщент заповнені, до їх зберігання залучили всі місцеві лікарні, проте місця все одно не вистачало. А десятки мішків із тілами ще продовжували привозити і розвантажували просто під двері моргу.
Як підтвердив заступник запорізького облвійськкома Михайло Логвинов, до моргу обласного бюро судово-медичної експертизи надійшли тіла 87(!) загиблих в Іловайському котлі бійців.
— Це військовослужбовці різних військових частин: і добровольчих батальйонів, і 93-ї бригади, і 51-ї бригади... Але, наскільки можна судити, основна кількість останків — тіла бійців добровольчих формувань, — зазначив полковник Логвинов.
Загальні ж втрати українських військових під Іловайськом становлять понад тисячу(!) осіб. Про це в ефірі одного з телеканалів повідомив командир батальйону спецпризначення «Донбас» Семен Семенченко. Він додав, що зокрема підпорядкований йому підрозділ втратив 45 бійців, 128 поранено, ще 15 бійців вважають зниклими безвісти. Крім того, він додав, що зараз у полоні озброєних сепаратистів перебувають близько 100 бійців батальйону «Донбас», більшість потрапила туди саме в Іловайському котлі.
Впізнатиза ДНК-аналізом
Більшість загиблих упізнати було просто неможливо. Багато тіл, понівечених снарядами, перш ніж їх доправили до моргу, пролежали на сирій землі просто неба 4-5 днів. Чимало з них без кінцівок, з ураженими кулями і вогнем обличчями, зі страшними ушкодженнями. Фахівці передбачали, що процес ідентифікації загиблих бійців може розтягнутися на місяці.
— Розумієте, 90 відсотків тіл, що до нас надійшли, не підлягають візуальній ідентифікації. Вихід — тільки проведення ДНК-експертизи. Наші фахівці проводять забір біоматеріалу. Потім необхідно знайти ймовірних рідних загиблого та взяти біоматеріал у них. І чекати експертизи, яку проводять або в Києві, або в криміналістичному центрі ГУ МВС у Запорізькій області. Таким чином питання видачі тіл розтягується на місяці, — пояснив ситуацію керівник обласного бюро судмедекспертизи Євген Ксензов.
Те, що місцевий морг не пристосований для роботи з такою кількістю загиблих, стало очевидним одразу. А отже визначилася необхідність передбачити подальші ризики, не приведи Господи(!). Та все ж, хочеш миру — готуйся до війни. Тож фахівці пропонують встановити у дворі армійський намет, щоб прикрити процес розвантажування тіл від сусідніх багатоповерхівок, які просто зазирають сюди своїми вікнами. А також поставити у дворі рефрижератор, який вкрай необхідний для зберігання тіл бійців.
Тим часом тут намагалися якнайшвидше ідентифікувати хоча б тих бійців, які за життя мали примітні родимки, татуювання чи медальйони. Але тих, кого можна упізнати, виявилося дуже мало.
Більша частина так і залишилися невпізнаними. Їхні останки зберігаються в тих трунах, рівні ряди яких вишикували просто серед запорізького степу на Кушугумському цвинтарі. Зовсім незнайомі, чужі люди оплакували їх як своїх найрідніших, дорогих і милих серцю. Так, стоячи навколішки і обливаючись слізьми, запоріжці віддавали свою останню данину тим, хто поклав за них найдорожче — своє життя.
Але це неправильно, так не має бути, щоб захисники країни знайшли останній притулок далеко від дому, не оплакані й не вшановані рідними. Тому для встановлення особи кожного з цих загиблих на базі лабораторій обласного бюро судово-медичної експертизи розпочато збір матеріалів та проводять ДНК-експертизи, також створено єдиний всеукраїнський реєстр, куди вносять ці дані.
— У військкоматах організовано роботу з виявлення військовослужбовців, які пропали безвісти або доля яких невідома, в секторах, що відповідають території Іловайського котла, зони проведення АТО, — пояснив заступник військового комісара Запорізької області полковник Михайло Логвинов. — Їхні батьки, родичі будуть проінформовані про необхідність здати матеріали для ДНК-експертизи для подальшої звірки з єдиним реєстром. Для здачі ДНК-матеріалу родичам особисто прибувати сюди не потрібно. Матеріалом для ДНК-експертизи є кров, яку здають родичі, насамперед мати, або батько, або діти, а потім — інші найближчі родичі, у разі смерті попередніх. Здати кров можна в будь-якому лікувальному закладі — поліклініці, селищній, районній, місцевій, обласній лікарнях, військово-лікувальному закладі, або в місці, визначеному командирами військових частин, обласними, районними військовими комісаріатами. Рекомендую також обов’язково приготувати письмовий перелік особливих прикмет зниклого безвісти — це можуть бути шрами, рубці, родимі плями, татуювання, вкажіть про наявність ланцюжків, хрестиків, особистих речей, які він міг мати при собі, тощо.
І шепотітимесакура…
Ще 55 тіл залишалися невпізнаними. Серед них були не тільки герої Іловайська. До Запоріжжя ще й раніше привозили десятки тіл загиблих бійців для їх ідентифікації. І далі зберігати таку кількість останків було вже неможливо. Тому прийняли рішення тимчасово поховати ці останки, до появи родичів та, за їхнім бажанням, імовірної ексгумації. Тіла вже готували до церемонії урочистого вшанування. І от незадовго до дня прощання, за словами полковника Логвинова, тіло ще одного героя впізнали рідні й забрали поховати. Тож на Кушугумському цвинтарі упокоїлися 54 бійці.
Тіло українського героя Віталія Шума рідні впізнали у запорізькому морзі. Хлопець родом із портового містечка Іллічівськ під Одесою. За єдину вільну Україну воював кулеметником першого механізованого батальйону 28-ї гвардійської механізованої бригади. На фронт пішов добровольцем.
Загинув герой біля села Маринівка Донецької області. 16 липня там, у Шахтарському районі, в трьох кілометрах від російського кордону, взвод хлопця потрапив у засідку. Танкова атака противника була повною несподіванкою, тож підрозділу довелося відступити, втративши чотирьох бійців. Серед них був і рядовий контрактної служби Віталій Шум. Він встиг провоював лише дванадцять днів.
Двоюрідний брат Олександр розповів, що Віталій пішов служити за контрактом уже після початку АТО. Цілком добровільно, бо дуже любив Україну та Іллічівськ.
Хлопця урочисто поховали на малій батьківщині. Пам’яттю про нього стане сакуровий сад у дворі його будинку, на якому з’явиться відповідна пам’ятна табличка…
Насамкінець. «Пливе кача» — неслося над степом. У могили опускали труни з найдорожчим скарбом — найкращими синами України. Запоріжці прощалися з ними, і кожен давав обітницю ніколи про них не забути. Згодом, обіцяє місцева влада, на місці поховання українських військових буде встановлено Меморіал воїнської слави і доблесті.
Ми в Google+