Автостанція «Південна» в Києві. За двадцять сьома. Шукаю автобус на Тетіїв. Найближчий — Київ — Іллінці, як підказує розклад, за 20 хвилин. Знаходжу його на платформі: вільні місця ще є, але водій безапеляційно направляє до каси автовокзалу.

Звісно ж, іду і в ще сонної касирки купую квиток за 85 гривень 12 копійок. Потім повертаюся в автобус і хочу зайняти своє місце. Але на ньому сидить якась жінка. Не сварюся (в салоні чимало вільних крісел) і вмощуюся на іншому сидінні.

За 5 хвилин до відправлення всі місця в автобусі вже зайняті. Водій з пачкою гривень в руці заходить до салону й починає «обілечувати» пасажирів. Про себе зазначаю, що в касі квиток купили я і ще два пасажири. Решта розрахувалася з водієм.

Хтось із платформи намагається проникнути в автобус, але дядько з пачкою гривень у руці каже, що вільних місць уже немає. Потім водій виходить з автобуса й вибирає з купюр 300 гривень. Спостерігаю за ним у вікно, бо стало цікаво, для кого приготував Шевченка з Лесею Українкою.

«Це для працівників автостанції, — хтось позаду в салоні автобуса читає мої думки. — Касири, самі розумієте, мають маленьку зарплату. От водії й діляться з ними. Може, й правильно: якщо всі квитки продаватимуть через касу, то ні працівники автовокзалу, ні водії не матимуть від цього зиску. А так...»

Логіка залізна, але позиція не державницька: ми плачемо, що автопідприємства банкрутують, закриваються, автобусні рейси стали збитковими, через що багато їх уже скасовано. Але на трасу вийшов не державний, а приватний перевізник. Комерсант, який не працює, як держава, собі у збиток. І кошти від перевезення пасажирів, які мали б надходити у державну касу, осідають у кишенях приватних осіб. Солідні суми!

Знаю водія маршрутки, який возить пасажирів з одного із сіл Васильківського району до Києва. За два рейси (сам хвалився) «відбиває» денні обов’язкові платежі: шляховий листок, план, бензин і тощо. За решту ж поїздок (як мінімум ще два рейси) готівку кладе собі в кишеню. І його все влаштовує. Він навіть подумує про те, щоб купити власний бусик. Тоді, заплативши 5 тисяч зелених за місце на маршруті, працюватиме, каже, лише на себе.

Не маю нічого проти приватних перевізників (на ринку перевезень їм місця теж вистачить). Але чому держава віддає їм фактично всю денну транспортну виручку, яка могла б працювати на благо країни? Приватні бусики різних розмірів і технічних можливостей окупували не лише передмістя, а й столицю. Вони, по-перше, створюють великі незручності громадському транспорту, а по-друге, забираючи в нього пасажирів, які оплачують проїзд живими грошима. Міським тролейбусам, трамваям та автобусам не залишається нічого іншого, як перевозити переважно пенсіонерів та інших пільговиків.

У Київській міськдержадміністрації про транспортні втрати, яких зазнає столиця через приватних перевізників, добре знають. Член постійної комісії міськради з питань транспорту, зв’язку та реклами екс-директор департаменту транспортної інфраструктури КМДА Сергій Майзель заявив пресі, що Київ втрачає щонайменше 780 тисяч гривень на добу, бо до столиці щодня прибуває і вирушає з неї майже 10 тисяч нелегальних автобусів. І якщо цьому не покласти край, ситуація ще погіршиться: перевозячи пасажирів, незаконні перевізники не платять податків і не відповідають за безпеку пасажирів.

І що ж пропонує пан Майзель? Закрити п’ять автостанцій, що розташовані в центрі столиці і в житлових районах, й замість них… відкрити п’ять нових — на околицях. До речі, в 2017 році планували ліквідувати «Поділ», «Південну» й Центральний автовокзал «Київ», а в 2018—2019 роках — «Дарницю» і «Дачну». Бо, бачите, Міністерство інфраструктури дало позитивний висновок щодо закриття цих автостанцій, які «не атестовані з минулого року і є центром розплідника нелегальних перевізників у Києві». Натомість «зелене світло» пропонували дати атестованим автостанціям високих європейських стандартів.

Одну з таких — «Теремки» — було помпезно відкрито 8 грудня 2016 року в Києві: з 20 платформами, здатними прийняти 450 рейсів за добу, медпунктом, камерою схову, Wi-Fi, кімнатою матері й дитини, міні-готелем і пунктом поліції. Тоді, пригадую, перерізаючи червону стрічку, міський голова Віталій Кличко порівняв автостанцію «Теремки» з аеропортом. Він заявив, що відтепер звідси вирушатимуть у рейси автобуси не лише в Україну, а й до Афін, Парижа, Мілана та ще у багатьох напрямках. Але...

Але автостанція за 60 мільйонів гривень стоїть порожньою, й автобуси з неї не те що до Мілана, а й до Чабанів Києво-Святошинського району не ходять. Натомість приватні перевізники й надалі набивають собі кишені. Мабуть, це комусь вигідно…