Переселенець з Донецька вирощує малину в селі біля Черкас

Роман КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

Він любить пройтися плантацією рано вранці, коли ще сонце тільки починає заливати малиновим сяйвом усе навколо. У краплинах роси виграють дорідні стиглі ягоди малини. Гарний урожай цього літа — ніби бальзам на його, обтяжену житейськими клопотами душу. Адже ніяк не може забути Віктор Олексійович минулого року, коли рослини дуже постраждали від спеки — незважаючи на крапельний полив, вершечки багатьох рослин посохли.

З кількох десятків подвірʼїв невеличкого села Єлизаветівка, що затишно сховалися на узліссі соснового бору неподалік Черкас, одне все ж чимось виділяється. Може, майстерно прибудованим дерев’яним навісом перед будинком? На ньому виграє світло, відбиваючись від невеличкого, «ставочка»-фонтана. Навколо мальовничої водойми — ліхтарики, а у воді виблискують спинами справжні золоті рибки. А може, рядочком дворічних туй, які вказують шлях до просторої альтанки.

Тут нині проживає інженер-металург, теплотехнік, переселенець зі сходу України Віктор Ющенко з сімʼєю. До війни працював в одному з науково-дослідних інститутів Донецька. Велику частину життя віддав здобутій у свій час професії, має 15 винаходів. Однак події в рідному місті круто змінили життя його родини, змусили шукати новий дім та роботу. Спочатку працював у Черкасах таксистом. А потім — захопився землеробством. Придбав будиночок у селі. Почали господарювати разом, пам’ятаючи свої спроби вирощування городньої зелені в Донецьку.

Згадуючи ті експерименти, він тільки усміхається, адже по-суті то були тільки іграшки. Узявши участь у конкурсі грантових програм, який проводив благодійний фонд «МХП-громаді», незабаром одержав грантові кошти для вирощування кропу, цибулі, руколи, базиліку та петрушки. На них придбали булер’ян — піч для опалення теплиці. Ще — насіння, стелажі для зелені, замовили теплицю.

Усе йшло нібито за планом, однак почало підводити здоровʼя. Пробували знайти вихід, порадилися з сусідами. І знайшли іншу тему — вирощування малини. Придбане обладнання довелося продати, а на виручені кошти змонтувати систему крапельного зрошування, саджанці малини, опори для кущів. А ще — на інвентар для туристів: намети, спальники й розкладні столики зі стільцями — їх із задоволенням беруть в оренду охочі відпочити, порибалити на Дніпровому узбережжі, яке за 700 метрів від садиби Віктора Олексійовича. До того ж у підприємця є й човен. Він уже добре знає чудові місця на Дніпрі, куди човном діставатися зручніше.

А від наміру вирощувати зелень не відмовилися. Хоча головну увагу все ж приділяють ягідному бізнесу. Обрали сорт малини вітчизняної селекції «феномен», він — районований, як правило, дає стабільні урожаї. Зараз кущикам малини — другий рік. Урожай радує господарів.

Встигають доглядати сад та ще й працювати в обласному центрі. Глава сім’ї обслуговує пасажирів таксі, а дружина, економістка за фахом, знайшла своє покликання у сфері туризму.

— Спочатку трохи не звично було на новому місці, серед нових людей. Але відчувши бажання черкащан допомогти нам, переселенцям, усі сумніви розтанули, — ділиться враженнями Віктор Олексійович. — Ми приїхали з Донецька в літньому одязі. Яке ж було наше здивування, коли нам у Центрі гостинності, що в приміщенні колишньої тютюнової фабрики, дали добротний одяг. Упевнений, що тепер у нас буде все добре…