Вандали «відзначили» 75-річчя Перемоги

Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»

Наче навмисне розтрощили вандали гранітну меморіальну дошку Логвинові Червонію перед самісіньким Днем пам’яті та примирення та 75-річчя Перемоги в Другій світовій війні. Це сталося 7 травня на вулиці Петра Могили в Рівному. Ось так запросто зруйнували пам’ять про видатного воєначальника Другої світової генерал-майора Героя Радянського Союзу почесного громадянина нашого міста… Це неймовірне дикунство просто розриває свідомість, не вкладається в жодні людські рамки! Чи, може, знов привіт від спецслужб всюдисущого сусіда?

Поліція заявила про початок досудового розслідування. Чи встановлять особи вандалів до 9 Травня? Хтозна: принаймні, практика свідчить, що таких надшвидкісних рухів наші правоохоронці не роблять…

Щороку 9 Травня вважаю за честь пройтися в колоні з небайдужими земляками до Дубенського військового меморіалу: зазвичай там проходить мітинг-реквієм. Нині жодних велелюдних заходів. Хіба що флеш-моби в мережі… Але піти до свого сусіда і привітати його особисто — чому б і ні? Принаймні, так планують зробити чимало знайомих.

Мені ж, на жаль, уже нікого вітати. Давно в засвітах моя бабуся, яка, приписавши собі рік до 18-ліття, пройшла солдатом усю війну, наживши масу хвороб на все життя… Немає з нами ані фронтової медсестри Дарії Антонової, про яку ще, здається, недавно готувала нариси до «Урядового кур’єра», ані Ганни Вернигори — зв’язкової з гарним позивним «Ромашка»… Кілька років тому відійшов у Вічність мій сусід — останній у Рівному Герой Радянського Союзу Михайло Синько. Про нього нагадує така ж, із граніту, меморіальна дошка, встановлена просто біля моїх вікон… Тому покладу туди квіти й помолюся за упокій душ тих, хто на своїх плечах приніс нам звільнення від нацизму 75 років тому. А ще — за здоров’я їхніх нині сущих побратимів…

Тому разом із сотнями тисяч українських матерів в ці пам’ятні травневі дні щиро молюся за мир для нашої неньки-України. За те, щоб у підступній гібридній війні не гинули наші сини, щоб вони народжували для нас онуків. А для України — її щасливе майбутнє! Мабуть, тільки тоді не буде серед них вандалів, що посміють підняти руку на нашу пам’ять.

… Торік у Рівному було 85 учасників Другої світової. Скільки дожили до славного 75-річчя Перемоги, поки що невідомо.

Фашисти зробили окуповане Рівне столицею рейхскомісаріату «Україна» під управлінням гауляйтера Східної Пруссії Еріха Коха. За три роки окупації у місті та його околицях вони винищили понад 100 тисяч жителів! У концтаборі на вулиці Білій, який називали «Фабрикою смерті», стратили понад 80 тисяч цивільного населення. А в урочищі «Сосонки» за два дні розстріляли 17 500 євреїв, у тому числі жінок, літніх людей та дітей… Але містяни безстрашно вставали за свою свободу, навіть під самісіньким носом у деспотичного гауляйтера.

Ось про що думаю в ці пахучі травневі дні, прикріпивши на лацкан костюма маленький мак — великий символ нашої пам’яті та вдячності.